Рішення № 13658880, 24.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 60/315-10

вх. № 10344/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Горелик О.В., довіреність №9 від 11.01.2011р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера - КМК", м. Харків

про стягнення 83725,00 грн. та вилучення майна

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера - КМК" суми основного боргу за договором №2010-1 від 25.05.2010р. у розмірі 13700,00 грн., пені у розмірі 69870,00 грн., 3% річних у розмірі 155,00 грн. та вилучення майна, а саме ліси будівельні в кількості 220 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Білої Акації, 8. Крім того, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на статутний фонд відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору оренди майна №К-2010-1 від 21.05.2010р. не виконав свої зобов`язання по сплаті орендної плати, з урахуванням чого станом на 15.11.2010 року виникла вищезазначена заборгованість, нараховано пеню, 3% річних та у зв`язку з тим, що після припинення строку дії договору оренди відповідачем не було повернуто вищезазначене майно позивач просить вилучити дане майно у відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 11 січня 2011 року о 10:20 годині та відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року розгляд справи №60/315-10 відкладено на "24" січня 2011 р. о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, надав 20 січня 2011 року доповнення до позовної заяви, а саме просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за договором №2010-1 від 25.05.2010р. у розмірі 2100,00 грн., пеню у розмірі 17895,00 грн., неустойку у розмірі 1550,00 грн. та збитки (упущену вигоду) у розмірі 14850,00 грн. В частині вилучення майна позовні вимоги залишив без змін. Крім того, позивач просить суд повернути переплачене держмито в сумі 480,90 грн. В обгрунтування доповнень позивач посилається на те, що сума основного боргу складає 2100,00 грн., пеня на підставі п.8.4. Договору станом на 24.11.2010р. складає 17895,00 грн., штраф згідно п.8.4. Договору складає 1550,00 грн. (10% від вартості майна) та в період з 04.07.2010р. по 24.11.2010р. позивач мав можливість одержувати дохід в сумі 14850,00 грн., що в контексті ст. 22 Цивільного кодексу України є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Суд, дослідивши дані доповнення до позовної заяви, відмовляє у їх прийнятті виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Таким чином, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, а не заявлення інших нових вимог з інших підстав, що фактично є звернення до суду з новою позовною заявою, яке провадиться за загальними правилами подання позовів.

Оскільки в даному випадку нові позовні вимоги не пов`язані підставами виникнення та поданими доказами з раніше заявленимим вимогами, суд не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду доповнення до позову, оскільки не підпадає під таке законодавче визначення.

Також, супровідним листом (вх. №1184) позивачем було надано розрахунок пені по договору №2010-1 від 25.05.2010р., розрахунок ціни позову, поштовий опис та чек та копію довіреності №9 від 11.01.2011р. Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 11 січня 2011 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копію даної ухвали надіслано відповідачу 13 січня 2011 року за вих. № 000493.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу на адресу, зазначену у витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-А, кв. 140.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 21 травня 2010 року було укладено договір оренди майна №2010-1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування Ліси будівельні в кількості 220 кв.м., елементи та комплектуючі яких вказані в акті прийомки - передачі, що є невід`ємною частиною договору. Згідно п.1.1.1. вартість переданого в оренду майна становить 15500 грн.

Згідно п.1.1.2 та 1.1.3. Договору номенклатура елементів та комплектуючі майна, його кількість, передбачені актом прийомки - передачі до даного договору. Стан орендного майна на момент передачі в оренду відображається у акті прийому - передачі.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що строк оренди складає 30 календарних днів з моменту прийняття майна згідно акту прийому - передачі, але в будь - якому випадку не пізніше наступного дня, передбаченого п.5.1. для передачі майна відповідачу.

Відповідно до п.5.1. Договору передача майна відповідачу здійснюється зі складу позивача з моменту надходження оплати згідно п.4.2. даного договору. Одночасно з майном відповідачу передається інструкція по експлуатації лісів будівельних.

За актом прийому - передачі №1 від 24 травня 2010 року позивачем було передано відповідачу ліси будівельні (елементи лісів: опора нерегулюєма позначена - 02.1046 у кількості 32, стійка сходів позначена - 02.1049 у кількості 4, стійка прохідна позначена - 02.1048 у кількості 32, рама настилу позначена - 02.1047 у кількості 24, диагональ крестовинна позначена - 02.1048 у кількості 16 та щит настилу 3,0 0,7 позначений 02.1050 у кількості 50.

