Рішення № 136618318, 30.04.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/172/26

Провадження № 2/935/702/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Василенка Р.О., зі секретарем Криворучко Я.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №595972514 від 08.04.2021 у розмірі 98665,67 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №595972514 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 17900 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштіву позику в тому числі на умовах фінансового кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників № 168 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №595972514 від 08.04.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого, клієнт зобовязується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 98665,67 грн.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №595972514. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу № 11/07/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 98 665,67 грн. за кредитним договором №595972514.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просять розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з`явивсь, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, будь-яких заяви чи клопотань до суду не надходило, а тому суд провів засідання без участі останнього.

Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.04.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №595972514, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV3C8P6. Відповідно до додаткових угод до договору № 595972514 від 08.04.2021, а саме додаткових угод від 09.04.2021, додаткової угоди від 10.04.2021, додаткової угоди від 12.04.2021, додаткової угоди від 13.04.2021 сума кредитного ліміту збільшилась.

Відповідно до п. 1.1 умов договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, на суму 17900 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 1.4 договору слідує, що за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 162,00 (триста двадцять чотири цілих п`ятдесят чотири сотих) процентів річних, що становить 0,44 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, клієнт зобовязується відступити фактору право вимоги, а фактор зобовязується їх прийняти та передати грошові коштив розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з додатковою угодою № 26, додатковою угодою № 19, додатковою угодою № 27, додатковою угодою № 31, додатковою угодою № 32, сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01 та згідно з реєстром права вимоги № 9 від 30.05.2023, право вимоги до боржника пререйшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е та згідно з реєстром боржників № Б/Н від 14.07.2025, позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 595972514.

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що за період з 08.04.2021 до 12.05.2021 видано кредит на загальну суму 20750 та станом на 11.01.2022 вказано про про оплату кредиту в розмірі 24 288 грн.

Згідно частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

За положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивча заборгованості в розмірі 98665,67 грн., оскільки наданий представником позивача розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» містить інформацію щодо оплату коштів за кредитним договором № 595972514 в розмірі 24 288 грн., а згідно з п. 1.3 кредитного договору стрк його дії становить 30 днів та автоматично продовжується на ту кількість на дату надання кредиту. Таким чином, з вказаного розрахунку вбачається, що нарахування кредиту відбувалось до 12.05.2021, строк кредиту становить 30 днів, тому нарахування кредитних коштів має відбуватись в межах строку кредитного договору, тобто до 12.06.2021 та відповідно до розрахунку станом на 12.06.2021 борг відповідача становив 22778,86. Тому враховуючи оплату кредитних коштів в розмірі 24 288 грн ОСОБА_1 свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором № 595972514.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 595972514, не долучено жодних первинних документів чи банківських документів, які б свідчили, що відповідач має заборгованість, користується кредитними коштами чи було продовжено строк кредитування, натомість представником позивача долучено розрахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з якого вбачається, що ОСОБА_1 сплатив кошти за кредитним договором № 595972514 в розмірі 24 288 грн, що свідчить про виплату кредитних коштів в межах строку кредитного договору, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 595972514 від 08.04.2021 відмовити

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінасова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 595972514 від 08.04.2021 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, каб 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 08.05.2026.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО