Ухвала суду № 136614860, 18.05.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6609/25

УХВАЛА

"18" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Матвійця Ю.П., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

в грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8062,10 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 травня 2019 року між АТ «ОТП БАНК» та відповідачкою було укладено кредитний договір №2023963986, відповідно до якого банк зобов`язався надати та надав відповідачці на споживчі потреби кредит у загальному розмірі 9103,61 грн, а позичальниця зобов`язалася вчасно, частинами (згідно узгодженого графіку) повернути кредит до 20 травня 2021 року, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних.

20 серпня 2021 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №20/08/21, за яким АТ «ОТП БАНК» відступило ТОВ «Цикл Фінанс» за плату право грошової вимоги до відповідачки за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №2023963986 від 20 травня 2019 року.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором №2023963986 жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 8062,10 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 3964,87 грн, заборгованість за процентами в розмірі 0,58 грн, заборгованість за комісією за управління кредитом у розмірі 4096,65 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.

13 березня 2026 року до суду надійшла спільна заява ТОВ «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 про затвердження мирової угоди, відповідно до якої сторони домовилися, що зазначена в позові заборгованість за кредитним договором у розмірі 8062,10 грн, судові витрати по справі в розмірі 5422,40 грн підлягають сплаті відповідачкою відповідно до узгодженого ними графіку платежів.

В судове засідання представниця позивача Жабченко Т.М. не з`явилася, про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заявила про відмову від мирової угоди, просила її не затверджувати.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу.

Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Водночас, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди, зокрема, вимогам закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача та відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із таким затвердженням.

Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.

За своєю правовою природою мирова угода є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Якщо зміст мирової угоди між сторонами не стосується предмету спору, то така угода є цивільно-правовим договором, а не мировою угодою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 185/8179/22 зазначила, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом ч.4 ст. 207 ЦПК України є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди.

За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом: 1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди; 4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; 5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність.

Мирова угода має відповідати волі сторін, стосуватися лише їх прав, обов`язків та предмета спору.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 відмовилася від мирової угоди. Крім цього, зі змісту мирової угоди вбачається, що остання стосується платежів, які не передбачені умовами укладеного між сторонами кредитного договору (щомісячної комісії).

З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що мирова угода не відповідає вимогам ст. 207 ЦПК України, відсутні підстави для її затвердження.

Керуючись ст.ст. 49, 207, 258-260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

відмовити у затвердженні мирової угоди від 10 березня 2026 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» та ОСОБА_1 по справі з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст судової ухвали складено 19 травня 2026 року.

Суддя Л.В.Лузан