Рішення № 13658976, 24.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 69/03-10

вх. № 11149/6-69

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто)

1. відповідача не з'явився

2. відповідача не з'явився

3. відповідача не з'явився

4. відповідача не з'явився

5. відповідача не з'явився

6. відповідача не з'явився

7. відповідача не з'явився

8. відповідача не з'явився

9. відповідача не з'явився

10. відповідача не з'явився

11. відповідача не з'явився

12. відповідача не з'явився

13. відповідача не з'явився

14. відповідача не з'явився

15. відповідача не з'явився

16. відповідача не з'явився

17. відповідача не з'явився

18. відповідача не з'явився

19. відповідача не з'явився

20. відповідача не з'явився

21. відповідача не з'явився

22. відповідача не з'явився

23. відповідача не з'явився

24. відповідача не з'явився

25. відповідача не з'явився

26. відповідача не з'явився

27. відповідача не з'явився

28. відповідача не з'явився

29. відповідача не з'явився

30. відповідача не з'явився

31. відповідача не з'явився

32. відповідача не з'явився

33. відповідача ОСОБА_2 (особисто)

34. відповідача не з'явився

35. відповідача не з'явився

36. відповідача не з'явився

37. відповідача не з'явився

38. відповідача не з'явився

39. відповідача не з'явився

40. відповідача не з'явився

41. відповідача не з'явився

42. відповідача не з'явився

43. відповідача не з'явився

44. відповідача не з'явився

45. відповідача не з'явився

46. відповідача не з'явився

47. відповідача не з'явився

48. відповідача не з'явився

49. відповідача не з'явився

50. відповідача не з'явився

51. відповідача не з'явився

52. відповідача не з'явився

53. відповідача не з'явився

54. відповідача не з'явився

55. відповідача не з'явився

56. відповідача не з'явився

57. відповідача не з'явився

58. відповідача не з'явився

59. відповідача не з'явився

60. відповідача не з'явився

61. відповідача не з'явився

62. відповідача не з'явився

63. відповідача не з'явився

64. відповідача не з'явився

65. відповідача не з'явився

66. відповідача не з'явився

67. відповідача не з'явився

68. відповідача не з'явився

69. відповідача не з'явився

70. відповідача не з'явився

71. відповідача не з'явився

72. відповідача не з'явився

73. відповідача не з'явився

74. відповідача не з'явився

75. відповідача не з'явився

76. відповідача не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмового магазину № 1 "Молоко", м. Харків; 2. ОСОБА_3, с. Затишшя, Харківська область; 3. ОСОБА_4, м. Харків; 4. ОСОБА_5, м. Харків; 5. ОСОБА_6 Прокоф'євича, АДРЕСА_3; 6. ОСОБА_7, м. Харків; 7. ОСОБА_8, м. Харків; 8. ОСОБА_9, м. Харків; 9. ОСОБА_10, м. Харків; 10. ОСОБА_11, с. Пісочин; 11. ОСОБА_12, АДРЕСА_1; 12. ОСОБА_13, м. Харків; 13. ОСОБА_14, м. Харків; 14. ОСОБА_15, м. Харків; 15. ОСОБА_16, м. Харків; 16. ОСОБА_17, м. Харків; 17. ОСОБА_18, м. Харків; 18. ОСОБА_19, м. Харків; 19. ОСОБА_20, м. Харків; 20. ОСОБА_21, м. Харків; 21. ОСОБА_22, м. Харків; 22. ОСОБА_23, м. Харків; 23. ОСОБА_24, м. Харків; 24. ОСОБА_25, м. Харків; 25. ОСОБА_26, м. Харків; 26. ОСОБА_27, м. Харків; 27. ОСОБА_28, м. Харків; 28. ОСОБА_29, м. Харків; 29. ОСОБА_30, м. Харків; 30. ОСОБА_31, м. Харків; 31. ОСОБА_32, м. Харків; 32. ОСОБА_33, м. Харків; 33. ОСОБА_2, м. Харків; 34. ОСОБА_34, м. Харків; 35. ОСОБА_35, м. Харків; 36. ОСОБА_36, с. Тернова, Харківська область; 37. ОСОБА_37, м. Харків; 38. ОСОБА_38, м. Харків; 39. ОСОБА_39, м. Харків; 40. ОСОБА_40, АДРЕСА_2; 41. ОСОБА_41, м. Харків; 42. ОСОБА_42, АДРЕСА_3; 43. ОСОБА_43, м. Харків; 44. ОСОБА_44, м. Харків; 45. ОСОБА_45, м. Харків; 46. ОСОБА_46, м. Харків; 47. ОСОБА_47, АДРЕСА_4; 48. ОСОБА_48, м. Харків; 49. ОСОБА_49, м. Харків; 50. ОСОБА_50, м. Харків; 51. ОСОБА_51, м. Харків; 52. ОСОБА_52, м. Харків; 53. ОСОБА_53, м. Харків; 54. ОСОБА_54, м. Харків; 55. ОСОБА_55, м. Харків; 56. ОСОБА_56, м. Харків; 57. ОСОБА_57, АДРЕСА_4; 58. ОСОБА_58, АДРЕСА_4; 59. ОСОБА_59, м. Харків; 60. ОСОБА_60, м. Харків; 61. ОСОБА_61, м. Харків; 62. ОСОБА_62, м. Харків; 63. ОСОБА_63, м. Харків; 64. ОСОБА_64, м. Харків; 65. ОСОБА_65, м. Харків; 66. ОСОБА_66, м. Харків; 67. ОСОБА_67, м. Харків; 68. ОСОБА_68, м. Харків; 69. ОСОБА_69, м. Харків; 70. ОСОБА_70, м. Харків; 71. ОСОБА_71, м. Лозова, Харківська область; 72. ОСОБА_72, м. Лозова, Харківська область; 73. ОСОБА_73, м. Харків; 74. ОСОБА_74, м. Харків; 75. ОСОБА_75, м. Харків; 76. ОСОБА_76, м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним засновницький договір Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмовий магазин № 1 «Молоко» (надалі Відповідач, товариство), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_77 14 травня 1996 року та зареєстрований у Державному реєстрі 28 травня 1996 року, в частині пункту 14 і визнати його внесок до складеного капіталу Відповідача станом на 14.05.1996 року у розмірі 574,44 грн. тобто 7,62%.

