Ухвала суду № 136583760, 18.05.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

18 травня 2026 року

Справа № 646/9739/25

Провадження № 6/646/161/2026

У Х В А Л А

іменем України

18.05.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Глоби М.М.,

при секретарі судових засідань Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 у справі № 646/9739/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Основ`янського районного суду міста Харкова із заявою, в обгрунтування якої зазначила, що рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 року стягнуто з неї суму заборгованості у розмірі 227573 грн. 42 коп., а також суму судового збору у розмірі 2730 грн. 42 коп, а також понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн. 00 коп.

На даний час вона не має змоги виконати рішення суду в повному обсязі у зв`язку з тяжким матеріальним становищем. Вона не працює, має на своєму утриманні дитину-інваліда з дитинства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її син ОСОБА_4 зник безвісті 06.09.2024 року.

Просила відстрочити виконання рішення суду, винесеного Основ`янським районним судом міста Харкова 05.03.2026 року по справі № 646/9739/25 строком на один рік.

У судове засідання заявник не зв`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у заяві про відстрочення виконання рішення суду просила розглядати справу без її участі.

Представник ТОВ «Коллект Центр» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 року позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 227573 грн. 42 коп., яка складається з: за договором № 4097801 від 01.09.2021 року заборгованості у розмірі 99125 грн. 10 коп., за договором № 100914632 від 01.09.2021 року заборгованості у розмірі 128448 грн. 32 коп., а також судовий збір у розмірі 2730 грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ч. 1ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року з наступними змінами і доповненнями, задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду у силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим ( ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Перелік обставин, що утруднює виконання судового рішення, наведений у цій статті, не є вичерпним, тому суд у кожному конкретному випадку повинен визначити, чи є обставини, на які посилається боржник, такими.

З аналізу наведених норм слідує, що відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Надання відстрочки виконання рішення суду полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення суду має бути виконане.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Звертаючись в суд із заявою про надання відстрочки виконання рішення суду заявник посилається на скрутне матеріальне становище, оскільки на її утриманні знаходиться дитина-інвалід з дитинства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник без вісті.

На підтвердження вказаних обставин заявник надала суду медичний висновок № 38 від 19.08.2016 року, витяг з ЄРДР № 12024221140001032, повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.09.2024 року.

Суд вважає, що обставини, на які посилається заявник, можна розцінювати як такі, що у відповідності до приписів ст. 435 ЦПК України, унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення.

Водночас, оцінюючи надані заявником докази щодо неможливості виконання рішення на даний момент в сукупності із задоволеними позовними вимогами, суд вважає, що відстрочення виконання рішення на 1 рік є недоцільним.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про доведеність заявником належними та допустимими доказами підстав для відстрочення виконання рішення суду, а тому заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню, а саме строком на 6 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 267, 354, 435 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 у справі № 646/9739/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Основ`янського районного суду міста Харкова від 05.03.2026 у цивільній справі № 646/9739/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на 6 (шість) місяців.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя