Ухвала суду № 136590710, 18.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4291/26 18.05.2026

н\п 1-кс/490/2174/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБ України в Миколаївській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Красний Колядин Талалаївського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працевлаштованого на посаді директора з безпеки ТОВ «АІТ-76», зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 4 ст.111-1 КК України за наступних обставин.

Так, згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації, а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів зс рф на території України.

24.02.2022 на виконання вищевказаних злочинних дій військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначених територій, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.

15.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» від 03.03.2022 № 2108-IX, яким Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу України доповнено статтею 111-1 «Колабораційна діяльність», частиною 4 якої встановлено кримінальну відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Громадянин України ОСОБА_4 , після початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації (далі - зс рф) на територію України, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 01.08.2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій теритрії України Запорізької області, достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану та забороні, на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 та Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків з російською федерацією (далі - рф), а також про введення в дію Указів Президента України щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, переслідуючи корисливі мотиви в отриманні економічної вигоди від виробництва та продажу сільськогосподарської продукції, усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, в тому числі постачання товарів/робіт та послуг на користь рф чи контрольованих рф підприємств, є незаконною та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь рф, що в свою чергу вказуватиме на ведення господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, вирішив в обхід застосованих відносно держави-агресора Україною санкцій на ведення господарської діяльності, налагодити діяльність щодо виробництва та продажу сільськогосподарської продукції на тимчасово окупованій території України Запорізької області при цьому здійснювати господарські операції з підприємствами рф, тим самим провадити господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором.

Так, реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 24.11.2022 року здійснив перереєстрацію українського суб`єкта господарської діяльності ТОВ «ПРОГРЕС-СИ» (ЄДРПОУ 37209306, юридична адреса: 49044, Україна, місто Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд.4/26 інше 1309, основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), при цьому не будучі директором або засновником даного підприєсмтва, на законодавство країни агресора ООО «ПРОГРЕС-СИ» (ОГРН 1229000017180 від 24.11.2022, ИНН 9001009757, адрес юридического лица: Запорожская область, М.О.Приазовский, с. Владимировка, ул. Степная, д.1-А, з 24.02.2022, та станом на сьогоднішній день є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора російської федерації), при цьому згідно наказу №31-к від 01.08.2022 року по тепрешній час ОСОБА_4 є диретором даного суб`єкта господарювання.

За результатами вказаної реєстрації ТОВ «ПРОГРЕС-СИ» перейменовано у ООО «ПРОГРЕС-СИ», підприємству присвоєно так званий «основной государственный номер ЕГРЮЛ»: 1229000017180 та ідентифікаційний код: 37209306. При цьому, ОСОБА_4 зареєстровано керівником товариства.

Після цього, 24.11.2022, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання зібрав та подав необхідні документи до органу виконавчої влади, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме до так званої «Межрайонной инспекции Федеральной налоговой службы №1 по Запорожской области», за результатами чого ООО «ПРОГРЕС-СИ» незаконно присвоєно так званий «основной государсвтеный регистрационный номер» (ОГРН) 2229000017398.

Окрім цього з метою приведення господарської діяльності очолюваного ними підприємства у відповідність до вимог законодавства держави-агресора, ОСОБА_4 здійснив реєстрацію ООО «ПРОГРЕС-СИ» в незаконних органах пенсійного та соціального страхування держави-агресора. Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, зібрав та подав до незаконного органу виконавчої влади, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме до так званого «Отделения Фонда пенсионного и социального страхования Российской Федерации по Запорожской области» необхідні документи, в результаті чого 24.11.2022 та 25.11.2022 ООО «ПРОГРЕС-СИ» присвоєні реєстраційні номери: 2259000028219 та 2259000028220, відповідно до законодавства російської федерації.

У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України Запорізької області, діючи ща попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, розпочав процес провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора, зокрема ОСОБА_4 використовуючи земельні ділянки розташовані на тимчасово окупованій тириторії Мелітопольського району, Запорізької області, які перебувають на балансі ТОВ «ПРОГРЕС-СИ», розпочав діяльність щодо виробництва та продажу сільськогосподарської продукції. З цією метою ОСОБА_4 виняйняв робітників, яким виплачував заробітню плату з прибутку провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора, а також у взаємодії з невстановленими досудовим розслідуванням особами представниками суб`єктів господарювання на території рф та ТОТ України організував оренду сільськогосподарської техніки, складських приміщень, придбання посівного матеріалу. Продовжуючи процес провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора ОСОБА_4 досяг попередньої згоди з невстановленими досудовим розслідуванням особами на території рф, а саме представником суб`єктів господарювання країни агресора на продаж сільськогосподарської продукції виробленої ООО «ПРОГРЕС-СИ».

За результатами провадження господарської діяльності у взаємодії з представниками держави-агресора ООО «ПРОГРЕС-СИ» за 2024 рік сплачено до бюджету рф податків на загальну суму 923 000 руб., внесків на загальну суму 2 800 000 руб., за 2025 рік сплачено до бюджету рф податків на загальну суму 1 100 000 руб., внесків на загальну суму 2 000 000 руб.

Дії підозрюваного ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, як провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

14.05.2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке йому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, відчуваючи страх та невідворотність майбутнього покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом безперешкодного виїзду за кордон, оскільки має закордонний паспорт України, здійснює постійні перетину кордону, останній з яких відбувся в квітні 2026 року, може незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на даний час не встановлено повне коло свідків, які можуть надати покази стосовно ОСОБА_4 , що може надати можливість підозрюваному негативно впливати для досягненні істини у кримінальному провадженні, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також на неможливість контролю за поведінкою підозрюваного у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених.

Підозрюваний ОСОБА_4 , який свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, вказав, що вимушений був з метою збереження майна підприємства, унеможливлення заволодіння ним окупантами, очолити його як директор, сподіваючись на те, що в короткий проміжок часу військова агресія буде подавлена та тимчасово окупована територія звільнена. Також вказав на те, що в період, коли він перебував на посаді директора, підприємство не сплатило жодного податку РФ та фактично не здійснювало свою діяльність, сплачуючи лише орендні платежі за орендовані земельні ділянки орендодавцям, що підтверджено і матеріалами, доданими до клопотання. У 2024 року він повернувся в Україну, долаючи перешкоди для цього, після чого жодного разу територію України не лишав та нікуди не виїжджав.

Посилаючись на безпідставність підозри, на відсутність будь-яких ризиків, вказаних у клопотанні, оскільки у кримінальному провадженні також відсутні і будь-які свідки, підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, пославшись та недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні, враховуючи незадовільний стан здоровя підозрюваного, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави у мінімальному розмірі, враховуючи особу підозрюваного, його міцні соціальні звязки.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується даними:

-протоколу огляду речей вилучених під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 від 04.05.2026;

- протоколу огляду відкритих Інтернет ресурсів, щодо реєстраційних даних щодо юридичної особи російської федерації ООО «ПРОГРЕС-СИ» від 13.04.2026;

- протоколу огляду відкритих Інтернет ресурсів, щодо реєстраційних даних щодо юридичної особи російської федерації ООО «ПРОГРЕС-СИ» від 30.03.2026;

- протоколу огляду відкритих Інтернет ресурсів, щодо реєстраційних даних щодо юридичної особи російської федерації ООО «ПРОГРЕС-СИ» від 30.03.2026;

- протоколу огляду відкритих Інтернет ресурсів, щодо реєстраційних даних щодо юридичної особи російської федерації ООО «ПРОГРЕС-СИ» від 31.03.2026;

- відповіді на доручення слідчого №64.92-923 від 01.04.2026.

Досліджені у судовому засіданні дані у своїй сукупності є достатньо вагомими для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст. 111-1 КК України, хоча і підтверджують твердження підозрюваного про те, що в період очолювання ним підприємства останнім будь-які податки та платежі за законодавством рф не сплачувались із зазначенням збитковості підприємства.

Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, згідно до Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5-328кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні в справі Фокс, Кепмбел і Хартлі проти Великої Британії від 30.08.1990 року (п.32), «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що дана особа могла вчинити злочин.

У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.

Також матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 , який хоча і одружений, офіційно працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше, проте утриманців не має, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.28 ст. 111-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, що у зв`язку з введенням в країні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію, за такого слідчий суддя приходить до висновку про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Також з огляду на обставини ймовірно вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, враховуючи, що досудове розслідування триває, перебуває на початковій стадії і на даний час не встановлено повне коло осіб з якими ОСОБА_4 міг діяти, за такого слідчий суддя вважає, що існує ризик незаконного впливу на свідків.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, характер та спосіб ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою і, застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не є можливим відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.111-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України - тримання під вартою.

Проте, слідчий суддя також враховує правову позицію, викладену у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2024 від 19 червня 2024 року, відповідно до якої КСУ дійшов висновку, що частина шоста статті176 Кримінального процесуального кодексу України не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України.

Так, Конституційний Суд України вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану та зазначив, що під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 статті 176 КПК у суду є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177та178Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід.

Викладене свідчить про те, що застосування застави як більш м`якого запобіжного заходу є правом суду з урахуванням конкретних, встановлених слідчим суддею обставин.

Враховуючи особу підозрюваного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, одружений, офіційно працевлаштований, відсутність даних на підтвердження твердження у клопотанні про те, що підозрюваний неодноразово виїжджав після повернення з ТОТ за межі України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, яке є нетяжким, серйозність звинувачення, пред`явленого підозрюваному, а також фактичні обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що вищевикладене значно зменшує істотність ризиків, встановлених під час розгляду клопотання, у звязку із чим відповідно до вимог ст. 183 КПК України, виходячи з обставин, викладених у підозрі, змісту досліджених у судовому засіданні даних про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку щодо необхідності визначення підозрюваному при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.

Керуючись ст.ст.176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.4 ст.111-1 КК України ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали по 12 липня 2026 року включно.

Визначити розмір застави 66560 гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області ОСОБА_7 слід негайно звільнити з - під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , на строк по 12 липня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження);

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (залежно від стадії кримінального провадження);

- утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні, крім випадків участі у проведенні слідчих дій;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1