Рішення № 136585561, 15.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2026Справа № 910/2330/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 29 978,67 грн. (29 968,04 грн.),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 29 978,67 грн., нарахованих на заборгованість, встановлену рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 у справі № 910/19407/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення недоліків.

Позивачем 09.03.2026 сформовано у системі «Електронний суд» (зареєстровано 10.03.2026) документи на усунення недоліків позовної заяви, з яких вбачається, що позовну заяву приведено у відповідність до статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонам строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Відповідачем 30.03.2026 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позов, яким позовні вимоги заперечено повністю.

Позивач 01.05.2026 сформував у системі «Електронний суд» відповідь на відзив, якою зменшив позовні вимоги; до стягнення заявлено 29 968,04 грн., з яких 24 094,77 грн. інфляційних втрат та 5 873,27 грн. 3 % річних.

Подальший розгляд справи відбувається з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач 04.05.2026 сформував у системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 у справі № 910/19407/23 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Техенерго" 125 365,42 грн. заборгованості, 48 892,51 грн. пені, 6 373,33 грн. інфляційних втрат, 4 018,56 грн. 3% річних, 2 215,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору від 27.07.2021 № 21.20.027 та які встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 у справі № 910/19407/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, позивач, з посиланням на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача 24 094,77 грн. інфляційних втрат та 5 873,27 грн. 3 % річних.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2024 у справі № 910/19407/23, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються до їх повного виконання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахувань. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Нарахуванням позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язання, що наразі допущено відповідачем та водночас є підставою настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача, за прострочення останнім виконання зобов`язання 3% річних у розмірі 5 873,27 грн. та інфляційні втрати у розмірі 24 094,77 грн., які нараховані на заборгованість у сумі 125 365,42 грн. за період часу з 16.12.2023 по 08.07.2025.

Суд звертає увагу відповідача, що у цьому провадженні не досліджуються факти законності чи протиправності дій відповідача в межах договору в частині оплати / не оплати суми основного боргу, так як ці обставини встановлені судом під час прийняття рішення суду у справі № 910/19407/23.

Крім того, посилання відповідача на відсутність права у позивача здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу у період зупинення вчинення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/19407/23, яке здійснено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101, судом відхиляються, з огляду на правову природу нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, які не є штрафними санкціями та право здійснити таке нарахування пов`язано виключно з наявністю простроченої заборгованості до моменту її погашення.

При цьому, право здійснити погашення боржником, як основного боргу, так і нарахованих 3% річних та інфляційних втрат у добровільному порядку постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 101 не обмежено.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані за договором від 27.07.2021 № 21.20.027, в межах періоду розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що нарахування є арифметично вірними і тому підлягають повному задоволенню.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, судовий збір, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний номер 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 21, квартира 4; ідентифікаційний номер 23891483) 3% річних у розмірі 5 873,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 24 094,77 грн. та 2 262,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк