Рішення № 136583511, 29.04.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5854/25

Провадження № 2/643/588/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Штонди В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33»

до ОСОБА_1

про стягнення 55 929, 44 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з оплати обов`язкових внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2023 року по 31 березня 2025 року у розмірі 55 929,44 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач є власником нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме з 27.12.2011 року - нежитлових приміщень № 54-62, 64, 65, 67б загальною площею 282,8 м.кв., а з 15.12.2016 - нежитлового приміщення підвалу № 33 загальною площею 58,9 м.кв. Однак, починаючи з грудня 2023 року відповідач як співвласник багатоквартирного будинку перестала сплачувати позивачу внески на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою від 16.04.2025 суд відкрив провадження у справі № 643/5854/24, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 26.05.2025.

26.05.2025 розгляд справи відкладено на 07.07.2025.

07.07.2025 представник відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 12.08.2025.

12.08.2025 розгляд справи відкладено на 14.10.2025 у зв`язку з неявкою учасників справи.

14.10.2025 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 25.11.2025.

24.11.2025 представником позивача подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

25.11.2025 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів у справі в порядку статті 84 ЦПК України.

У судовому засіданні 25.11.2025 суд відклав розгляд клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів у справі до встановлення фактичних обставин справи, заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог суд залишив без розгляду оскільки вона подана з порушенням строків, встановлених пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, розгляд справи відклав на 20.01.2026.

14.01.2026 представником позивача подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів у справі.

20.01.2026 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що положенням статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Співставленням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, та Розрахунком тарифу багатоквартирного будинку, наданого позивачем, приймаючи до уваги наявність укладених відповідачем індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги (договір купівлі-продажу теплової енергії № 16922 від 01.01.2020; договір про постачання електричної енергії № 01/02/2024-Х-Е від 01.02.2024; договір на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № IV-542/02-АК-1 від 18.07.2008 і додаткової угод до нього від 01.08.2014 та від 01.09.2023), - вбачається очевидна необґрунтованість включення до плати за утримання будинку та прибудинкової території таких видів послуг як: електротовари - 0,0711; обслуговування систем холодного водопостачання, водовідведення, зливної каналізації, гарячого водопостачання та систем теплопостачання - 0,5567; послуги бухгалтерського обліку - 0,0682; витрати на проведення зборів, поштові послуги - 0,0043; канцтовари - 0,0199; послуги управління та менеджменту - 1,3732; послуги логістики, доставки - 0,0569; юридичні послуги - 0,0237; послуга розміщення на веб ресурсах - 0,0875; РКО (сплата за банківські послуги) - 0,0166, оскільки такі послуги з об`єктивних причин не можуть входити до складу відповідного тарифу на "утримання будинку та прибудинкової території". Затверджений 16.10.2023 на загальних зборах тариф на утримання будинку та прибудинкової території для власників нежитлових приміщень у розмірі 10,23 грн за 1 кв.м. завищено на суму 2,2781 грн за 1 кв.м. з розрахунку за 1 місяць. Відтак, якщо допустити, що позивач має право на стягнення заборгованості з відповідача, а відповідач зобов`язаний її сплатити, то розмір заборгованості мав би виглядати наступним чином: 10,2300 х 2,2781 = 7,9519 грн / м.кв., 7,9519 х 282,8 кв.м. = 2 248,40 грн / місяць; 2 248,40 грн х 16 місяців = 35 974,40 грн. 10,2300 х 2,2781 = 7,9519 грн / м.кв., 7,9519 х 58,9 кв.м. = 468,37 грн / місяць, 468,37 грн х 16 місяців = 7 493,92 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем може становити суму коштів у розмірі, що не перевищує 43 468,32 грн. Разом з тим, відповідач вважає, що навіть ця сума у наведеному розмірі не може бути стягнута з відповідача в частині тих платежів, які обмежуються 2025 роком, що в сукупності вкладає наступне: 2 248,40 грн х 3 місяці 2025 року = 6 745,20 грн, 468,37 грн х 3 місяці 2025 року = 1 405,11 грн, 35 974,40 - 6 745,20 = 29 229,20 грн, 7 493,92 - 1 405,11 = 6 088,81 грн, 29 229,20 + 6 088,81 = 35 318,01 грн. Наведена теза обумовлена відсутністю в матеріалах справи доказів проведення в 2024 році загальних зборів ОСББ "ГВАРДІЙСЬКИЙ 33" до виключної компетенції яких віднесено встановлення і затвердження кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території на 2025 рік.

20.01.2026 розгляд справи відкладено на 11.03.2026 у зв`язку з відсутністю електропостачання в суді.

