Рішення № 136622153, 19.05.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1095/26

Провадження № 2/740/1321/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 травня 2026 року м.Ніжин Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

судді Олійника В.П., при секретарі судового засідання Пучка М.С.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року ТОВ «Свеа фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24547 грн 58 коп заборгованості за кредитним договором №1628454 від 13 липня 2024 року. Позов обґрунтований тим, що 13 липня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладений електронний договір №1628454 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», предметом якого є 4400 грн, строк кредиту 360 дні, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,75% в день, періодичність платежів зі сплати процентів- кожні 30 днів. 28 травня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» був укладений Договір факторингу №01.02-11/25, згідно якого ТОВ «Селфі кредит» відступило право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 .. Умови кредитного договору відповідачем не виконуються, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 24547 грн 58 коп, яка складається з 4399 грн 98 коп - заборгованість за тілом, 13266 грн - заборгованість по відсотках, 6881 грн 60 коп - пеня. Представник позивача Паладич А.О. просить позов задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності.

Згідно з ст.ст.19, 274 ЦПК України дана справа, яка є малозначною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, про що заперечення сторін відсутні.

Згідно з відзивом від 08 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову повністю або у разі встановлення наявності боргу зменшити суму до мінімально обґрунтованої без штрафів та пені, також просить врахувати її складне матеріальне становище, оскільки є багатодітною матір`ю, має статус внутрішньо переміщеної особи, проживає в іншому місті в орендованому житлі, немає власного житла, має проблеми із здоров`ям.

Інші заяви, клопотання сторін станом на час розгляду справи відсутні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини та мотиви, з яких виходить суд, із застосованими нормами права.

Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст.526, 599, 629, 1046, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ч.3 ст.11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 13 липня 2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою, було укладено електронний договір №1628454 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», предметом якого є 4400 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,75% в день, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, грошові кошти перераховано на платіжну картку відповідача.

28 травня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено Договір факторингу №01.02-11/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема і по кредитному договору №1628454 від 13 липня 2024 року, позичальником по якому є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується також витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу від 28 травня 2025 року.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Докази на підтвердження недійсності кредитного договору від 13 липня 2024 року та договору факторингу до нього від 28 травня 2025 року,- станом на час розгляду справи відсутні.

За таких обставин позивач відповідно до ст.514 ЦК України набув прав кредитора по вищезазначеному договору від 13 липня 2024 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за даним кредитним договором станом на 28 травня 2025 року,-24547 грн 58 коп, з яких 4399 грн 98 коп - заборгованість за тілом кредиту; 13266 грн - заборгованість за відсотками, 6881 грн 60 коп заборгованість за штрафними санкціями.

Докази на спростування розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов`язань по кредитному договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання не виконала, кредит та платежі відповідно до договору не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов`язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває станом на 09 травня 2025 року.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За встановлених обставин стягнення пені у розмірі 6881 грн 60 коп за кредитним договором від 13 липня 2024 року у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно кредитного договору №1628454 від 13 липня 2024 року передбачено, що стандартна процентна ставка за договором складає 1,50% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка складає 0,75%.

Однак згідно із ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про споживчий кредит №1628454 укладено 13 липня 2024 року, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч.5 ст 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1%.

Виходячи з наведеного, визначення у кредитному договорі умов щодо процентної ставки у розмірі більшому, ніж 1% в день, є нікчемними в силу положень ЗУ «Про споживче кредитування».

За період з 13 липня 2024 року по 11 серпня 2024 року (29 днів) проценти нараховано згідно кредитним договором за зниженою процентною ставкою 0,75%, сума заборгованості за вказаний період складає 957 грн, які сплачено ОСОБА_1 11 серпня 2024 року.

У період з 12 серпня 2024 року по 28 травня 2025 розмір нарахованих відсотків, які мала сплачувати позичальник, ураховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4399,98 грн, становить 12671 грн 94 коп (4399,98х1/100х288=12671,94) та з урахуванням сплати відповідачкою 09 вересня 2024 року 1914 грн та 08 листопада 2024 року 3577 грн 20 коп, заборгованість за не сплаченими відсотками ОСОБА_1 становить 7180 грн 74 коп (12671,94-1914-3577,20=7180,74).

Також судом враховується, що сторонами, із врахуванням свободи визначення умов договору відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, погоджені умови сплати відповідачем процентів по кредитному договору, при цьому відповідач, як позичальник, отримала грошові кошти, власником яких вона не була, і отримала можливість певний час правомірно не повертати надані їй грошові кошти, натомість у неї виникло зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Також судом враховується, що на час укладання кредитного договору відповідач була ознайомлена з його умовами, а тому, у разі якщо вона вважала їх для себе неприйнятними та несправедливими, мала можливість відмовитися від вказаної угоди та укласти правочин з іншим контрагентом на інших умовах. Також цивільним законодавством передбачено можливість зменшення штрафних санкцій, які нараховані саме у зв`язку з порушенням зобов`язання. Зважаючи, що проценти за користування кредитом мають іншу правову природу-тобто є платою за правомірне користування кредитними коштами, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за процентами. Інших підстав з відповідними доказами щодо зменшення розміру нарахованих процентів відповідачем суду не подано.

Враховуючи викладене, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 4399 грн 98 коп заборгованості за тілом кредитом, 7180 грн 74 коп заборгованості за відсотками, всього 11580 грн 72 коп, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Із врахуванням задоволення позову частково на 47,17% (11580,72/24547,58*100=47,17) та сплати позивачем 2662 грн 40 коп судового збору відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 1255 грн 85 коп судового збору (2662,40*47,17/100=1255,85). Докази на підтвердження звільнення відповідача від сплати судового збору суду не подані.

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 274, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», місцезнаходження-04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-37616221, 11580 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 72 коп заборгованості за договором №1628454 про надання споживчого кредиту від 13 липня 2024 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», місцезнаходження-04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України-37616221, 1255 (одну тисячу двісті п`ятдесят п`ять) грн 85 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Олійник