Рішення № 136594043, 23.03.2026, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/1619/25

Провадження по справі №2/498/52/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року с-ще. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання Гонтаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України в с-щі. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» представник позивача Лойфер Антон Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2025 року до Великомихайлівського районного суду надійшла позовна заява АТ «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.08.2021 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 164 500,19 грн., з яких: 104 224,63 грн. заборгованість по тілу кредиту: 60 275,56 грн. відсотки за користування кредитом. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, однак, відповідачем дану вимогу залишено без уваги. В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором в розмірі 164 500,19 грн. , суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правову допомогу.

Представник позивача до суду не з`явився, через канцелярію суду надав заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення у разі неявки до суду відповідача не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву в якій просив слухати справу у його відсутність, позов визнав частково, просив застосувати до нього ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не стягувати з нього відсотки в період несення служби.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була підписана акцент пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.08.2021, паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять кредитний договір.

Договір містить умови кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії: тип кредиту «кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії», ліміт відновлювальної кредитної лінії встановлено 77 900,00 грн., процентна ставка 35.99 % річних тип ставки - фіксована, строк дії кредитної карти 5 роки з моменту випуску.

12 серпня 2022 року було змінено найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом зальна заборгованість складає 164 500,19 грн., з яких: прострочене тіло кредиту 104 224,63 грн., відсотки за користування кредитом 60 275,56 грн.

Пункт 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного Кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного Кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимогст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Також, згідно ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року передбачено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій, у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору, Банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Судом встановлено, що відповідач дійсно користувався кредитними коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

У відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 у № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як слідує з наданих відповідачем документів, а саме: копій військового квитка серії НОМЕР_1 , відповідно до якого 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України; копії довідки форми №5 від 06.01.2026 за №11/35 виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором від 06.08.2021 в сумі 60 275,56 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період( ОСОБА_1 призваний на військову службу з 22.02.2022 року). Відповідно задоволенню підлягають лише ті відсотки що були нараховані до 22.02.2022 року, а саме 2 565,92 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 06.08.2021 у розмірі 106 790,55 грн., яка складається із: простроченого тіла кредиту в сумі -104 224,63 грн., нарахованих відсотків в сумі -2 565,92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Адвокат Лойфер А.Е. здійснював представництво АТ «Сенс Банк» за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 1006 від 18.01.2025 з додатками; позивач поніс 13 513,26 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, дана справа є незначної складності. Оцінка дій, що полягали в підготовці позовної заяви та вивчення матеріалів та надання усної консультації, вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як випливає з матеріалів справи, судом відмовлено позивачу у задоволенні частини вимог.

У порядку статті 141 ЦПК України, витрати з оплати правничої допомоги слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 8 783,62 грн. (13 513,26*65%).

На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 134 500,19 грн., задоволено позов в сумі 106 790,55 грн., що складає 65%, а тому з відповідач підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1574,56 грн.

Керуючись ст. ст.4,10 - 13,76 - 81, 263-265, 268, 273, 293 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) заборгованість в сумі 106 790,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) судовий збір в розмірі 1574,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 23494714) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 783,62 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Чернецька