Рішення № 13658616, 10.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Справа № 47/287-10

вх. № 10331/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Якубенко Ю.В. довіреність б/н від 10.12.10 р.;

відповідача - Митніка В.С. довіреність б/н від 10.04.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг", м. Шостка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал", м. Первомайський

про стягнення 140597,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" основної заборгованості у розмірі 121 035,20 грн. та пені у розмірі 19 561,71 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору поставки № 01/10/2009-2 від 01.10.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 1405,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 121 035,20 грн. визнає та пояснив, що дана заборгованість ним не була сплачена у зв"язку із тяжким фінансовим становищем про що надав відзив на позов (вх.№396), який долучено судом до матеріалів справи. Також в даному відзиві на позов відповідач заперечує проти нарахування пені позивачем з 15.10.2009 р. по 08.11.2010 р., оскільки це суперечить п.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також представником відповідача у судовому засіданні заявлено усне клопотання про зменьшення розміру пені у зв"язку із скрутним матеріальним становищем до 10 000,00 грн.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 01/10/2009-2.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в даному договорі. Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначаються у відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (п. 2 Договору поставки № 01 10/2009-2).

Позивач свої зобов"язання відповідно умов Договору виконав, а саме здійснив поставку товару (борошно вищого гатунку) на загальну суму 162 800,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-00426 від 15.10.2009 р. на суму 40 700,00 грн., №РН-00442 від 21.10.2009 р. на суму 40 700,00 грн., №РН-000453 від 29.10.2009 р. на суму 40 700,00 грн., №РН-000482 від 6.11.2009 р. на суму 40 700,00 грн.

Відповідач частково повернув позивачу товар (мука вищого гатунку), який був поставлений відповідач, що підтверджується видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 3.12.2009 р. на загальну суму 41 764,80 грн.

Відповідач отримав товар, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача за наступними довіреностями серії: ЯПР №121607 від 15.10.2009 р., ЯПР №121608 від 22.10.2009 р.,ЯПР №121610 від 30.10.2009 р., ЯПР №121611від 06.11.2009 р. та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Однак порушуючи умови п. З Договору, а саме те що кінцевий термін оплати товару встановлений 21 (двадцять один) банківський день з моменту отримання Товару, не виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату поставленого товару у строки визначені Договором, відповідно до виставлених рахунків фактур: №СФ-000426 від 15.10.2009 р., №СФ-000441 від 21.10.2009 р., №СФ-000453 від 29.10.2009 р., №СФ-000482 від 6.11.2009 р. та вартість товару не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 121 035,20 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 121 035,20 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню в сумі 19 561,71 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Присутній представник позивача стосовно ставлення до клопотання відповідача у судовому засіданні пояснив, що вирішення даного клопотання залишає на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п.4.1. Договору за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого Товару за кожен день прострочення. Але, оскільки обставини справи свідчать про те, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та позивачем нараховано пеню за період з 15.10.2009 р. по 08.11.2010 р., що суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, у відповідності до п.3 ст.83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені та стягнути з відповідача 10 000,00 грн. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 131 035,20 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 219,95 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про зменьшення розміру пені - задовольнити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" (64100, Харківська область, м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, р/р 26002000783001 в ВАТ "Астра Банк", МФО 380548, код ОКПО 32643182, ІПН 326431820288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" (юридична адреса 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна 5; поштова адреса: 41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, З-А, р/р 260044761 в ВАТ "Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009, код 36079756, ІПН 360797518176) 121 035,20 грн. суму основного боргу, 10 000,00 грн. - пені, 1 310,36 державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 9 561,71 грн. пені - відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/287-10

Повне рішення складене 12 січня 2011 року.