05.01.2011 року до суду від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів в обґрунтування його позовних вимог: копія трудової книжки, копія засновницького договору Відповідача, рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року за справою № 16/48-10, копія паспорту Позивача, статут орендного підприємства фірмовий магазин № 1 «Молоко», додаткова угода до Засновницького договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю фірмовий магазин № 1 «Молоко» від 25.12.1996 року.

11.01.2011 року Позивач через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі 16 (шістнадцять) засновників, які зазначені в установчому договорі Відповідача.

Суд розглянувши зазначене клопотання відмовив у його задоволенні та залучив до участі у справі 76 учасників Відповідача, оскільки додатковою угодою до установчого договору про його створення від 25.12.1996 року, на підставі рішення зборів учасників Відповідача, внесено зміни стосовно субєктного складу останнього. А саме до складу учасників Відповідача були включені: 1. ОСОБА_3, 2. ОСОБА_4, 3. ОСОБА_1, 4. ОСОБА_5, 5. ОСОБА_6 Прокоф'євич, 6. ОСОБА_7, 7. ОСОБА_8, 8. ОСОБА_9, 9. ОСОБА_10, 10. ОСОБА_11, 11. ОСОБА_12, 12. ОСОБА_13, 13. ОСОБА_14, 14. ОСОБА_15, 15. ОСОБА_16, 16. ОСОБА_17, 17. ОСОБА_18, 18. ОСОБА_19, 19. ОСОБА_20, 20. ОСОБА_21, 21. ОСОБА_22, 22. ОСОБА_23, 23. ОСОБА_24, 24. ОСОБА_25, 25. ОСОБА_26, 26. ОСОБА_27, 27. ОСОБА_28, 28. ОСОБА_29, 29. ОСОБА_30, 30. ОСОБА_31, 31. ОСОБА_32, 32. ОСОБА_33, 33. ОСОБА_2, 34. ОСОБА_34, 35. ОСОБА_35, 36. ОСОБА_36, 37. ОСОБА_37, 38. ОСОБА_38, 39. ОСОБА_39, 40. ОСОБА_40, 41. ОСОБА_41, 42. ОСОБА_42, 43. ОСОБА_43, 44. ОСОБА_44, 45. ОСОБА_45, 46. ОСОБА_46, 47. ОСОБА_47, 48. ОСОБА_48, 49. ОСОБА_49, 50. ОСОБА_50, 51. ОСОБА_51, 52. ОСОБА_52, 53. ОСОБА_53, 54. ОСОБА_54, 55. ОСОБА_55, 56. ОСОБА_56, 57. ОСОБА_57, 58. ОСОБА_58, 59. ОСОБА_59, 60. ОСОБА_60, 61. ОСОБА_61, 62. ОСОБА_62, 63. ОСОБА_63, 64. ОСОБА_64, 65. ОСОБА_65, 66. ОСОБА_66, 67. ОСОБА_67, 68. ОСОБА_68, 69. ОСОБА_69, 70. ОСОБА_70, 71. ОСОБА_71, 72. ОСОБА_72, 73. ОСОБА_73, 74. ОСОБА_74, 75. ОСОБА_75, 76. ОСОБА_76.