Крім того, в акті зазначається, що орендна плата згідно акту прийому - передачі від 24.05.2010р. складає 3300,00 грн. на строк з 24.05.2010р. по 24.06.2010р. включно. Даний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Як вбачається з матеріалів справи в даному акті позивачем одноособово перекреслено строк з 24.05.2010р. по 24.06.2010р. включно та написано інший строк - 03.06.2010р. по 03.07.2010р.

Суд не приймає до уваги дане виправлення, оскільки підпису відповідача та його печатки щодо цих виправлень не зроблено, отже доказів погодження з відповідачем іншого строку оренди та орендної плати не надано.

Позивач зазначає, що відповідачем при отриманні спірного майна було сплачено 1200, 00 грн. в якості орендної плати, що підтверджується товарним чеком №1 від 03 червня 2010 року.

Згідно п.2.1. Договору майно передається в оренду для здійснення будівельних робіт виключно за адресою: м. Харків, вул. Білої Акації, 8.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.4.1. та п.4.2. Договору розмір орендної плати за все майно в цілому складає 3300,00 грн. Відповідач зобов`язаний сплатити орендну плату за 30 календарних днів авансом з моменту підписання даного договору.

Як зазначає позивач станом на 15 листопада 2010 року сума основного боргу складає 13700,00 грн., що розраховано позивачем таким чином: 3300 грн. * 3 місяці + 2100 грн.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у разі належного виконання відповідачем умов оплати згідно п.4.2. договору, при закінченні терміну оренди та відсутності вимог позивача повернути майно, договір может бути продовженим на означенний сторонами у додатковій угоді строк, який є невід`ємною частиною даного договору на таких же умовах.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивачем не надано доказів укладення додаткових угод щодо продовження строку дії договору оренди, отже суд приходить до висновку, що строк дії договору сплив 23 червня 2010 року (30 календарних днів від дати підписання акту прийому - передачі).

При таких обставинах, з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем в сумі 1200,00 грн., суд приходить до висновку про наявність заборгованості з орендної плати у відповідача у розмірі 2100,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 2100,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення орендної плати у розмірі 11600,00 грн. не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані після припинення строку дії договору оренди, оскільки зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати за вищезазначеним договором оренди припинилися зі спливом строку дії договору оренди.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 69870,00 грн. та 3% річних у розмірі 155,00 грн., нараховану за 102 дні станом на 15.11.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.8.4. Договору у разі прострочки сплати орендних платежів згідно умов п.4.2., п.4.3. за даним договором, відповідач сплачує пеню у розмірі 5% від суми боргу за кожний день прострочки.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем пені станом на 15 листопада 2010 року за 102 дні з 06.08.2010р. по 15.11.2010р. та враховуючи імперативні приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” щодо неможливості встановлення розміру пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 91,31 грн.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 69778,69 грн. не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних за період з 06.08.2010р. по 15.11.2010р., суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 17,61 грн. Врешті частині позовні вимоги щодо стягнення 3% річних не підлягають задоволенню як безпідставно нараховані.

Також, позивач просить суд вилучити майно, а саме ліси будівельні, в кількості 220 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Білої Акації, 8.

Згідно п.6.2.5. Договору відповідач зобов`язався у разі закінчення строку дії договору або за вимогою позивача, у передбачених договором випадках, за власний рахунок та своїм транспортом повернути майно на склад позивача у належному стані, у очищеному від будівельного бруду, мусору, будівельного пилу, сміття, фарби, бетону та інших будівельних розчинів, у відповідності з актом прийому - передачі.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано доказів повернення спірного майна позивачу після закінчення строку дії договору або придбання даного майна у власність згідно п.7.1. Договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині вилучення майна.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 177,09 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 42,12 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в прийнятті до розгляду доповнення до позовної заяви.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера - КМК" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 242-А, кв. 140, ідентифікаційний код 33676816) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61096, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 2100,00 грн., пеню у розмірі 91,31 грн., 3% річних у розмірі 17,61 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 177,09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 42,12 грн.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера - КМК" (61171, м. Харків, Салтівське шосе, 242-А, кв. 140, ідентифікаційний код 33676816) майно, а саме: ліси будівельні в кількості 220 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Білої Акації, 8.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 81516,08 грн. - відмовити.

Суддя Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/315-10 підписано 26 січня 2011 року.