Рішення № 136614609, 24.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1448/25

Провадження № 2/450/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

з участю секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області третя особа ОСОБА_3 про скасування державного акту про право приватної власності на землю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області третя особа ОСОБА_3 про скасування державного акту про право приватної власності на землю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю виданий 02.07.2003 року серія ІІІ-ЛВ № 001794 на ім?я ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 2,3276 га, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3441 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 1,9835 га, на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА № 547 від 13.12.2002 року з виключення даних про ці земельні ділянки з автоматизованої бази Державного земельного кадастру; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної частки (паю) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) надану на підставі рішення Пустомитівської РДА N? 253 від 16.05.1997 року, яка перебуває у колективній власності с/г АТ «Електрон», розташована в с. Горбачі, Пустомитівського району Львівської області; визнати за ОСОБА_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної частки (паю) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) надану на підставі рішення Пустомитівської РДА № 253 від 16.05.1997 року, яка перебуває у колективній власності с/г АТ «Електрон», розташована в с. Горбачі, Пустомитівського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах, надану на підставі рішення Пустомитівської РДА № 253 від 16.05.1997 року, яка перебуває у колективній власності с/г акціонерного товариства «Електрон», що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 26.07.2016 року серія РН № 444267. За життя спадкодавець розпорядження щодо свого майна не залишила. Відповідно до норм ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), що діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли спадщину в установленому законом порядку, оскільки на момент смерті спадкодавця були зареєстровані, постійно проживали та вели спільне господарство разом із матір`ю. Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкоємець ОСОБА_5 , яка за життя розпорядилася своїм майном, склавши 05 серпня 2015 року заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради за № 161, яким усе своє майно заповіла племіннику ОСОБА_2 , який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою та прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Позивачі зазначають, що прийнявши спадщину, вони позбавлені можливості оформити свої спадкові права на земельну частку (пай) в нотаріальному порядку. Постановою приватного нотаріуса від 20.02.2025 року їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у Державному земельному кадастрі (ДЗК) міститься інформація про Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001794, виданий 02.07.2003 року на ім`я ОСОБА_4 (тобто вже після її смерті). Наявність зазначеної державної реєстрації земельних ділянок у ДЗК на померлу особу перешкоджає позивачам реалізувати та оформити свої законні спадкові права, у зв`язку з чим вони змушені звернутися до суду за захистом порушеного права.

21.08.2025 року на адресу суду представником відповідача Ю. Телічак подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник Головне управління Держгеокадастру у Львівській області просить у задоволенні позову відмовити, покликаючись на те, що вказаний орган є неналежним відповідачем у справі. У відзиві зазначено, що відповідно до положень чинного законодавства України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, останнє здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, ведення Державного земельного кадастру та державну реєстрацію земельних ділянок, однак не наділене повноваженнями щодо скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки чи скасування правовстановлюючих документів на землю. Також представник відповідача вказує, що державні акти на право приватної власності на землю у період їх видачі реєструвалися у відповідних книгах записів (реєстрації) державних актів, а не в автоматизованій базі Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим відомості щодо спірних земельних ділянок не могли бути скасовані з такої бази. Окрім цього, зазначено, що згідно інформації Відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відомості про спірні земельні ділянки до Державного земельного кадастру не внесені. Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до положень ст. 48 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірних матеріальних правовідносин та повинна відповідати за заявленими вимогами. На думку представника відповідача, позивачами не наведено належного обґрунтування позовних вимог саме до Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а тому пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Позивачі у судове засідання не з`явились, однак їх представник адвокат Сидорак Н. Б. направила на адресу суду заяву пор розгляд справи без їх участі, в якій також просила суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явився і про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у поданому відзиві заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав невнесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку загальною площею 2,327 га., також вважає себе неналежним відповідачем, оскільки здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку не входить до їх повноважень.

