Рішення № 13658682, 11.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р. Справа № 58/254-10

вх. № 9615/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Фоменко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Крючкова Л.О. доручення № 268 від 24.03.2010 року відповідача - Остах О.Ю. довіреність №1 від 29.10.2010 року

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства " Харківський електротехнічний завод "Трансзв"язок" м. Харків

до Приватного підприємства "Спутник", м. Харків

про стягнення 8607,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 8607,57 грн., у тому числі 8264,69 грн. боргу, 143,98 грн. пені, 198,90 грн. штрафу за договором № 21-К на надання комунальних послуг орендатору, укладеним між сторонами 01.01.2007 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

16.11.2010 року до суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8409,33 грн., у тому числі 8066,45 грн. боргу за комунальні послуги, 143,98 грн. пені та 198,90 грн. штрафу за вищевказаним договором.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

25 листопада 2010 р. до господарського суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач вказував на відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки ще з 20 грудня 2006 р. він був відключений від системи централізованого водовідведення та користувався вигрібною ямою. У зв’язку з цим відповідач неодноразово письмово звертався до позивача з проханням припинити нараховування платежів за водовідведення, оскільки така послуга фактично йому не надавалася. Отже підстав сплати рахунків за водовідведення немає.

25.11.2010 року в судовому засіданні було огошено перерву до 14.12.2010 року о 15:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року було продовжити строк вирішення спору за межами строків, визначених ч. 1 ст. 69 ГПК України на 15 днів.

22 грудня 2010 р. позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, зменшивши суму боргу до 3 907,67 грн. Підставою для Зменшення позовних вимог була добровільна сплата відповідачем заборгованості за водопостачання та телефонний зв'язок за вищевказаний період у сумі 5 448,82 грн. Таким чином, станом на грудень 2010 р. залишок суми основного боргу в розмірі 3 564,79 грн. склався виключно із несплачених рахунків за каналізацію, 143,98 грн пені та 198,90 грн. штрафу.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

11 січня 2011 р. відповідач надав до суду доповнення до відзиву на позов, в якому наполягав на раніше викладених доводах та просив у задоволенні позову відмовити та залучив до матеріалів справи копії платіжних доручень по добровільній сплаті заборгованості за комунальні послуги.

Також, 11.01.2011 року до господарського суду позивач надав заяву про припинення провадження по справі у сумі боргу за жовтень 2010 р. в розмірі 198,00 грн. у зв’язку із її сплатою відповідачем у добровільному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд принити провадження по справі в частині 198,00 грн., а в іншій частині просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.01.2007 р. між ВАТ «Трансзв’язок»та ПП «Спутник»був укладений договір № 21-К про надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов’язувався надавати відповідачу комунальні послуги з постачання води, теплоенергії, з водовідведення та телефонного зв’язку, а відповідач вказані послуги зобов’язувався прийняти та оплатити. Відповідно до пп. 3.1.4 п. 3.1 ст. 3 договору оплата послуг повинна була здійснюватися відповідачем не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з обов’язкової попередньою оплатою 100 % вартості комунальних послуг. Згідно пп. 3.1.6 договору відповідач мав право відмовитися повністю або частково від надання йому послуг шляхом письмового попередження не пізніше 10 денного строку. Пунктом 4.1 договору передбачалося право позивача в разі несвоєчасної сплати комунальних послуг стягувати з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також право позбавити відповідача користуватися усіма або частково комунальними послугами. Строк дії договору встановлювався строком на один рік з правом його пролонгації ще на рік на тих саме умовах.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Протягом строку дії договору нарахування платежів здійснювалося на підставі рахунків-фактур, які щомісячно надсилалися на адресу відповідача. Виконання послуг фіксувалося актами про надання послуг.

Користуючись правом, наданим пп. 3.1.6 п. 3.6 ст. 3 договору відповідач, протягом 2009 року неодноразово письмово звертався до позивача із повідомленням про намір відмовитися від послуги водовідведення та з проханням провести перерахунок платежів, оскільки послугу з водовідведення він від позивача фактично не отримував у зв’язку з тим, що 20.12.2006 р. був відключений від каналізаційної мережі.

