Ухвала суду № 136603070, 06.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.05.2026Справа № 554/14658/25 Провадження № 1-кп/554/556/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні № 12025170000000726 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтовує тим, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є та обставина, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке належить до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, в тому числі і під час судового розгляду кримінального провадження. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку прокурора, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, через втрату свободи на тривалий строк, останній може ухилятися від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень. Також, на думку прокурора, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні потерпілий та його представник повністю підтримали клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого заперечувала проти клопотання прокурора, просила змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м?який, не пов?язаний з триманням під вартою, визначити розмір застави або обрати цілодобовий домашній арешт. Вважає, що клопотання прокурора мають формальний характер, заявлені ризики не обґрунтовані. Крім того, обвинувачений частково визнає свою вину, кається, не визнає лише факт перебування в стані сп?яніння. Також обвинувачений має намір відшкодувати шкоду.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що на його утриманні перебуває матір похилого віку (1947 р.н.), яку він взимку забирав до себе доглядати. Просив обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або заставу в мінімальному розмірі.

Суд, вислухавши думки сторін, вивчивши суть клопотання прокурора, дослідивши необхідні матеріали кримінального провадження для вирішення питання запобіжного заходу, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання (продовження) обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Суд встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було неодноразово продовжено ухвалами Шевченківського районного суду міста Полтави, строк дії останньої ухвали про продовження запобіжного заходу спливає 21.03.2026 року.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що останній з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.

Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому ризик втечі оцінюється у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками.

Оскільки судове провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті (розгляд новим складом суду), тому суд не дає оцінки обґрунтованості підозри та висунутого обвинувачення.

Суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів, оскільки судовий розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато, вказаних осіб суд не допитував у судовому засіданні.

Також суд враховує, що кримінальне провадження наразі перебуває в провадженні нового складу суду на стадії підготовчого провадження, і судовий розгляд відбувається спочатку.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Тому, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 ст. 177 КПК України.

Водночас суд бере до уваги, що обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і місцем роботи.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що прокурор належним чином не довів наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та достатніх підстав вважати, що вказаний ризик є ймовірним, у суду на час розгляду цього клопотання немає.

Також прокурор не довів з достатнім ступенем переконливості й наявності ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а покликання на такі ризики в клопотанні має формальний характер.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме обвинувачення у вчиненні правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, яке спричинило смерть потерпілої, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Зрештою, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є у матеріалах кримінального провадження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Тому, суд бере до уваги воєнний стан, запроваджений в Україні, а також фактичні бойові дії на значній території держави.

На думку суду, враховуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , фактор дії воєнного стану сам по собі свідчить про наявність ризиків, які зазначені прокурором, серед яких, ризик переховування обвинуваченого від суду.

Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків за даних умов, як то ухилення від суду, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду.

З урахуванням вимог ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про обрання (продовження) обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки саме такий запобіжний захід, на переконання суду, є обґрунтованим, відповідає даним про особу обвинуваченого, характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя у кримінальному провадженні, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились.

Натомість, обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, на думку суду, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, під час судового засідання не встановлено.

Також обрання інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, не забезпечить виконання з боку обвинуваченого ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов`язків, що може безпосередньо негативно впливати на дотримання розумних строків судового розгляду.

Наявність в обвинуваченого постійного місця проживання, міцних соціальних зв?язків, наявність на утриманні матері похилого віку, відсутність судимостей та позитивні характеристики, суд не ігнорує, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню.

У судовому засіданні не встановлено вагомих стримуючих причин та умов, що здатні на теперішній час запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду. При цьому, суд відхиляє твердження захисника про те, що перебування обвинуваченого під вартою упродовж тривалого строку, на його думку, само по собі скасовує ризик ухилення обвинуваченого від суду. Наявність зазначеного ризику прокурор обґрунтовує не лише суворістю можливого покарання, а й ступенем тяжкості, суспільної небезпечності інкримінованого діяння.

Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який суд не знаходить, оскільки сторона захисту не довела обставин, які б свідчили про зменшення або взагалі відсутність встановлених ризиків по кримінальному провадженню, які б могли вплинути на можливість застосування до обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, який, на думку суду, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо вплине на дотримання розумних строків судового розгляду.

Водночас установлені під час розгляду клопотання обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність сукупності тих характеристик особи ОСОБА_6 та його характерних рис у аспекті потенційної суспільної небезпеки, які би разом із іншими доречними факторами цього конкретного кримінального провадження свідчили би про можливість і достатність досягти мети заходу забезпечення кримінального провадження в умовах лише певного контролю за його поведінкою без продовження раніше застосованого запобіжного заходу.

Вказані вище обставини є достатніми для висновку, що ризики, які встановлені судом, заявлені і доведені прокурором у судовому засіданні, на теперішній час продовжують існувати, суттєво не зменшилися, а жоден інший запобіжний захід на теперішній час не може їм запобігти.

Тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний ефективно забезпечити досягнення мети, визначеної статтею 177 КПК України, зокрема запобігання ризикам переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків чи потерпілого.

Натомість, з урахуванням наведених у судовому засіданні мотивів, встановлених ризиків, а також вимог закону, на теперішній час суд не знаходить вагомих підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді застави чи домашнього арешту.

Нових, суттєвих обставин, які б давали достатні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченій захистом не зазначено та відповідних обґрунтувань для розгляду до суду не представлено, тоді як встановлені вище ризики не зникли та не зменшилися, що в сукупності виправдовує подальше застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ч. 1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно обрати (продовжити) застосований під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Також відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , враховуючи суспільну небезпечність такого злочину та серйозність висунутого обвинувачення, позицію потерпілого, а також наявності встановлених ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, враховуючи вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 199, 314, 315, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати (продовжити) до 03 липня 2026 року включно строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у кримінальному провадженні №12025170000000726 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Державної установи Полтавська установа виконання покарань (№ 23).

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1