Рішення № 13658685, 12.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. Справа № 47/284-10

вх. № 10081/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Зоріна О.В. довіреність б/н від 15.10.2010 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Avery Dennison Materials Nederland BV (Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі), м. Лейден

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань", м. Харків

про стягнення 641 236,83 Євро.

ВСТАНОВИВ:

Avery Dennison Materials Nederland BV (Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі) (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань" суму основної заборгованості у розмірі 583 650,94 ЄВРО, штрафні санкції у розмірі 53 779,86 ЄВРО та 3% річних у розмірі 16 806,03 ЄВРО, а загалом 654 236,83 ЄВРО посилаючись на укладення між сторонами контракту №1112 від 11.12.2008 р. , здійснення позивачем поставки товару та невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати товару. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 2 350,00 ЄВРО та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 06 грудня 2010 року надав заяву про зменьшення ціни позову (вх.№27066), у якій у зв"язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу у розмірі 13 000,00 ЄВРО просить стягнути з відповідача: 641 236,83 ЄВРО.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року вищевказана заява про зменьшення ціни позову прийнята судом та розгляд справи продовжено з урахуванням цих зменьшень. Також відкладено розгляд справи до 12 січня 2011 року о 11-45.

Позивач через канцелярію господарського суду 08 грудня 2010 року надав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№31384) в якій просить накласти арешт на грошові кошти відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань" (код ЄДРПОУ 31149708) у розмірі 641236,83 Євро, що станом на 03.12.10 р. за офіційним курсом НБУ становить 6 697 718,69 грн., що обліковуються на наступних рахунках відповідача:

-валютний рахунок №26004301732488/978, що знаходиться в філіалі Комінтернівського відділення Промінвестбанку в м. Харкові (вул. Кірова,3, м. Харків, 61001, Україна, МФО 351362);

-валютний рахунок №26009300102670/978, що знаходиться в ПАТ "ВіЕйБі Банк" (61100, просп. Маршала Жукова,37, м. Харків, Україна, МФО 350620).

Також у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти та інше майно відповідача в межах 641 236,83 Євро, що можуть бути виявлені на інших рахунках відповідача в процесі виконавчого провадження.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача у судове засідання 12 січня 2011 року не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду заяву про перенесення розгляду справи (вх.№434) у зв"язку із хворобою представника відповідача, до даного клопотання додав копію довіреності на представництво інтересів ТОВ "Марбел - Рогань" на представника Солонця С.М. від 11.01.2011 р. Суд ознайомившись з клопотання представника відповідача, визнав за необхідне долучити його до матеріалів справи.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З огляду на вищенаведене, суд, зазначає, що строк розгляду даної справи закінчується 17 січня 2011 року, тобто у суду відсутня процесуальна можливість для відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами.

Крім того, суд відмовляючи в задоволенні цього клопотання і вважаючи неповажними причини неявки представника відповідача у справі у судове засідання, оскільки представником відповідача Солонцем С.М. не додано доказів в порядку ст.32 ГПК України в обгрунтування свого клопотання, не надано також пояснень щодо причин неприбуття в судове засідання інших його представників.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач правами передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, суд вважає, що клопотання представника відповідача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

11 грудня 2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Контракт № 1112/2008 (далі по тексту - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Сторони домовились про поставку самоклейких матеріалів. Згідно п. 1.2. Контракту в редакції Додаткової угоди №2 від 09.02.2009р. до Контракту, матеріали поставляються Покупцю на умовах РСА (Інкотермс): Прушков за адресою: вул. 3-го Травня, 8, 05-800 м. Прушков, Польща.

Оплата поставленого товару згідно умов Договору здійснюється на підставі виданих Продавцем рахунків.

Відповідно до п. 2.3. Контракту оплата матеріалів здійснюється в сумі 100%, вказаної у інвойсі, протягом 60 днів з дати відвантаження матеріалів.

Проте, Продавцем було надано Покупцю більш тривалий строк для здійснення розрахунків за поставлену продукцію, що було відображено у виданих Покупцю рахунках. Зокрема, за кожним рахунком Покупцю було надано розстрочку в оплаті поставленої продукції строком на 75 днів.

На виконання договірних зобов'язань, згідно положень Контракту, Позивачем були поставлені Відповідачу самоклеючі матеріали. Підтвердженням того, що матеріали були поставлені Відповідачу, виступають наступні транспортні накладні: СМК №106800 від 10.07.09 р.; СМК №0099 від 15.07.09 р.; СМК № 115347 від 17.07.09 р., СМК №0133592 від 24.07.09 р.; СМК № 276919 від 17.08.09 р.; СМК № 085791 від 19.08.09 р.; СМК №0154845 від 25.08.09 р.; СМК №208684 від 28.08.09 р.; СМК №080867 від 07.09.09 р.; СМК №0133230 від 11.09.09 р.; СМК № 026868 від 23.09.09 р.

