Рішення № 13658586, 04.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2011 р. Справа № 58/284-10

вх. № 10106/3-58

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судовогозасідання Фоменко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Рибка А.Ю., довіреність № 01-62юр/5401 від 08.07.2010 року

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" м. Харків

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 3783,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 3783,03 грн. з яких: 1958,82 грн. (що складається з тарифної складової в сумі 1632,34 грн. та ПДВ у розмірі 20 % в сумі 326,48 грн.), ППЕ - 1687,03 грн.( що складається з ППЕ - 1405,86 грн. та ПДВ у розмірі 20 відсотків в сумі - 281,17 грн.) за договором про постачання електричної енергії № 03-7665, укладеним між сторонами 31.10.2006 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31.10.2006 року між сторонами був укладений договір № 03-7665 про постачання електричної енергії, згідно до якого, позивач зобов'язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно і в повному обсязі сплачувати за спожиту електричну енергію та інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Відповідно до п.7.1 “Правил користування електричною енергією”, (надалі Правила) та Договору, відповідач зобовязується проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск електроенергії відповідачу, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе зобовязання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 1632,34 грн., яка до цього часу не погашена.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на суму борг з електричної енергії в сумі 326,48 грн..

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1632,34 грн. боргу за електричну енергію та 326,48 грн. ПДВ на електричну енергію обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, тому позовні вимоги в частині стягнення 10,30 грн. 3% річних та 65,05 грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо ПДВ, нарахованого позивачем на 3% річних в сумі 2,05 грн. та ПДВ на індекс інфляції в сумі 13,01 грн., слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено судом, діючим податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Отже, суми коштів, які не пов'язані з поставкою товарів чи послуг і які не є компенсацією вартості товарів (послуг), не можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДВ. Оскільки інфляційні суми і проценти, які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховуються за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів та не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою поставки будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення ПДВ в розмірі 20 % на 3% річних в сумі 2,05 грн. та ПДВ в розмірі 20 % на інфляційні витрати в сумі 13,01 грн. не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. договору, з порушенням термінів , визначених додатком № 2 , споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 46,76 грн. пені обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 4.2. Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року) між сторонами визначені договірні величини споживання електричної енергії на травень 2010 року, про що укладено Додаток №1 до Договору, але відповідачем у зазначений період була використана електрична енергія в обсягах, що перевищує встановлені величини споживання електричної енергії, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу борг за перевищення договірних величин за травень 2010 року на загальну суму 1405,86 грн. Відповідно до ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1405,86 грн. боргу за перевищення договірних величин споживання електричної енергії обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Позивач донарахував відповідачу ПДВ на нарахування за перевищення договірних величин, на суму 281,17 грн., з посиланням на те, що суми перевищення договірних величин повинні включатись до бази оподаткування.

Розглянувши правомірність заявлених вимог, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ПДВ на ППЕ в сумі 281,17 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Суд вважає, що позивач безпідставно ототожнює ціну поставленої електричної енергії та фактично застосовані санкції за спожиту відповідачем електричну енергію в об'ємі понад договірну величину за розрахунковий період. Договором встановлюється певні об'єми електроенергії, а за те, що користувачі споживають електроенергію за межами договору законодавець передбачив, що до них застосовується підвищення плати, що за своєю правовою суттю є фактично штрафною санкцією за неналежне виконання умов договору. Зважаючи на те, що суми штрафних санкцій не включені Законом України "Про податок на додану вартість" до бази оподаткування податком на додану вартість, у позивача відсутні законні підстави самостійно доповнювати норму Закону додатковими положеннями.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення 281,17 грн. заборгованості по ПДВ за перевищення договірних величин споживання електричної енергії не підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 94,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,52 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий 10.01.1996 року Московським РВХМУ УВС У харківській області, код НОМЕР_2) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149)

- на поточний рахунок № 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 - вартість електричної енергії в сумі 1958,82 грн. (що складається з: 1632,34 грн. тарифної складової та 326,48 грн. ПДВ у розмірі 20 %, ), 1405,86 грн. - за перевищення споживання електричної енергії ;

- на поточний рахунок 26003010050912 в АТ " Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954 - 46,76 грн. пені, 65,06 грн. -інфляційних, 10,30 грн.- 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 94,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2,05 грн. ПДВ у розмірі 20 % на 3 % річних, 13,01 грн. ПДВ на індекс інфляції та ПДВ на ППЕ в сумі 281,17 грн. відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний 06.01.2011 року