У судовому засіданні 11.03.2026 представник відповідача повідомив, що не підтримує раніше подане ним клопотання про витребування доказів у зв`язку з їх наданням позивачем, внаслідок чого суд протокольною ухвалою залишив клопотання представника відповідача про витребування доказів без розгляду. Також суд протокольною ухвалою продовжив відповідачу строк для подання відзиву на позов і за клопотанням представника позивача відклав розгляд справи на 21.04.2026.

07.04.2026 представником позивача подані до суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відповіддю на відзив, відповідно до змісту яких зазначає, що всі положення чинного законодавства, на які відповідач посилається у відзиві на позов, станом на жовтень 2023 року були змінені або втратили чинність. Надані відповідачем договори про купівлю-продаж теплової енергії, про постачання електричної енергії, про приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) тощо жодним чином не спростовують позицію позивача, оскільки є договорами про постачання відповідачу відповідних комунальних послуг виконавцями таких послуг. При цьому жоден з цих договорів не містить умов щодо обслуговування внутрішньобудинкових систем, за якими здійснюється постачання комунальних послуг відповідачу. ОСББ не укладало договір з будь-яким управителем, і здійснює забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, систем водопостачання та водовідведення, систем теплопостачання і опалення самостійно шляхом самозабезпечення. 16.10.2023 на Загальних зборах ОСББ «Гвардійський 33» було затверджено кошторис та розмір платежів та внесків на утримання будинку та прибудинкової території, який був оформлений Протоколом № 2. В цьому кошторису були враховані всі витрати, які були необхідні для утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також належної і ефективної роботи Правління ОСББ «Гвардійський 33».

У судовому засіданні 21.04.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.04.2026 просив суд відмовити у задоволенні у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 21.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та призначив дату його проголошення на 29.04.2026.

Заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є власником нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме з 27.12.2011 року - нежитлових приміщень № 54-62, 64, 65, 67б загальною площею 282,8 м.кв., а з 15.12.2016 - нежитлового приміщення підвалу № 33 загальною площею 58,9 м.кв.

12 жовтня 2023 року було проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33», яке здійснює такі види економічної діяльності: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів, і утримання будинку та прибудинкової території за вищевказаною адресою.

Рішенням Загальних зборів ОСББ «Гвардійський 33», яке оформлене протоколом № 2 від 16.10.2023, затверджено кошторис та розмір платежів та внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2024 рік для нежитлових приміщень: 10,23 грн / 1 м.кв.

У матеріалах справи наявний розрахунок такого тарифу:

-освітлення місць загального користування та енергозабезпечення насосів - 0,6284 грн за 1 кв.м. у місяць;

-обслуговування димовентеляційних каналів - 0,0473 грн за 1 кв.м. у місяць;

-дератизація, дезінфекція, дезінсекція - 0,0307 грн за 1 кв.м. у місяць;

-прибирання прибудинкової території та місць загального користування - 1,1890 грн за 1 кв.м. у місяць;

-обслуговування електромереж (великої потужності: електрощитові, підтяжка контактів, огляд електроустановки) - 0,1365 грн за 1 кв.м. у місяць;

-електротовари - 0,0711 грн за 1 кв.м. у місяць;

-обслуговування систем холодного водопостачання, водовідведення, зливної каналізації, гарячого водопостачання та систем теплопостачання - 0,5567 грн за 1 кв.м. у місяць;

-послуги бухгалтерського обліку - 0,0682 грн за 1 кв.м. у місяць;

-витрати на проведення зборів, поштові послуги - 0,0043 грн за 1 кв.м. у місяць;

-канцтовари - 0,0199 грн за 1 кв.м. у місяць;

-послуги управління та менеджменту - 1,3732 грн за 1 кв.м. у місяць;

-послуги логістики, доставки - 0,0569 грн за 1 кв.м. у місяць;

-юридичні послуги - 0,0237 грн за 1 кв.м. у місяць;

-послуга розміщення на вебресурсах - 0,0875 грн за 1 кв.м. у місяць;

-ремонт (аварійний, капітальний) будинку та прибудинкової території - 5,9200 грн за 1 кв.м. у місяць;

-РКО (сплата за банківські послуги) - 0,0166 грн за 1 кв.м. у місяць,

всього - 10,23 грн за 1 кв.м. у місяць.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті внесків належним чином не виконував, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача складає 55 929,44 грн за період з 01 грудня 2023 року по 31 березня 2025 року (10,23 грн х 341,7 м.кв. х 16 місяців).

Направлена позивачем претензія про сплату заборгованості відповідачем задоволена не була.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» № 2866-III від 29.11.2001 (далі - Закон № 2866-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2866-III об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина перша статті 4 Закону № 2866-III).