Кожна із вище зазначених транспортних накладних містить перелік рахунків (графа 5 транспортних накладних) відповідно до яких визначається загальна вартість поставки згідно кожної транспортної накладної.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, разом із транспортними накладними позивач направив відповідачу рахунки до сплати. Згідно до транспортної накладної СМК № 106800 від 10.07.09 р., Відповідачу був виданий рахунок № 614616543 від 07.10.2009 р. на загальну суму 50 194, 60 Євро. Кінцевий строк оплати згідно виставленого рахунку - 23.09.2009 р. Проте, Відповідач здійснив всупереч зобов"язанням за контрактом оплатив товар лише частково в сумі 35 800,00 Евро унаслідок чого виникла заборгованість за даною транспортною накладною у розмірі14 394,60 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 0099 від 15.07.09 р., Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: № 618803556 від 15.07.2009 р. на загальну суму 3 023,56 Євро; № 614616816 від 15.07.2009 р. на загальну суму 60 951,60 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 28.09.2009р. Проте, в порушення договірних зобовязань відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 0099 від 15.07.09 р. становить 63 975,16 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 115347 від 17.07.09р., Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: № 615716396 від 17.07.2009р. на загальну суму 818,00 Євро; № 614616983 від 17.07.2009 р. на загальну суму 41 939,40 Євро; № 614616984 від 17.07.2009 р. на загальну суму 1 886,50 Євро; №618804179 від 17.07.2009 р. на загальну суму 7 915,84 Євро; №618804193 від 17.07.2009 р. на загальну суму 1 564,92 Євро; №614616987 від 17.07.2009 р. на загальну суму 4 320,00 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 30.09.2009 р. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 115347 від 17.07.09 становить 58 444,66 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 0133592 від 24.07.09 р., Відповідачу були задані наступні рахунки до сплати: №618805640 24.07.2009 р. на загальну суму 14 609,49 Євро, №614617355 24.07.2009 р. на загальну суму 47 104,55 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 07.10.2009 р.. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 0133592 від 24.07.09 становить 61 714,04 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 276919 від 17.08.09, Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: № 618810201 від 14.08.2009 р. на загальну суму 14 886,45 Євро, № 614618556 від 14.08.2009 р. на загальну суму 40 485,40 Євро, №614618555 від 14.08.2009 р. на загальну суму 10 400,00 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 28.10.2009 р. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 0133592 від 24.07.09 становить 65 771,85 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 085791 від 19.08.09, Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: № 618811047 від 19.08.2009 на загальну суму 561.44 Євро (несплаченою залишилася сума у розмірі 346,46 Євро), №618811048 від 19.08.2009 на загальну суму 3 100,60 Євро, №614618767 від 19.08.2009 р. на загальну суму 53 925,90 Євро, №614618766 від 19.08.2009 р. на загальну суму 10 004,80 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 02.11.2009. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за лоставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 085791 від 19.08.09, становить 67 377,76 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 0154845 від 25.08.09, Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: №618812242 від 25.08.2009 р. на загальну суму 6 810,89 Євро, №618812243 від 25.08.2009 р. на загальну суму 14 029,59 Євро, №614619055 від 25.08.2009 р. на загальну суму 28 840,00 Євро,

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 08.11.2009 р. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за оставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної окладної СМК № 0154845 від 25.08.09, становить 49 680,48 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 208684 від 28.08.09 р., Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: №614619259 від 28.08.2009 р. на суму 20 690,00 Євро., №614619260 від 28.08.2009 р. на суму 2 160,00 Євро, №618812963 від 28.08.2009 на суму 21 484,46 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 11.11.2009 р. Проте, відповідач в порушення договірних зобов'язань, розрахунку за поставлену продукцію не здійснив у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної закладної СМК № 208684 від 28.08.09 р., становить 44 334,46 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 080867 від 07.09.09 р., Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: №618814487 04.09.2009 р. на суму 11 128,77 Євро, №614619724 від 04.09.2009 р. на загальну суму 43 275,00 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 18.11.2009 р. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за поставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 080867 від 07.09.09, становить 54 403,77 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 0133230 від 11.09.09 р., Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: №618620194 від 11.09.2009 р. на загальну суму 22 553,65 Євро, №614620195 від 11.09.2009 р. на загальну суму 2 160,00 Євро, №618816190 від 11.09.2009 на загальну суму 21 576,14 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 25.11.2009 р.. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за доставлену продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної накладної СМК № 0133230 від 11.09.09 р., становить 46 289,79 Євро.

Відповідно до транспортної накладної СМК № 026868 від 23.09.09 р. Відповідачу були видані наступні рахунки до сплати: №618818924 від 23.09.2009 р. на загальну суму 1 251,01 Євро, №618818925 від 23.09.2009 р. на загальну суму 14 010,06 Євро, №615726691 від 23.09.2009 р. на загальну суму 1 520,00 Євро, №614620947 від 23.09.2009 р. на загальну суму 40 483,30 Євро.

Кінцевий строк оплати відповідно до виставлених рахунків - 07.12.2009 р. Проте, в порушення договірних зобов'язань, Відповідачем не було здійснено розрахунку за продукцію у зв'язку з чим розмір заборгованості на підставі транспортної - накладної СМК № 026868 від 23.09.09 р., становить 57 264,37 Євро.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 583 650,94 Євро, оскільки відповідачем частково сплачена сума боргу, у розмірі 13 000,00 Євро, про що позивач повідомив суд та зменьшив суму позову, тому сума заборгованості складає 570 650,94.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 570 650,94 Євро (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь штрафні санкції у розмірі 53 779,86 ЄВРО та 3% річних у розмірі 16 806,03 ЄВРО.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.3. Контракту у випадку прострочення оплати матеріалів у строки, погоджені Сторонами, Продавець має право пред'явити Покупцю вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 0,05% від суми простроченого боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування штрафних санкцій та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 2 350,00 Євро, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст. 216, 217, 230 Господарського кодексу, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

2. В задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - відмовити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марбел - Рогань" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 159, код ЄДРПОУ 31149708) на користь Avery Dennison Materials Nederland BV (Евері Денісон Матіріалс Нідірленд БіВі) (м. Дейден 2321 JX, вул. Ламмен) суму основної заборгованості у розмірі 570 650,94 Євро, штрафні санкції у розмірі 53 779,86 Євро, 3% річних у розмірі 16 806,03 Євро, державне мито у розмірі 2 350,00 Євро та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/284-10

Повне рішення складене 13 січня 2011 року.