Факт відключення відповідача від каналізаційної мережі позивач не оспорював, але не зважаючи на це подовжував виставляти рахунки-фактури по сплаті комунальних послуг з водовідведення.

В подальшому, під час розглядання справи відповідач добровільно сплатив заборгованість за постачання води та телефонний зв’язок платіжними дорученнями № 761 від 20.10.2010 р., № 760 від 20.10.2010 р., № 828 від 19.11.2010 р., № 829 від 19.11.2010 р., № 830 від 19.11.2010 р., № 831 від 19.11.2010 р., № 832 від 19.11.2010 р., № 836 від 22.11.2010 р., № 837 від 22.11.2010 р., № 834 від 22.11.2010 р., № 835 від 22.11.2010 р., № 838 від 23.11.2010 р., № 857 від 06.12.2010 р., № 869 від 13.12.2010 р. чим повністю розрахувався за вказані види послуг.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

В обґрунтування викладених заперечень у судовому засіданні відповідач надав копію Акту проведення робіт по відключенню від системи каналізації співробітниками комунального підприємства каналізаційного господарства ГКП КХ «КХВО» від 20.12.2006 р. та пояснив, що протягом всього строку з моменту відключення до подачі позову підключення його до системи водовідведення ані спеціалізованим комунальним підприємством, ані позивачем не відбувалося.

Коментуючи власну правову позицію позивач пояснив, що відповідач користувався одним з каналізаційних колодязів, які розташовані на території ВАТ «Трансзв’язок», отже будь якого відношення до стосунків відповідача з комунальним підприємством він не має. Але в порушенням вимог ст.ст. 32, 32 ГПК доказів підключення або відключення відповідача до системи водовідведення не надав, не надав він також і доказів існування у нього повноважень проводити роботи по приєднанню або від’єднанню орендарів від каналізації системи.

Наданий позивачем в обґрунтування суми заборгованості Акт звірки розрахунків за каналізацію, воду і телефон за період з січня 2007 р. по листопад 2010 р. як належний судом не приймається, оскільки на відміну від даних ПП «Спутник» розрахунки позивача не містять розшифровки сум платежів за видами комунальних послуг. Отже провести звірку розрахунків за вказаним актом є неможливим.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11.01.2011 року до господарського суду позивач надав заяву про припинення провадження по справі у сумі боргу за жовтень 2010 р. в розмірі 198,00 грн. у зв’язку із її сплатою відповідачем у добровільному порядку.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами відсутній предмет спору, суд вважає необхідним припинити провадження по справі в частині стягнення 198,00 грн. на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України .

Із змісту викладених обставин справи та наведених норм матеріального та процесуального закону вбачається, що порушень договірних обов’язків по сплаті комунальних послуг по водовідведенню з боку відповідача не відбулося.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3366,79 грн. заборгованості за послуги водовідведення.

Стаття 610 ЦК встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктом 4.1. договору, за несвоєчасну оплату комунальних послуг відповідач за договором повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач частково не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 104,80 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 231 ГК України на суму боргу позивач нарахував штраф в сумі 198,90 грн.

Відповідно до ст. 549 Цвільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, шрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 198,90 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи вищевикладене 7,91 грн. державного мита та 18,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 509, 526, 549, 610, 611, 614,629 ЦК України, статтями 193 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, —

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Спутник" (61102, м. Харків, вул. Достоевського, 16-а, п/р 260030133891 у ВАТ " Імпром-банк", МФО 351878, код ЄДРПОУ 14099031) на користь Відкритого акціонерного товариства " Харківський електротехнічний завод " Трансзв"язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 16, р/р 26000301731182 у Комінтернівському відділенні Промінвестбанку України, м. Харків, МФО 351362, код ЄДРПОУ 01056735) 3289,89 грн. основного боргу, 104,80 грн. пені, 198,90 грн.- штрафу, 7,91 грн. державного мита та 18,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 198,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3366,79 грн. основного боргу, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис ) Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 14.01.2011 року