Положеннями частини четвертої статті 4 Закону № 2866-III передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з частинами першою, другою, одинадцятою статті 6 Закону № 2866-III об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання, визначення особи, уповноваженої на підписання та подання документів для проведення державної реєстрації об`єднання як юридичної особи, а також затверджують його статут.

Зі змісту статей 3, 7 Закону № 2866-III вбачається, що діяльність об`єднання здійснюється на основі статуту, який складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею 12 Закону № 2866-III передбачено, що управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ Статуту ОСББ «Гвардійський 33» метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Обов`язки співвласника визначені статтею 15 Закону № 2866-III, до яких, серед іншого, віднесено обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Частиною першою статті 17 Закону № 2866-III передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частини шостої статті 22 Закону № 2866-III для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2866-III внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2866-III частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 1 статті 7 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як зазначалося вище, відповідач є власником нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме з 27.12.2011 року - нежитлових приміщень № 54-62, 64, 65, 67б загальною площею 282,8 м.кв., а з 15.12.2016 - нежитлового приміщення підвалу № 33 загальною площею 58,9 м.кв.

За вказаною адресою утримання будинку та прибудинкової території здійснюється Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33».

Рішенням Загальних зборів ОСББ «Гвардійський 33», яке оформлене протоколом № 2 від 16.10.2023, затверджено кошторис та розмір платежів та внесків на утримання будинку та прибудинкової території на 2024 рік для нежитлових приміщень: 10,23 грн / 1 м.кв.

Згідно з п. 11 Розділу ІІІ Статуту ОСББ «Гвардійський 33» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до Статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Пунктом 2 Розділу V Статуту ОСББ «Гвардійський 33» передбачено, що співвласник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Отже, з урахуванням наведених вимог законодавства та рішень зборів об`єднання особа, яка є власником приміщення, і у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматисявід вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно зі звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Приписами статті 610 ЦК України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з цим, перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за період з грудня 2023 року по березень 2025 року в сумі 55 929,44 грн суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення боргу за грудень 2023 року не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як убачається зі змісту протоколу загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом № 2 від 16.10.2023, та наявного в матеріалах справи кошторису, рішення про затвердження розміру внеску 10,23 грн за 1 кв.м. було прийняте на 2024 рік.

У тексті рішення зборів прямо визначено період його дії, а саме застосування затвердженого розміру внесків з 01 січня 2024 року. Будь-яких положень про поширення дії зазначеного рішення на правовідносини, що виникли у 2023 році, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що рішення органу управління юридичної особи, у тому числі ОСББ, не має зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено самим рішенням або законом. Принцип незворотності дії актів у часі є складовою принципу правової визначеності та передбачуваності правовідносин. Відтак нарахування платежів за період, який передував прийняттю або введенню в дію відповідного рішення загальних зборів, є неправомірним.

Матеріали справи не містять доказів того, що на грудень 2023 року існувало інше чинне рішення загальних зборів ОСББ про встановлення відповідного розміру внесків, або що затверджений на 2024 рік тариф поширювався на попередній період. Також позивачем не надано доказів затвердження кошторису чи розміру внесків саме на грудень 2023 року, які б могли бути підставою для здійснення відповідних нарахувань відповідачу.

Суд критично оцінює доводи позивача про можливість стягнення заборгованості за грудень 2023 року виходячи із тарифу, затвердженого на 2024 рік, оскільки такі доводи суперечать змісту самого рішення загальних зборів та фактично зводяться до надання йому зворотної сили, що є недопустимим.

Крім того, відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак позивач не довів належними та допустимими доказами існування у відповідача обов`язку сплачувати внесок у заявленому розмірі саме у грудні 2023 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування заборгованості за грудень 2023 року здійснено позивачем без належної правової підстави, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку аргументам відповідача, суд зазначає таке.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості включення окремих витрат до структури внесків на утримання будинку та прибудинкової території суд відхиляє, оскільки відповідно до статей 10, 15, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення переліку витрат, затвердження кошторису та розміру внесків належить до виключної компетенції загальних зборів ОСББ.

Частинами другою, п`ятою статті 10 Закону № 2866-III передбачено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, затвердження кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (частина дев`ята статті 10 Закону № 2866-III).

При цьому, частинами сьомою та восьмою статті 10 Закону № 2866-III передбачено, що співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Суд наголошує на тому, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів ОСББ «Гвардійський 33», оформлене протоколом № 2 від 16.10.2023, яким затверджено кошторис та розмір платежів і внесків на утримання будинку та прибудинкової території для нежитлових приміщень в сумі 10,23 грн / 1 м.кв. є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося та не скасоване. Відповідачем не надано жодного доказу існування судового рішення про визнання такого рішення зборів незаконним чи недійсним.

