Ухвала суду № 136620128, 06.05.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/177/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 травня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість за Кредитним договором №24.07.2023-100002650 від 24.07.2023 у розмірі 15861,97 гривень та понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача просить проводити розгляд справи у відсутності представника, на підставі наявних матеріалів справи. У випадку неявки відповідача, просить проводити заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Приписами ст. 2 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов`язковості судового рішення.

Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.

У роз`ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому, в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Проте, в ході розгляду справи судом встановлено, що дана позовна заява не відповідає в повному обсязі зазначеним вимогам, а тому підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Враховуючи, що розгляд справи проводиться в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, позивачем відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не викладені обставин, якими обґрунтовуються вимоги, й відсутні посилання на засоби їх доказування, що полягає в наступному.

Отже, обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що 24.07.2023 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №24.07.2023-100002650 на суму 8000,00 грн.

У той же час, вказаний Кредитний договір (оферти) №24.07.2023-100002650 було переоформлено шляхом укладення між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 . Кредитного договору (оферти) №26.09.2023-010000033 за яким сума кредиту становить 7700,00 грн.

Так, позивач, на підтвердження своїх доводів, надав довідку-розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором №26.09.2023-010000033, з констатацією її складових, а саме: 7700,00 грн. основний борг, 7007,01 проценти та 1155,00 грн. комісія за надання кредиту, що разом становить 15862,01 грн.

Втім, у позові обґрунтований розрахунок заборгованості за Кредитним договором №24.07.2023-100002650 у розмірі 15861,97 грн., складовими якої зазначено: тіло кредиту - 8000,00 грн., проценти - 7006,97 грн. та комісія за надання кредиту - 1155,00 грн. Тим часом, вказані у позові складові заборгованості в загальній сумі становлять 16161,97 грн.

Отже, заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 15861,97 грн. не співпадає із сумою зазначених її складових, так як і такі складові заявленої заборгованості не співпадють із складовими у наданій як доказ довідці-розрахунку

До того ж, позивач стверджує факт надання відповідачу кредитних коштів та додає квитанцію про перерахування коштів у сумі 8000,00 грн., які є предметом Кредитного договору №24.07.2023-100002650, проте не зазначає, які первинні докази підтверджують обставини перерахування коштів у сумі 7700,00 грн. за переоформленим Кредитним договором №26.09.2023-010000033.

Таким чином, позовна заява не містить зазначення доказів, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Частиною 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Водночас, позовна заява також може містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.ч. 2, 4 ст. 83, ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Позивач не лише не наводить жодного доказу на підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу за переоформленим Кредитним договором №26.09.2023-010000033, але й не зазначає про неможливість подання такого доказу, як це передбачено п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Разом з тим, позивач до позову не надав суду повного та детального розрахунку заборгованості, який би відповідав вимогам обґрунтованості за тими Договорами, які зазначені позивачем у позові.

При цьому, суд зауважує, що зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивачів, які потребують судового захисту, не є перешкодою їм в доступі до правосуддя.

Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Голдер проти Великої Британії"від 21.02.1975року "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Отже, у зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Відповідно до ч.ч. 11-13 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановлені судом порушення вищезазначених норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, в силу ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків п`ять днів з дня вручення зазначеної ухвали.

Керуючись ст.ст. 187, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.