В судове засідання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області не з`явився і про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правові відносини:

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 14 грудня 2001 року Дмитрівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області, серії НОМЕР_3 . За життя вона набула право на земельну частку (пай) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах у колективній власності с/г АТ «Електрон» на підставі розпорядження Пустомитівської РДА № 253 від 16.05.1997 року, що підтверджується сертифікатом серії РН № 444267 від 26 липня 2006 року.

Крім цього встановлено, що після її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА № 547 від 13.12.2002 року, на ім`я померлої ОСОБА_4 було виготовлено та зареєстровано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 001794 на земельну ділянку загальною площею 2,3276 га (що складається з ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3441 га та ділянки № НОМЕР_2 площею 1,9835 га).

Отже, орган державної влади після смерті особи виготовив та зареєстрував документ (Державний акт), який наділяє особу правом власності, що суперечить засадам цивільного та земельного законодавства. Відповідно до чинної, на момент виготовлення державного акта, ст. 126 Земельного кодексу України, Державний акт посвідчував право власності та був документом, спрямованим на виникнення й індивідуалізацію конкретного права власності у конкретного суб`єкта.

Оскільки згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, з цієї дати особа перестає існувати як суб`єкт права та втрачає здатність набувати будь-яких нових прав, зокрема й права власності на землю. Видача правовстановлюючого документа на ім`я померлої особи означає спрямування правового акта на неіснуючого суб`єкта. Як наслідок, такий документ в силу закону не породжує жодних правових наслідків, оскільки неможливо наділити речовими правами особу, яка юридично уже не існує.

Разом з тим, видача після смерті ОСОБА_4 сертифіката на право на земельну частку (пай) не порушувала загальних засад цивільного та земельного законодавства, оскільки такий документ виготовлявся на підставі розпорядження Пустомитівської РДА, прийнятого ще за життя спадкодавця.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», зазначений сертифікат лише посвідчував право на земельну частку (пай) як на ідеальний майновий пай (право вимоги) і в жодному разі не закріплював за особою право власності на конкретну сформовану земельну ділянку. В подальшому, саме на підставі права на земельну частку (пай), посвідченого цим сертифікатом, та відповідно до ст. 12 цього ж Закону, відповідна правомочна особа (або її спадкоємці) набувала право оформити право власності на земельну ділянку з виділенням земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Таким чином, враховуючи відсутність законних правових підстав для видачі оспорюваного державного акта, який створює перешкоди позивачам у реалізації їхніх спадкових прав (що прямо підтверджується постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 лютого 2025 року), суд дійшов висновку про необхідність усунення вказаної перешкоди шляхом визнання недійсним та скасування Державного акта серії ІІІ-ЛВ № 001794. Внаслідок цього відновлюється первісний правовий статус спадкового майна, яке існувало на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) а саме право на земельну частку (пай) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах згідно з сертифікатом серії РН № 444267.

При цьому, посилання представника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності позову внаслідок невнесення відомостей про вказаний державний акт до Державного земельного кадастру, суд вважає необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, у самому Державному акті на право приватної власності на землю міститься відмітка про те, що його офіційно зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 594. Факт реєстрації підтверджує його видачу, а відсутність цифрових відомостей у сучасних електронних базах даних ДЗК не спростовує юридичного факту існування цього документа та його негативного впливу на права позивачів. Окремо суд зазначає, що у тексті відзиву представник відповідача допустив помилку, вказавши реєстраційний № 596 замість належного № 594.

Щодо твердження відповідача про неналежність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області як відповідача у цій справі, суд вважає таке безпідставним з огляду на наступне. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України після його реорганізації шляхом перетворення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року. У свою чергу, Державне агентство земельних ресурсів України було правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзему) відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 року № 445. Саме на ці органи та їхні територіальні підрозділи частина 1 ст. 12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» покладала обов`язок забезпечення виготовлення та реєстрації Державних актів при виділенні земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Оскільки, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області є сукупним правонаступником функцій та обов`язків органів, що здійснювали реєстрацію земельних прав, воно є належним відповідачем у спорі щодо визнання такого акта недійсним.

