Рішення № 136613830, 18.05.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/383/26

Провадження № 2-о/302/41/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участі

секретаря судового засідання Сита Л.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Лукачка І.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лукачко Іван Йосипович, заінтересована особа: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою.

Заяву обґрунтовував тим, що на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 11.06.1997 за заявником ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Шипіт» розміром 0,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та було видано сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК №0096790, зареєстрований 14.06.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №782 (далі Сертифікат №0096790). Однак у Сертифікаті №0096790 було допущено помилку у написанні його прізвища, а саме замість правильного « ОСОБА_2 » зазначено « ОСОБА_3 ».

На даний час через помилку в написанні прізвища заявника у Сертифікаті №0096790 він не в змозі реалізувати своє право на визначення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) та відповідно оформити право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель колишнього КСП «Шипіт». Через неможливість виправлення зазначеної помилки в інший спосіб просив суд встановити факт належності йому зазначеного сертифіката на право на земельну частку (пай) серії №0096790 від 11.06.1997.

26 березня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав та наполягав на її задоволенні.

Представник ОСОБА_1 адвокат Лукачко І.М. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просить такі задовольнити.

Заінтересована особа Пилипецька сільська рада подала суду заяву від 20 квітня 2026 року, в якій визнала заяву ОСОБА_1 та просила розглянути справу без участі представника сільської ради.

Суд установив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 в 1997 році було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0096790, на підставі рішення Міжгірської райдержадміністрації від 11.06.1997 за № 292 про те, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Шипіт» розміром 0,14 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 14 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 782 (а.с.11). Також в Сертифікаті на право на земельну частку (пай) Серія ЗК № 0096790 зазначено, що ОСОБА_1 проживає в с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області.

З показань ОСОБА_1 , допитаного в судовому засідання як свідка в порядку ст. 92 ЦПК України, слідує, що він працював вчителем у Пилипецькому закладі освіти у 1990-их роках, зокрема й у 1997 році. Сертифікат на земельну частку (пай) йому, як педагогічному працівнику (працівнику соціальної сфери), який проживав у сільському населеному пункті ОСОБА_1 було видано в 1997 році. Заявник підтвердив, що саме йому був виданий зазначений сертифікат, який з того часу зберігається у нього, на підтвердження чого пред`явив оригінал сертифікату для огляду в судовому засіданні. Пояснив, що на час видачі сертифікату й на теперішній час постійно проживає в с. Ізки, інформацію про його проживання в с. Пилипець в сертифікаті була зазначена за місцем його роботи. Ствердив, що не знає в селах Пилипець та Ізки іншої особи з прізвищем ОСОБА_1 . Показав, що земельна ділянка в натурі (на місцевості) на підставі цього сертифікату не виділялась.

Представник заявника адвокат Лукачко І.Й. пояснив, що наразі заявник має намір отримати земельну ділянку в натурі, проте допущена в сертифікаті описка не дозволяє йому реалізувати свої права.

З листа старости с. Ізки Пилипецької сільської ради № 211 від 01.05.2026 вбачається, що Сертифікат на право на земельну частку (пай), у тому числі сертифікат серії ЗК №0096790 у Пилипецькій сільській раді Хустського району Закарпатської області відсутній на зберіганні не перебуває. Відомості щодо перебування у користуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , , земельної частки (пай) згідно з зазначеним сертифікатом у сільській раді відсутні. Згідно з погосподарською книгою №3 1996-2000 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 11 червня 1997 року проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Проаналізувавши зазначені докази в сукупності й взаємозв`язку суд беручи до уваги наявність у заявника оригіналу сертифікату, а також визнання заяви Пилипецькою сільською радою, суд дійшов висновку що при видачі ОСОБА_1 , Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0096790, на підставі рішення Міжгірської РДА від 11.06.1997 за № 292, було допущено помилку у написанні прізвища заявника « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_2 », у зв`язку з чим заявник ОСОБА_1 , змушений звернутися до суду з цією заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Суд установив, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0096790 належить заявнику ОСОБА_1 . Звернення до суду викликане відсутністю можливості виправити допущену помилку в позасудовий спосіб. Встановлення факту має правові наслідки, позаяк дозволить реалізувати заявнику право на визначення в натурі (на місцевості) належної йому земельної частки (паю) та відповідно оформити право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель колишнього КСП «Шипіт».

Встановлення цього факту не пов`язане з вирішенням спору про право.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.

Згідно з пунктом 6 частини 1статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті розглядаються судом.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ч.2ст.315 ЦПК України.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Вирішення заявлених вимог в іншому порядку, окрім судового, є неможливим.

Під час розгляду даної заяви спору про право виявлено не було.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в повному обсязі.

Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2-5, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 316 і 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лукачко Іван Йосипович, заінтересована особа: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0096790, виданого на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 11 червня 1997 року №292, зареєстрованого 14.06.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №782, яким посвідчується його право на земельну частку (пай) площею 0,14 в умовних кадастрових гектарах у майні КСП «Шипіт» с. Пилипець Міжгірського району Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.05.2026.

Суддя О. І. Повідайчик