Така позиція суду відповідає вимогам п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у якій зазначено, що у справах щодо визнання недійсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всі учасники (засновники) товариства як сторони договору та Рекомендаціям Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 за N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» за якими розгляд справи про визнання недійсним установчого (засновницького) договору або його частини без залучення як відповідачів засновників товариства є порушенням процесуального законодавства, оскільки засновники товариства як сторони установчого (засновницького) договору є особами, що виступають відповідачами у таких справах.

Також, у наданому клопотанні Позивач просив суд витребувати приватизаційний рахунок Відповідача з Акціонерного комерційного Регіонального банку (м. Харків, вул. Дарвіна, 4) у якому було відмовлено внаслідок того, що ст. 38 ГПК України зазначено - сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування господарським судом. Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Отже, особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу. Однак Позивачем не надано зазначених доказів на час прийняття відповідної ухвали.

Позивач у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача, оскільки відповідно до рішення його позачергових загальних зборів учасників від 14 квітня 2008 року Позивача виключено зі складу учасників Товариства. На підставі прийнятого зборами рішення 07 травня 2008 року зареєстровано Статут Відповідача в новій редакції, згідно з якою Позивач не є учасником товариства. Також просить суд розглядати справу без участі його представника. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач у судовому засіданні та у наданій заяві просить суд перенести розгляд справи для можливості ознайомитись з запереченням Відповідача.

Відповідач (ОСОБА_2) у судовому засіданні пояснень не надав. Вимоги попередньої ухвали суду не виконав.

Інші відповідачі, які були залучені до участі у справі ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року, у судове засідання не з'явилися та не направили уповноважених належним чином представників. Вимоги попередньої ухвали суду не виконали. Про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24 січня 2011 року до 11 години 00 хвилин для ознайомлення Позивачем з наданим Відповідачем відзивом на позовну заяву.

24 січня 2011 року о 11 год. 00 хв. судове засідання було поновлено та продовжено у тому ж складі.

Позивачем до початку розгляду справи по суті було надано скаргу, у якій зазначено, що судове засідання було перенесено у звязку з тим, що Відповідачем був наданий хибний відзив на позовну заяву.

Позивач позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач (ОСОБА_2) після перерви у судове засідання не з'явився, поважних причин своєї неявки не надав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на повідомленні від 24 січня 2011 року по справі № 69/03-10 про дату та час наступного судового засідання.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення Позивача, суд встановив наступне.

Позивач разом з іншими фізичними особами створили Товариство з обмеженою відповідальністю Фірмовий магазин № 1 "Молоко" (Відповідача) для здійснення торгової, виробничої, фінансової та комерційної діяльності шляхом об'єднання засновниками свого майна з метою отримання прибутку (п. 6 Договору).

Договір на підставі якого створений Відповідач був нотаріально посвідчений 14.05.1996 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, запис у реєстрі № 1179 (далі - Договір).

Пунктами 2 та 3 зазначеного Договору визначені повне найменування Відповідача та його місцезнаходження за відповідною адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40.

Складений капітал Відповідача, на момент його створення, складав 937500000 карбованців (п. 13 Договору), а пунктом 14 Договору визначені вклади учасників. Зокрема вклад Позивача визначений у розмірі 7344000 карбованців, що складає 2,4% складеного капіталу Відповідача.

Позивач просить суд визнати недійсним пункт 14 Договору в частині визначення його дольової частки у складеному капіталі та вважає, що його дольова частка повинна складати 7,62%. В обґрунтування вимог посилається на те, що директором Відповідача у жовтні 1996 року від нього було отримано у якості внеску до складеного капіталу 500 доларів США.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним Договору, суд повинен зясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Так, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам. При цьому, справи у цих спорах розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Таким чином, виходячи з положень вищезазначених положень діючого законодавства України та відповідних керівних розяснень Верховного та Вищого господарського судів України суд вважає, що відносини які склались між Позивачем та Відповідачем носять характер корпоративних, а спір який виник є корпоративним.

На сьогодні ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Судовий захист інтересів осіб, відповідно до п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Така ж саме позиція знаходить своє відбиття й у п. 2 та п. 7 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9.

У ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Крім того, суд зазначає, що сьогодні принцип свободи договору, визначений у ч. 1 п. 3 ст. 3 ЦК України полягає насамперед у співвідношенні актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обовязковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Зазначення на цих положеннях з боку суду є підставою для твердження про те, що Позивач і Відповідач при укладенні Договору скористались відповідним інструментарієм цивільного законодавства та основоположними принципами останнього для виникнення між ними окреслених правовідносин.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до ст. 142 ЦК України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

В свою чергу за ч. 3 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII, установчі документи господарського товариства, зокрема такий статус наданий Відповідачеві, повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а ч. 4 цієї статті визначено, що установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦК України У засновницькому договорі товариства визначаються зобовязання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені ЦК України або іншим законом. Також вимоги щодо змісту засновницького договору визначені ще у ч. 3 ст. 57 ГК України. Крім того, відповідно до ст. 51 Закону України «Про господарські товариства», установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства» у засновницькому договорі зазначаються найважливіші відомості про юридичну особу не залежно від її виду або організаційно-правової форми, а у виниклому спорі про Відповідача.

Окремо слід наголосити на тому, що як вбачається зі змісту позовної заяви Позивач звернувся до господарського суду за захистом не тільки своїх прав та інтересів, а й інших учасників товариства. Так, в ході судового розгляду судом встановлено, що Позивачу не було надано право представництва інших учасників товариства. Такої ж думки дійшов Вищий господарський суд України в Рекомендаціях Президії ВГСУ від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» та Верховний Суд України в Постанові Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», де останні зокрема зазначили, що учасники господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав і інтересів інших учасників господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших учасників товариства.

Також суд зазначає, що з набранням чинності ЦК України (статті 142, 153) договір про створення (заснування) Товариства з обмеженою відповідальністю не регулює відносини між учасниками товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети створення та державної реєстрації товариства, а тому установчий договір має відповідати загальним вимогам, що предявляються для правочинів.

Наступне. Посилання Відповідача на те, що Позивач не є його учасником внаслідок виключення останнього на підставі Рішення позачергових загальних зборів Відповідача від 14.04.2008 року за мотивами не прийняття з боку Позивача участі у діяльності Відповідача, систематичного невиконання останнім обовязків як учасника товариства та перешкоджанням своїми діями досягненню його цілей, суд не може прийняти до уваги, оскільки Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2010 року за справою № 16/48-10 (суддя Здоровко Л.М.) визнано недійсним рішення прийняте позачерговими загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмовий магазин №1 "Молоко» (код ЄДРПОУ 14069521, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 40) від 14.04.2008р. (протокол б/н від 14.04.2008р.) в частині пункту 5 (про виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмовий магазин №1 "Молоко» ОСОБА_78).

Відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК України, 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», статей 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визнання недійсними установчих документів товариства можливе за одночасної наявності таких умов: (а) на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; (б) порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; (в) відповідні положення установчих документів порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Таких доказів у сукупності з боку Позивача не надано на протязі розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що засновники (учасники) товариства (та особисто Позивач) вносили у статутний капітал інші суми, ніж ті, які зазначено в оспорюваному Договорі, коли, яким чином та які документи це підтверджують.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент створення Відповідача як субєкта цивільних відносин його установчі документи відповідали вимогам ст.ст. 23, 25 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року № 1540-VI, змісту Законів України «Про підприємства» та «Про підприємництво» відповідно і наступним вимогам Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації субєктів підприємницької діяльності» від 25.05.1998 року № 740.

Судом також встановлено, що раніше Позивач звертався до господарського суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним Засновницький договір Відповідача, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_77 14 травня 1996 року, зареєстрований у Державному реєстрі 28 травня 1996 року в частині пункту 14 та вимогою вважати, що дольова частка Позивача у статутному фонді повинна складати 79,98% (за розглядуваною справою у розмірі 574,44 грн. тобто 7,62%). Рішенням по справі 63/112-10 від 15.06.2010 року (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою апеляційного господарського суду Харківської області 19.10.2010 року рішення по справі 63/112-10 від 15.06.2010 року залишено без змін.

Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивача, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки Договір укладений в порядку та у формі, передбачених чинним законодавством, а отже він не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, та встановивши фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що спірний засновницький договір Відповідача містить всі встановлені законодавством відомості та необхідні вимоги відносно нього.

За таких обставин господарський суд, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином у звязку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд вважає, що судові витрати у даній справі слід покласти на Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 6, 88, 134, 143, 203, 215, 626, 628 ЦК України, ст.ст. 57, 82 ГК України, ст.ст. 4, 51 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 28 січня 2011 року

по справі № 69/03-10