За життя ОСОБА_4 розпорядження на випадок своєї смерті не залишила (заповіту не склала), а тому спадкування після її смерті здійснюється за законом. Згідно з приписами ст. 525, 529 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги за законом є діти померлої. Судом встановлено, що такими спадкоємцями є син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або протягом шести місяців подав заяву до нотаріальної контори. Як вбачається з довідки Дмитрівського старостинського округу Щирецької селищної ради № 596 від 13.11.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на момент смерті матері були зареєстровані та постійно проживали разом із нею, ведучи спільне господарство. Таким чином, вони у силу вимог закону спільно прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 в рівних частинах по 1/2 частині права на земельну частку (пай) кожен. Інший син, ОСОБА_3 , у встановленому законом порядку спадщину не приймав, спадкової справи не відкривав, а тому права на спадкове майно не набув.

Надалі, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Дмитрівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області від 16.05.2016 року серії НОМЕР_4 . На час відкриття спадщини після її смерті правовідносини регулюються чинним Цивільним кодексом України (2003 року).

За життя ОСОБА_5 розпорядилася належним їй майном (зокрема успадкованою 1/2 частиною права на пай), склавши 05 серпня 2015 року заповіт, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 161, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, заповіла своєму племіннику ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк, а саме 22.07.2016 року, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, у зв`язку з чим набув право на спадкування всього майна померлої ОСОБА_5 , включаючи її частку у праві на земельну частку (пай).

17.03.2017 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, однак вказаним свідоцтвом не було охоплено право на земельну частку (пай), яке за рішенням Пустомитівської РДА належне ОСОБА_4 .

Надалі, за заявою позивача ОСОБА_1 , 07.02.2025 року нотаріусом було зареєстровано спадкову справу після смерті первісного спадкодавця ОСОБА_4 . Проте постановою приватного нотаріуса від 20.02.2025 року позивачеві було відмовлено в оформленні його спадкових прав виключно через наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про виданий після смерті спадкодавця Державний акт на ім`я померлої особи.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивач 1 ( ОСОБА_1 ) набув право на 1/2 частину спірного паю безпосередньо як спадкоємець першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4 , а Позивач 2 ( ОСОБА_2 ) набув право на іншу 1/2 частину цієї ж земельної частки (паю) як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка належним чином прийняла спадщину після матері.

Оскільки, встановлені судом перешкоди унеможливлюють отримання позивачами свідоцтв про право на спадщину в нотаріальному порядку, а захист та відновлення порушених прав спадкоємців є обов`язком суду, позовні вимоги в частині визнання права власності підлягають повному задоволенню. За таких обставин суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на вказане спадкове майно (земельну частку (пай)) у визначених судом рівних частках по 1/2 частині за кожним із них.

Таке судове рішення є єдиним належним та необхідним способом захисту прав позивачів, що повністю відновлює справедливість та дозволить їм реалізувати свої права володіння та розпорядження спадщиною.

Керуючись ст.ст. 525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 78, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю виданий 02.07.2003 року серія ІІІ-ЛВ № 001794 на ім`я ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 2,3276 га, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,3441 га та земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 1,9835 га, на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА № 547 від 13.12.2002 року з виключенням даних про ці земельні ділянки з автоматизованої бази Державного земельного кадастру.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної частки (паю) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) надану на підставі рішення Пустомитівської РДА № 253 від 16.05.1997 року, яка перебуває у колективній власності с/г АТ «Електрон», розташована в с. Горбачі, Пустомитівського району Львівської області.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної частки (паю) розміром 2,39 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) надану на підставі рішення Пустомитівської РДА № 253 від 16.05.1997 року, яка перебуває у колективній власності с/г АТ «Електрон», розташована в с. Горбачі, Пустомитівського району Львівської області.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачами.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24.02.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук