Рішення № 136623602, 07.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026Справа № 910/15510/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Військово-медичного клінічного центру Південного регіону

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм»

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 070 015,00 грн

за участю представників:

від позивача: Старосуд О.А.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (далі - ВМКЦ, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Фарм» (далі - ТОВ «Альянс Фарм», відповідач) про визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 02.05.2023 та стягнення безпідставно набутих коштів.

Позов обґрунтований тим, що за вказаним договором відповідач без наявних правових підстав включив до вартості товару, який не підлягав оподаткуванню, суму ПДВ у розмірі 851 228,00 грн. У позові, відповідно до положень Податкового кодексу України, ВМКЦ просить визнати недійсним п. 3.1 договору № 107 від 02.05.2023 щодо включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнути з ТОВ «Альянс Фарм» безпідставно отримані кошти в сумі 851 228,00 грн, а також 3% річних у сумі 59 608,00 грн, інфляційні втрати в сумі 159 179,00 грн, нараховані на вказані кошти.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.12.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.02.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, враховуючи положення ч. 3 ст. 202 ГПК України, за змістом яких суд розглядає справу за відсутності учасника справи у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Отже, розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 02.05.2023 між Військово-медичним клінічним центром Південного регіону (замовник) та ТОВ «Альянс Фарм» (постачальник) був укладений договір № 107 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику у 2023 році товар - код за ДК 021:2015 (НК 024:2019): 33160000-9 Устаткування для операційних блоків, 33168100-6 Ендоскопи (35616 Система ендоскопічної візуалізації), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а замовник - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент (найменування, кількість, вартість за одиницю) товару, що є предметом поставки за цим договором, зазначається у специфікації, яка є невід`ємним додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 13 011 628,00 грн, в тому числі ПДВ 851 228,00 грн. Ціна договору включає вартість пакування товару, завантаження, доставки та розвантаження.

Пунктом 3.2 договору визначено, що замовник оплачує повну вартість отриманого товару шляхом прямих банківських переказів з відстрочкою платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки товару і введення його в експлуатацію (дата видаткової накладної і акту введення в експлуатацію). У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань по ньому.

Додатком № 1 до договору (специфікація) сторони погодили поставку товару - систему ендоскопічної візуалізації (код за ДК 021:2015 (НК 024:2019): 33160000-9 Устаткування для операційних блоків, 33168100-6 Ендоскопи (35616 Система ендоскопічної візуалізації) у кількості 1 комплект, на загальну суму 13 011 628,00 грн, у тому числі ПДВ - 851 228,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар - систему ендоскопічної візуалізації (код за ДК 021:2015 (НК 024:2019): 33160000-9 Устаткування для операційних блоків, 33168100-6 Ендоскопи (35616 Система ендоскопічної візуалізації) на загальну суму 13 011 628,00 грн, у тому числі ПДВ - 851 228,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № АФ-0000009 від 23.06.2023, яка була підписана представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до акту введення в експлуатацію медичного обладнання від 23.06.2023 зазначений товар був прийнятий, змонтований та введений в експлуатацію, також було проведене навчання персоналу позивача по роботі з обладнанням відповідно до вимог інструкції з експлуатації обладнання.

Зі свого боку позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1159 від 26.06.2023 на суму 13 011 628,00 грн, у тому числі ПДВ - 851 228,00 грн.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією № 548/11510 від 28.07.2025, у якій просив внести зміни до договору шляхом виключення з ціни договору суми ПДВ у розмірі 851 228,00 грн та повернути зайво сплачений податок у зв`язку з тим, що поставлений товар звільняється від оподаткування під час воєнного стану відповідно до норм чинного законодавства.

На вказану претензію позивач отримав відповідь ТОВ «Альянс Фарм» № 40 від 20.08.2025, в якій відповідач зазначив, що правові підстави для внесення змін до договору та повернення ПДВ відсутні, оскільки предмет закупівлі не внесений до переліку лікарських засобів та медичних виробів, які під час воєнного стану не оподатковуються.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ВМКЦ до суду з даним позовом, в якому позивач просить, зокрема, визнати недійсним п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару податку на додану вартість у сумі 851 228,00 грн.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. При цьому недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2.9 вказаної постанови).

Разом з цим, виходячи з положень Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним має бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

У силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Зокрема при укладенні договору закупівлі сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У даному випадку сторони договору закупівлі домовилися, що у ціну товару включається сума сплати ПДВ.

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, що нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Пунктами 30.1 - 30.4, 30.9 ст. 30 ПКУ унормовано, що податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору.

Згідно з підпунктом 2 і 3 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

- лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1447 від 27.12.2022 затверджено «Перелік лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану», в якому передбачений товар, що звільнений від оподаткування податком на додану вартість, зокрема, за міжнародною непатентованою назвою або фармакотерапевтичною групою лікарського засобу/назвою медичного виробу: ендоскопічна стійка.

У національному класифікаторі НК 024:2023 «Класифікатор медичних виробів» використовується міжнародна термінологія найменування «система ендоскопічної візуалізації», який сторони застосували при укладенні договору.

Так, з укладеного сторонами договору вбачається, що назвою номенклатурної позиції предмета закупівлі є: комплект ендоскопічного обладнання для ЛОР операцій; код згідно з Єдиним закупівельним словником відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі: ДК 021:2015:33162100-4 - Апаратура для операційних блоків НК 024:2023:35616 - Система ендоскопічної візуалізації. код за ДК 021:2015 (НК 024:2019): 33160000-9 Устаткування для операційних блоків, 33168100-6 Ендоскопи (35616 Система ендоскопічної візуалізації).

