Рішення № 13658885, 24.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 60/310-10

вх. № 10216/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Четверикової В.О., довіреність №3 від 29.01.2010р.

третьої особи - не з`явився

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка", м. Харків

до Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова

про розірвання договору оренди та повернення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" про розірвання договору оренди №232-Н від 01.10.2000р., укладеного між позивачем та відповідачем та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання - передачі нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі по вул. Академіка Богомольця, 6 міста Харкова, загальною площею 187,82 кв.м., що знаходиться на балансі Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка".

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено 01 жовтня 2000 року договір оренди №232-Н, за яким відповідач неналежним чином сплачував орендну плату, що спричинило звернення позивача до суду із позовом про стягнення орендної плати та пені. Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2010р. по справі №59/206-10 вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 2391,73 грн. та пені за період з грудня 2009 року по травень 2010 року. Враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання в частині належної сплати орендної плати, позивач просить суд на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розірвати договір та зобов`язати відповідача повернути за актом приймання - передачі передані за договором оренди приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 грудня 2010 року о 12:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка", зобов`язано позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів третій особі, докази направлення надати до судового засідання, розгляд справи №60/310-10 відкладено на "11" січня 2011 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" відхилено, клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи задоволено, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №60/310-10 відкладено на "24" січня 2011 р. о 10:20.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином під розписку.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.1384 від 24.01.2011 р.) визнає наявність заборгованості за договором оренди, однак зазначає, що позивачем не надавалися рахунки-фактури на сплату орендної плати, також вказує, що відповідачем за згодою позивача та 3-ї особи було виконано капітальний ремонт орендованих приміщень, проведено газ та електроенергію, зроблено каналізацію, що зумовило зростання вартості орендованих приміщень більш ніж на 30 відсотків, з огляду на що третьою особою з липня 2010 року рахунки - фактури відповідачу не виставлялись.

До відзиву відповідачем було надано копію статуту відповідача, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на відповідача, копію витягу з протоколу №3 від 27.06.2006р., копії листів, копію договору №14 від 31.05.2005р., копію договору №319-Р7Ц від 13.09.2005р., копію експертного висновку №05-В-20-25-00, копію висновку експертизи №63.2-01-2183.05, копію акту здачі - прийомки робіт, послуг, копію аудиторського висновку, копію відомостей №24/06/44/27/04/2006/АТЗТ від 24.06.2006р., копію листа №01/7-265 від 26.01.2007р., копію довідки №27/0/44/27/04/2006/АТЗТ від 27.06.2006р., копію звернення, копії квитанцій, копію платіжних доручень та запит. Надані документи суд долучає до матеріалів справи.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву виклав клопотання про витребування з ХМБТІ інформації про власника нежитлових приміщень окремо розташованої будівлі загальною площею 187,2 кв.м., що знаходилося на балансі 3-ї особи розташованого за адресою вул.Богомольця, буд. 6а в м.Харкові, яке було передано в оренду відповідачу згідно договору оренди № 2324 від 01 жовтня 2000 р. та яка вартість зазначеної будівлі.

Суд, розглянувши дане клопотання, відхиляє його як заявлене безпідставно, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У заявленому відповідачем клопотанні не наведено обставин, які може підтвердити зазначені докази, яке значення матиме вказана інформація для вирішення даної справи.

