Рішення № 136600601, 18.05.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1205/26

2/154/1017/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кусік І.В.

за участю:

секретаря судового засідання Редько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Позивач ТОВ «ФК «Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.01.2022 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 53882891, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6500 грн., які перераховані останній на картковий рахунок.

Вказує, що 01.09.2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ТОВ "ФК "Позика" укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 53882891 від 27.01.2022 року.

Зазначає, що відповідно до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 сума боргу відповідача перед ТОВ "ФК "Позика" становить 22490 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6500 грн, заборгованість за відсотками 15990 грн.

Стверджує, що всупереч умовам вищевказаного договору відповідач свої кредитні зобов`язання не виконав. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТзОВ «ФК «Позика», ні на рахунки попереднього кредитора.

З врахуванням наведеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Позика» суму заборгованості за договором позики № 53882891 від 27.01.2022 року в розмірі 22490 грн., а також понесені судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Станом на день розгляду справи від відповідача відзив на позовну заяву на адресу суду не надійшов.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. На заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася за невідомими суду причинами, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Заяв, клопотань та відзиву на позов від неї не надходило.

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач не з`явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.01.2022 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 53882891, який підписаний відповідачем електронним підписом, шляхом відтворення одноразового ідентифікатора 718785.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору ТОВ "ФК "Ірбіс" надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 6500 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору: пільговий період 30 календарних днів з 27.01.2022 по 26.02.2022 року, пільгова процентна ставка 2,2 %; стандартний період 60 календарних днів з 27.02.2022 по 27.04.2022 року стандартна процентна ставка 3%.

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору передбачено, що видача (надання) Товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом в особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 27.04.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 27.04.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором (п. 11.1 Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору ТОВ "ФК "Ірбіс", 27.04.2022 року перераховано грошові кошти в сумі 6500 грн на банківську картку НОМЕР_1 , вказану відповідачкою, що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № 3152_251021114234 від 21.10.2025 року.

Зазначені обставини будь-яким чином не заперечено відповідачем шляхом подання відзиву. Зокрема, відповідач, маючи можливість отримати виписку по належній їй банківській картці, доказів на спростування факту перерахування ТОВ "ФК "Ірбіс" на його банківську картку грошових коштів у сумі 6500 грн не надав.

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості за Кредитним договором у відповідача перед ТОВ "ФК "Ірбіс" станом на 01.09.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 22490 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6500 грн, заборгованість за відсотками 15990 грн.

01.09.2025 року між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ТОВ "ФК "Позика" укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно з умовами якого ТОВ "ФК "Ірбіс" зобов`язується відступити ТОВ "ФК "Позика" права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а останнє зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ "ФК "Ірбіс" суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ "ФК "Ірбіс" відступило ТОВ "ФК "Позика" право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 53882891 від 27.01.2022 року в сумі 22490 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6500 грн, заборгованість за відсотками 15990 грн.

Таким чином, наданий представником позивача копії договору факторингу та витягу реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги до позивача у спірних правовідносинах.

Установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 6500 грн, правові підстави для нарахування відсотків протягом погодженого сторонами 90-денного строку дії договору в сумі 15990 грн, відсутність будь-яких платежів зі сторони відповідача на погашення кредитної заборгованості перед первісним кредитором та позивачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Позика" заборгованості за Кредитним договором у загальній сумі 22490 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500 грн суд зазначає таке.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, додаткову угоду № 53882891 договору про надання правничої допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 22.07.2016; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, відповідно до яких адвокатом Горобей Р.Г. надано позивачу правову допомогу щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 5500 грн.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, вул. Симона Петлюри,21/1, м. Бровари Київської області) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 53882891 від 27.01.2022 року в розмірі 22490 (двадцять дві тисячі чотириста дев`яносто) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина КУСІК