Рішення № 136621019, 18.05.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1185/25

провадження № 2/691/286/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Гергель М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019 у розмірі 12243 грн. 81 коп., судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 20.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 407773498 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав на банківську картку позичальника кредит у сумі 10000 грн., які позичальник зобов`язалася повернути.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір фартингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами. Право вимоги за кредитним договором № 407773498 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до реєстру прав вимоги № 87.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, який продовжувався додатковими угодами, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 407773498, згідно реєстру прав вимоги № 11від 31.08.2023.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК«ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги згідно реєстру боржників на загальну суму 12243 грн. 81 коп.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019 у розмірі 12243 грн. 81 коп., з яких: 8148 грн. 00 коп. - сума заборгованості за кредитом; 4095 грн. 810 коп. - сума заборгованості за несплаченими відсотками.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.

Про час і місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлена поштовим повідомленням за встановленим місцем реєстрації, що підтверджується витягом із реєстру поштових відправлень. Будь-якого роду клопотань від відповідача не надходило.

Оскільки відповідач не подала відзив на позовну заяву, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Судом установлено, що 20.07.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 407773498 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування, в порядку та умовах, визначених даним договором.

За умовами п. 3.2 договору, кредит надається строком на 56 днів.

Відповідно до п. 3.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 536,55 % річних від суми кредиту за весь час користування.

Умовами п. 3.5 договору, сторони погодили порядок погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору графік платежів. Визначено загальну вартість кредиту 15621 грн. 70 коп.

Відповідно до платіжного доручення від 20.07.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн. 00 коп.

За повідомленням АТ «Сенс Банк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 20.07.2019 зараховано кошти в сумі 10000 грн. 00 коп.

Згідно детального розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 407773498 від 20.07.2019, станом на 18.09.2019 становить 13173 грн. 76 коп.

Як неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Із викладеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок отримання процентів установлюється договором, протягом дії якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до умов договору. А після закінчення дії договору, у випадку наявності невиконаного зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому з розрахунку вбачається, що за час дії кредитного договору позичальник сплатила 1852 грн. тіла кредиту та 2063 грн. процентів.

За умовами кредитного договору, за весь час його дії, позичальник зобов`язалася сплатити 10000 грн. тіла кредиту та 5621 грн. 70 коп. процентів.

Тому на час закінчення дії кредитного договору заборгованість позичальника має складати 10000-1852=8148 грн. тіла кредиту та 5621,70-2063=3558 грн. 70 коп. процентів., а всього 11706 грн. 70 коп.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» за плату, належне йому право вимоги коштів до відповідача, право на одержання яких належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у тому числі, за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019. Пунктом 1.3 даного договору визначено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Додатковими угодами № 19 від 28.11.2018 та № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021 продовжено строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2022.

Перехід права грошової вимоги за договором факторингу переходить з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

У наданому суду реєстрі прав вимоги № 87 від 03.07.2020 під порядковим № 1535 зазначено про перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 у загальній сумі 13173 грн. 76 коп.

Згідно складеного ТОВ «Таліон Плюс» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 407773498 від 20.07.2019, станом на 31.08.2023 становить 12243 грн. 81 коп., оскільки останньою було здійснено часткове погашення заборгованості після закінчення строку дії кредитного договору в загальній сумі 4620 грн., які були зараховані на списання нарахованих процентів. При цьому ТОВ «Таліон Плюс» за період із 03.07.2020 по 31.08.2023 додатково нарахувало проценти позичальнику в сумі 8715 грн. 81 коп. Однак суд не погоджується з додатково нарахованими процентами, оскільки вони нараховані після закінчення строку дії кредитного договору.

Як зазначалося вище, на момент відступлення права вимоги та вже після закінчення строку дії кредитного договору, боржник мала заборгованість 8148 грн. тіла кредиту та 3558 грн. 70 коп. процентів. Таким чином, сплачені позичальником кошти в сумі 4620 грн. підлягають зарахуванню: 3558 грн. 70 коп. у рахунок погашення процентів, і в сумі 1061 грн. 30 коп. у рахунок погашення тіла кредиту. Тому станом на 31.08.2023 заборгованість позичальника складає 7086 грн. 70 коп. тіла кредиту.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, належне йому право вимоги до боржників згідно реєстру прав вимоги.

Додатковими угодами № 2 від 05.08.2020 та № 3 від 30.12.2022 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2024.

Перехід права грошової вимоги за договором факторингу переходить з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги п. 4.1 договору факторингу.

У наданому суду реєстрі прав вимоги від 08.05.2025 під порядковим № 7307 зазначено про перехід права вимоги до боржника ОСОБА_1 у загальній сумі 12243 грн. 81 коп.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК«ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату, належне йому право вимоги до боржників згідно реєстру боржників.

Факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості підтверджується актом прийому передачі реєстру боржників та реєстром боржників від 08.07.2025, де під порядковим № 1357 сума зазначено про заборгованість ОСОБА_1 у загальній сумі 12243 грн. 81 коп.

Таким чином, позивач довів перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» та у подальшому до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та до ТОВ «ФК«ЕЙС» за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019.

Одночасно суд враховує, що за договором факторингу можуть бути передані лише ті права та обов`язки, які належали клієнту на час передачі таких прав.

Тому розмір непогашеної ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «ФК«ЕЙС» за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019 складає 7086 грн. 70 коп. тіла кредиту, які й підлягають стягненню на користь позивача.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн., надавши договір про надання правничої допомоги № 09/07/25-01 від 09.07.2025, додаткову угоду № 25770547864 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг до договору.

При цьому суд враховує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12- І71гс19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 456/456/20, від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що позовна заява є нескладною, стосується стягнення заборгованості лише за одним кредитним договором, основна частина позовної заяви складає цитування чинного законодавства та є ідентичною для такої категорії позовних заяв, тому значного часу на вивчення чинного законодавства і судової практики та підготовку позовної заяви адвокату не потребується. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав. На підставі чого суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. є явно завищеними та не співмірними витратам фактично наданої правничої допомоги, а також фактично складають розмір заборгованості позичальника, а тому вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн., оскільки саме така сума буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаної адвокатом роботи.

Разом із цим суд враховує, що позивачем початково заявлена явно завищена сума витрат на правничу допомогу з метою завищення таких витрат у разі часткового задоволення позову, а тому витрати на правничу допомогу слід розраховувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з визначеної судом співмірної суми 3000 грн.

Тому сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 3000*7086,7/12243,81=1736,39 грн.

Також стягненню з відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 2422,40*7086,7/12243,81=1702,08 грн.

Керуючись ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 407773498 від 20.07.2019 у сумі 7086 (сім тисяч вісімдесят шість) грн. 70 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 39 коп. та судовий збір у сумі 1702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 08 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. Подорога