Отже, враховуючи технічні специфікації поставленого товару (додаток № 1 до договору) та його функціональні характеристики, складові елементи (відеогастроскоп ультразвуковий Evis Exera II, кабель ультразвуковий, кабель для відеоскопу Exera II, центр ендоскопічний ультразвуковий універсальний, кабель для передачі даних, кабель з`єднуючий Evis-Eus, кабель SDI), можна дійти висновку, що терміни «ендоскопічна стійка» та «система ендоскопічної візуалізації» є функціонально ідентичними назвами одного й того самого медичного виробу.

Таким чином судом встановлено, що товар, поставлений позивачу за договором № 107 від 02.02.2023, входить до переліку медичних виробів, зазначених в підпункті 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того суд зважає на необхідність встановлення ще однієї умови для пільгового оподаткування за вказаними положеннями ПКУ - мету використання (призначення) товару, а саме: для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

На підтвердження відповідних обставин позивач надав Положення про Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, затверджений наказом командувача Медичних Збройних Сил України від 25.05.2021 № 86 (далі - Положення), згідно з яким Військово-медичний клінічний центр Південного регіону є багатопрофільним, лікувальним, науковим та експертним закладом охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. ВМКЦ Південного регіону призначений для безпосереднього керівництва та забезпечення організаційних, лікувально-профілактичних, реабілітаційних, експертних заходів, спрямованих на зниження захворюваності, збереження, зміцнення та відновлення здоров`я військовослужбовців та інших категорій громадян, яким законодавством України надано право користування закладами охорони здоров`я (п. 1 Положення).

Згідно з п. 7 Положення основними завданнями ВМКЦ Південного регіону є забезпечення надання екстреної (невідкладної) медичної допомоги; здатність надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги у ВМКЦ, а також організації та надання встановлених видів медичної допомоги особовому складу Збройних Сил України у визначеній зоні відповідальності; здійснення заходів медичного забезпечення військ (сил) в зоні відповідальності Збройних Сил України; організація та проведення амбулаторного, стаціонарного і відновлювального лікування військовослужбовців та осіб, які законодавчо мають право на лікування у закладах охорони здоров`я тощо.

Із викладеного вбачається, що ВМКЦ є спеціалізованим закладом охорони здоров`я у системі Міністерства оборони України, який здійснює медичне забезпечення військовослужбовців та інших осіб, визначених законодавством, у тому числі в умовах дії правового режиму воєнного стану та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Функціональне призначення ВМКЦ прямо пов`язане із наданням екстреної, кваліфікованої, спеціалізованої, стаціонарної та реабілітаційної медичної допомоги, у тому числі особам, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації, а також особам, які зазнали поранень, контузій чи інших ушкоджень здоров`я внаслідок таких дій.

За таких обставин суд дійшов висновку, що закупівля медичного обладнання ВМКЦ була здійснена позивачем виключно з метою використання у процесі надання медичної допомоги, зокрема, військовослужбовцям, у тому числі в умовах дії правового режиму воєнного стану, і таке обладнання є невід`ємною складовою матеріально-технічної бази закладу охорони здоров`я.

Отже, враховуючи, що договір про закупівлю передбачає поставку товару, на який розповсюджується дія підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання спеціально визначеного товару, а матеріалами справи підтверджується спрямування такого товару на користь закладу охорону здоров`я, який здійснює медичне лікування військовослужбовців в умовах правового режиму воєнного стану, то суд вважає, що включення до ціни договору ПДВ у п. 3.1 договору суперечить положенням п. 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору щодо включення ПДВ до вартості товару в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України, а відтак, і для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ «Альянс Фарм» безпідставно отриманих коштів зі сплати податку на додану вартість в сумі 851 228,00 грн суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також за відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас слід зазначити, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак, цей податок не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) за домовленістю сторін.

Таким чином відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими угодами постачання, внаслідок їх перерахування понад вартість товару на користь відповідача, тобто на підставі статті 1212 ЦК України. Наведеного правового висновку дійшов Верховий Суд у постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20.

У даному випадку, з огляду на те, що сума податку на додану вартість у розмірі 851 228,00 грн була отримана відповідачем за відсутності правової підстави для такого набуття (збереження), то вказана сума коштів вважається перерахованою безпідставно та має своїм наслідком повернення цієї суми позивачу.

За таких обставин позов ВМКЦ в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 851 228,00 грн підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 59 608,00 грн та інфляційних втрат в сумі 159 179,00 грн, нарахованих на вищевказані грошові кошти за період з 26.06.2023 по 25.10.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

За змістом вказаної статті, якщо об`єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України. Стаття 536 ЦК України сама по собі не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, а віддає це питання на вирішення договору або закону.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже згідно з приписами статей 625, 1214 ЦК України положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок матеріальних втрат за заявлений період, суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично правильним, відтак, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 59 608,00 грн та інфляційні втрати в сумі 159 179,00 грн, тобто у заявлених позивачем сумах.

Отже суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» про визнання недійсним пункту договору та стягнення 1 070 015,00 грн задовольнити.

Визнати недійсним п. 3.1 договору про закупівлю товарів за державні кошти № 107 від 02.05.2023, укладеного між Військово-медичним клінічним центром Південного регіону до Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм», щодо включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 851 228,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корп. 6, ідентифікаційний код 31807524) на користь Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 2, ідентифікаційний код 08199969) безпідставно отримані кошти в сумі 851 228 (вісімсот п`ятдесят одна тисяча двісті двадцять вісім) грн 00 коп., 3% річних у сумі 59 608 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 159 179 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 00 коп. та судовий збір у сумі 12 840 (дванадцять тисяч вісімсот сорок) грн 18 коп.

Скорочене рішення оголошене в судовому засіданні 7 травні 2026 року.

Повне рішення складене 18 травня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.