Рішення № 13658692, 13.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2011 р. Справа № 58/257-10

вх. № 9686/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Фоменко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Квіцінська А.І. довіреність № 01.62юр/4427 від 02.06.2010 року

відповідача - Хомяк В.М. - голова правління, Севагін І.І.,довіреність б/н від 01.12.2010 року.

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Об"єднанння співвласників багатоквартирного будинку"Луч-2007", м. Харків

про стягнення 11278,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 11278,64 грн. заборгованості за договором № 4-2097 С про постачання електричної енергії, укладеним між сторонами 22 жовтня 2009 року, з якої: 10067,20 грн. - заборгованість за електроенергію, 8389,33 грн. - тарифна складова, 1677,87- ПДВ у розмірі 20 %, 614,46 грн. - пені, 180,45 грн. 3% річних, 36,08 грн. - ПДВ на 3% річних, 317,04 грн. - індексу інфляції, 63,41 грн. - ПДВ на індекс інфляції. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою суду від 04.11.2010 р. було призначено справу до розгляду. В судовому засіданні було оголошено перерву на 02.12.2010 р., 23.12.2010 р. та на 13.01.2011 р.

13 січня 2011 року у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути суму боргу за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року за договором про постачання електричної енергії від 22.10.2009 року № 2097 у розмірі 11 278 грн. 64 коп., з яких вартість електричної енергії в розмірі 10 067 грн. 20 коп. (у т.ч. ПДВ 1 677 грн. 87 коп.), пеня 614 грн. 46 коп., індекс інфляції 317 грн. 04 коп., ПДВ на індекс інфляції 63 грн. 41 коп., 3 % річних 180 грн. 45 коп., ПДВ на 3 % річних – 36 грн. 08 коп., з покладенням на відповідача судових витрат

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на той факт, що позивач в обґрунтування своїх вимог долучив до матеріалів справи «розрахунок суми боргу» в вказано початкове сальдо станом на 01.12.2009 року у розмірі 5 881 грн. 83 коп. З цього вбачається, що заявлена ціна позову не має повного обґрунтування. Крім того до матеріалів справи долучені копії платіжних доручень чітко вбачається, що ОСББ «Луч» сплачує за спожиту електричну енергію згідно з наявними струмоприймачами які є на балансі у об’єднання, а саме ліфти та освітлюючи прилади маршових сходів будинку. Всі інші струмоприймачі належать власника квартир у яких встановлено індивідуальні прилади обліку.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлене наступне.

22 жовтня 2009 року між АК «Харківобленерго» та Об’єднанням співвласників Багатоквартирного Будинку «Луч» укладено договір про постачання електричної енергії № 2097, пролонгований відповідно до п. 9.4 на 2010 рік.

Відповідно до положень п. 1.2 правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. № 28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 139/11679) із змінами, далі - Правила), власник електричних мереж – це юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі або розподілу електричної енергії; межа балансової належності – це точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання; основний споживач – це споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.

За існуючою схемою приєднання внутрішньо будинкових мереж електропостачання, житлово – будівельний кооператив або об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є основним споживачем.

В силу вимог Закону України «Про електроенергетику» від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-ІV) та «Правил користування електричною енергією» затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Споживач відповідно до п. 2.3.3. зобов’язаний сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та Умовами цього договору.

Згідно п. 2 додатку № 2 Договору № 2097 Споживач кожного 18 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає Постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою.

Додатком 3.1 зафіксована точка обліку «Общедомовой учет».

Пунктом 4.5 додатку № 2 до Договору № 2097 було передбачено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 4.7 додатку № 2 до Договору № 2097 всі кошти ,непов’язані з оплатою згідно графіку реструктуризації заборгованості, при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію зараховуються в погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

За змістом п. 5 додатку № 2 до Договору остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого Постачальником електричної енергії рахунка та акту звіряння взаєморозрахунків, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 днів після закінчення розрахункового періоду отримує у відповідному РВЕ рахунок.