При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву, в якому викладено вищезазначене клопотання про витребування інформації посилається на те, що він неодноразово звертався до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про надання йому технічного паспорту на приміщення та свідоцтва про право власності на орендовані приміщення, але йому було відмовлено у наданні цих документів, однак документального підтвердження звернення та відмови у наданні відповідної інформації відповідачем не надано, запит відповідача датований 19 січня 2011 року про надання інформації відносно власника нежитлових приміщень загальною площею 187,2 кв.м., що знаходиться на балансі третьої особи, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 6-а, не містить доказів його отримання адресатом, а доказів направлення цього запиту Комунальному підприємству "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" до суду також не надано. Також суд зазначає, що об`єктом оренди за договором оренди № 232-Н від 01.10.2000 р. є нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі за адресою: м.Харків, вул. Академіка Богомольця, будинок 6, а не будинок 6-а, як вказано у запиті, що адресований Комунальному підприємству "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" та у заявленому відповідачем клопотанні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207817758. До господарського суду 11 січня 2011 року надійшов відзив на позовну заяву (вх. 407), в якому третя особа просить суд розглядати справу за відсутністю представника третьої особи та ухвалити рішення на розсуд суду. За результатами розгляду заявленого 3-ю особою клопотання про розгляд справи без участі її представника судом було винесено ухвалу господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року про задоволення цього клопотання.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 жовтня 2000 року було укладено договір оренди №232-Н.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі загальною площею 187,82 кв.м., що знаходиться на балансі ХДПЗ імені Т.Г. Шевченка (третьої особи).

Відповідно до п.1.3. Договору об`єкт оренди розташовано за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, 6 і надається для розміщення складу.

Згідно п.2.1. Договору право відповідача на користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання - передачі вказаного майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна від 01.10.2000р. позивач передав відповідачу вищенаведені приміщення загальною площею 187,82 кв.м.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1. Договору річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 та змін до неї, затвердженими Постановами Кабінету Міністрів України 18.05.1998р. №699 від 19.01.2000р. №75 та складає 3950,00 грн. (без індексів інфляції та ПДВ).

Згідно п.3.2. Договору орендна плата за перший базовий місяць оренди (жовтень 2000 року) розраховується згідно з додатком №3 до цього договору і складає 341,0 грн. (без індексів інфляції та ПДВ) без індексу інфляції за вересень, жовтень 2000 року.

Додатковою угодою №1 до вищенаведеного договору оренди від 31 січня 2001 року сторонами було внесено зміни до п. 3.3. Договору та зазначено, що орендна плата перераховується відповідачем у розмірі 70% безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами; 30% - на рахунок третьої особи щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно додаткової угоди №2 до договору оренди від 12 березня 2007 року сторонами було внесено зміни до п.3.1. договору та визначено, що орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 642,37 грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена відповідачем протягом місяця після його підписання.

Додаткової угодою №3 до договору оренди від 30 червня 2009 року сторонами було доповнено п.1.3. Договору, а саме вказано, що приміщення надається для розміщення складу з холодильною камерою - 99,47 кв.м., розміщення офісу - 88,35 кв.м. Крім того, доповнено п.3.1. Договору, а саме визначено, що орендна плата за перший місяць перерахунку оренди листопад 2008 року - 1070,96 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 05.11.2008р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена відповідачем протягом трьох місяців після її підписання.

Відповідно до п.10.1. Договору цей договір діє з 01.10.2000р. по 01.10.2010р. строком на 10 років.

Пунктом 10.6. Договору встановлено, що у разі відсутності заяви з однієї із сторін про припинення або зміни умов договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи міститься лист позивача №06-6521 від 07.10.2010р. щодо необхідності підписання актів приймання - передачі нерухомого майна та подальшого здійснення позивачем процедури розірвання договору оренди.

Судом даний лист не приймається в якості доказу належного повідомлення відповідача про відсутність наміру продовження строку дії договору оренди, оскільки з даного листа вбачається, що він направляється на адресу: 63800, Харківська область, смт. Борова, вул. Підлісна, 3, хоча юридичною адресою відповідача згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: 63801, Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, крім того, у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти того, що даний лист ним було отримано, та зазначив, що будь-яких заперечень стосовно продовження користуватися орендованим майном до нього не надходило, 3-я особа продовжувала приймати грошові кошти, що сплачувалися відповідачем в якості орендної плати після припинення дії цього договору. В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем повідомлення відповідачу про відсутність наміру продовження строку дії договору оренди.

Враховуючи те, що позивач зазначає у позовній заяві про пролонгацію договору на підставі п.10.6. Договору та з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що строк дії договору оренди № 232-Н від 01.10.2000 року було пролонговано на 10 років по 01.10.2020р.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за вищезазначеним договором в частині сплати орендної плати, систематично порушуючи його умови, що спричинило звернення прокурора та позивача до суду з відповідними позовами про стягнення заборгованості.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 23 березня 2010 року по справі №62/270-09 за позовом прокурора Жовтневого району м. Харкова в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" про стягнення 1814,08 грн. позов було задоволено, вирішено стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 1592,14 грн. основного боргу, 221,94 грн. пені. Дане рішення набрало законної сили 06 квітня 2010 року, на виконання рішення видано наказ господарського суду Харківської області по справі №62/270-09 від 06.04.2010р.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі №59/206-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" про стягнення 2590,79 грн. позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 2391,73 грн. заборгованості з орендної плати та 199,06 грн. пені. Рішення по справі №59/206-10 набрало законної сили 22 вересня 2010 року, на виконання рішення видано наказ господарського суду Харківської області від 22 вересня 2010 року.

У рішенні господарського суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі №59/206-10 встановлено, що заборгованість в сумі 2391,73 грн. за вищезазначеним договором оренди утворилась перед Державним бюджетом України з грудня 2009 року по травень 2010 року.

З огляду на те, що відповідач систематично порушує свої зобов`язання щодо внесення орендних платежів за договором оренди, дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про розірвання договору та зобов`язання повернути приміщення за актом приймання - передачі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

У п.10.4. Договору сторони встановили, що його може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у випадку порушення стороною умов договору за рішенням Арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі №59/206-10 за період з грудня 2009 року по травень 2010 року у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати перед Державним бюджетом України у розмірі 2391,73 грн., що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам. Крім того, відповідач не спростовує факт наявності у нього заборгованості по сплаті орендної плати до Державного бюджету та визнає, у відзиві на позовну заяву існування заборгованості по орендній платі.

Твердження відповідача стосовно того, що йому не виставлялися рахунки - фактури на оплату орендної плати, тому невиконання ним умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати було спричинено не з його вини є безпідставним, оскільки умовами договору та чинним законодавством не передбачено обов`язку орендодавця виставляти орендарю рахунки-фактури на оплату орендної плати, також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що ним за згодою позивача та 3-ї особи було здійснено за власні кошти поліпшення орендованого майна, тому він повинен бути звільнений від сплати орендної плати, оскільки за приписами ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, однак відповідачем не надано документального підтвердження здійснення зарахування цих витрат в рахунок сплати орендної плати, а також вищезазначеними рішеннями господарського суду Харківської області підтверджено факт існування заборгованості відповідача по орендній платі за даним договором.

Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині розірвання вищезазначеного договору та зобов`язання відповідача повернути за актом приймання - передачі нежитлові приміщення підлягають задоволенню.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 610, 611, 626, 651, 759, 762, 764, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 188, 193, 284, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про витребування доказів.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди №232-Н від 01.10.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (ідентифікаційний код 23148337) та Акціонерним товариством закритого типу "Борівський молокозавод" (ідентифікаційний код 23007186).

Зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу "Борівський молокозавод" (63801, Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, р/р №26005301780263 УАК ПІБ Червонобаварське відділення в м. Харкові, МФО 351287, ідентифікаційний код 23007186) повернути за актом приймання - передачі нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі по вул. Академіка Богомольця, 6 міста Харкова, загальною площею 187,82 кв.м., що знаходяться на балансі Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 99, ідентифікаційний код 14315500).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" (63801, Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, р/р №26005301780263 УАК ПІБ Червонобаварське відділення в м. Харкові, МФО 351287, ідентифікаційний код 23007186) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" (63801, Харківська область, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, р/р №26005301780263 УАК ПІБ Червонобаварське відділення в м. Харкові, МФО 351287, ідентифікаційний код 23007186) на користь держбюджету України (рахунок № 31219264700002, код бюджетної класифікації доходів бюджету (КБКД) 22050003, символ звітності 264, отримувач: УДК у м.Харкові ГУДКУ у Харківській області, код ЄДРПОУ: 24134490, МФО банку: 851011, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/310-10 підписано 28 січня 2011 року.