Цей рахунок має бути оплачений Споживачем протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Позивач свої зобов”язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з грудня 2009 року по вересень 2010 року (включно) поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання, внаслідок чого за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 8 389 грн. 33 коп.

Позивачем у судовому засіданні було долучено до матеріалів справи двосторонні акти про використану електричну енергію за спірний період які підтверджують показання по загально будинковому приладу обліку без урахування індивідуальних приладів обліку побутовими користувачами. Вищевказані акти підтверджують нарахування показань приборів обліку, які вказані у рахунках та підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємства.

Також позивачем було долучено до матеріалів справи двосторонній акт взаєморозрахунків за спірний період відповідно до якого Позивачем вказується сума боргу за електричну енергію (з урахуванням ПДВ) у розмірі 10 067 грн. 20 коп., однак Відповідач вказує суму переплати за спірний період у розмірі 2 360 грн. 23 коп., посилаючись на оплату заборгованості за грудень 2009 р. у розмірі 7 211 грн. 74 коп.

Позивачем було долучено до матеріалів справи платіжні доручення, в яких вказано, що оплата на яку посилається відповідач була зарахована позивачем за листопад 2009 р., відповідно до призначення платежу яке вказано в платіжних доручення № 235 від 09.12.2009 р. та № 245 від 28.12.2009р.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 1 677 грн. 87 коп.

Суд зазначає, що своїми діями відповідач порушив умови Договору та додаткових угод до нього та вимоги ст. 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд визнає вимогу позивача про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 10 067 грн. 20 коп. (тарифна складова – 8 389 грн. 33 коп. та ПДВ 20 % - 1 677 грн. 87 коп.) належною обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 6 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі пені, 3 % річних, індексу інфляції.

Позивачем заявлено до стягнення за спірний період станом на 01.10.2010 року у зв”язку з несвоєчасними розрахунками від простроченої суми боргу за Договором індекс інфляції, 3 % річних за весь час прострочення зобов"язання та пеню за період з січня 2010 року по липень 2010 року.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання , на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних.

За несвоєчасну сплату за використану електроенергію у встановлені Договором строки позивачем нарахована заборгованість по ПДВ на індекс інфляції в сумі 63 грн. 41 коп. та на 3 % річних в сумі 36 грн. 08 коп.

В розумінні пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону об”єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

За приписами п. 4.1 ст. 4 Закону база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов”язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв”язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

В силу вимог п.4.1 ст.4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п.4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Заборгованість по ПДВ на індекс інфляції та на 3 % річних нарахована позивачем з посиланням на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1 ст. 4 Закону, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та лист заступника начальника СДПІ ВПП у м. Харкові від 23.09.09р. № 12516\10\43-015.

Однак, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов”язань, тобто вони не є мірою відповідальності тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв”язку з чим, не може бути збільшена база для оподаткування ПДВ.

Інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 ЦК України є санкцією за неналежне виконання грошового зобов”язання і пов”язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми заборгованості не є об”єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на стороні, що подала позов лежить зобов”язання доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано на підтвердження своїх вимог належних доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по ПДВ на індекс інфляції в розмірі 63 грн. 41 коп. та ПДВ на 3 % річних в сумі 36 грн. 08 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 111,80 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,91 гривень слід покласти на відповідача, пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.11, 174, 179, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 80 п. 1.1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об"єднанння співвласників багатоквартирного будинку"Луч-2007" (61038, м. Харків, пр-т Московський, 128-А, код 35072807) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954)

- на поточний рахунок 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 заборгованість за електро енергію в сумі 10 067,20 грн. (тарифна складова за КРЕ - 8389,33 грн. та ПДВ 20% на КРЕ 1677,87 грн.)

- на поточний рахунок 26003010050912 в АТ " Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 00131954 заборгованість з індексу інфляції в розмірі 317,04 грн., 3 % річних в розмірі 180,45 грн., 614,46 грн. пені, 111,80 грн. державного мита, 233,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 36,08 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних та 63,41 грн. ПДВ на індекс інфляції відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 17.01.2011 року.