Також суд звертає увагу на те, що відповідач, будучи співвласником багатоквартирного будинку та членом ОСББ, був наділений усім обсягом прав, передбачених законом та статутом ОСББ, у тому числі правом брати участь у загальних зборах, голосувати щодо затвердження кошторису та розміру внесків, вимагати надання інформації про структуру витрат, а у разі незгоди з прийнятим рішенням - оскаржити його у судовому порядку.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ, яке оформлене протоколом № 2 від 16.10.2023, щодо затвердження внесків або окремих складових кошторису. Так само відповідач не подав у межах даної справи зустрічного позову про визнання відповідного рішення незаконним чи недійсним, не заявляв вимог про скасування нарахувань або про визнання протиправним затвердженого кошторису.

Фактично доводи відповідача зводяться до незгоди із рішенням загальних зборів ОСББ та оцінкою доцільності окремих статей витрат, однак така незгода сама по собі не звільняє співвласника від обов`язку виконувати чинне рішення органу управління ОСББ. До моменту скасування або визнання недійсним відповідного рішення воно породжує для співвласників відповідні права та обов`язки і підлягає виконанню всіма членами ОСББ.

Незгода відповідача з нарахуванням позивачем заборгованості, без оскарження рішень загальних зборів в передбаченому законом порядку, не звільняє його як власника нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку від обов`язку сплати нарахованих позивачем внесків та обов`язкових платежів.

Суд зазначає, що в межах даної справи предметом доказування є наявність у відповідача обов`язку зі сплати внесків та факт їх несплати, а не перевірка економічної доцільності або ефективності кожної окремої статті витрат кошторису ОСББ. Оскільки рішення загальних зборів є чинним та обов`язковим до виконання, суд не вбачає правових підстав для фактичного ігнорування такого рішення лише з мотивів незгоди відповідача із його змістом.

Крім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що включені до кошторису витрати не пов`язані з утриманням та забезпеченням функціонування спільного майна багатоквартирного будинку або суперечать вимогам чинного законодавства. Самі лише припущення та суб`єктивна оцінка відповідача щодо «безпідставності» окремих витрат не можуть бути достатньою підставою для звільнення його від виконання обов`язку зі сплати внесків.

Доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру нарахованої заборгованості шляхом самостійного виключення окремих складових внеску суд вважає необґрунтованими, оскільки співвласник не наділений правом в односторонньому порядку визначати склад та розмір обов`язкових платежів, встановлених рішенням загальних зборів ОСББ.

Також суд враховує, що відповідач продовжував користуватися спільним майном будинку та результатами діяльності ОСББ, зокрема утриманням прибудинкової території, освітленням місць загального користування, технічним обслуговуванням внутрішньобудинкових мереж, прибиранням та іншими заходами, що забезпечують належну експлуатацію будинку. Несплата відповідачем внесків фактично покладає тягар утримання спільного майна на інших співвласників, що суперечить принципу рівності прав та обов`язків співвласників багатоквартирного будинку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо безпідставності включення окремих послуг до структури внеску є необґрунтованими, оскільки відповідне рішення загальних зборів ОСББ є чинним, у судовому порядку не оскаржене, відповідач не скористався своїм правом на його оскарження та не заявив зустрічних вимог про визнання такого рішення недійсним, а тому зазначені заперечення не спростовують обов`язку відповідача зі сплати нарахованих внесків.

Посилання відповідача на наявність укладених ним індивідуальних договорів про постачання теплової енергії, електроенергії та водовідведення не спростовують обов`язку зі сплати внесків ОСББ, оскільки зазначені договори регулюють відносини щодо постачання комунальних послуг, а не питання утримання спільного майна багатоквартирного будинку та внутрішньобудинкових мереж.

Надані відповідачем договори не містять умов щодо технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, місць загального користування, прибудинкової території та інших елементів спільного майна, утримання яких здійснюється ОСББ за рахунок внесків співвласників.

Суд враховує, що ОСББ здійснює самозабезпечення утримання та експлуатації будинку без залучення зовнішнього управителя, а тому витрати, пов`язані з організаційним, бухгалтерським, юридичним та технічним забезпеченням діяльності ОСББ, є складовими належного управління багатоквартирним будинком та можуть включатися до кошторису об`єднання.

Сам по собі факт незгоди відповідача з окремими статтями кошторису або їх економічною доцільністю не є підставою для невиконання рішення загальних зборів ОСББ та звільнення від обов`язку сплачувати встановлені внески.

Посилання відповідача на наявність укладених ним індивідуальних договорів про постачання теплової енергії, електроенергії та водовідведення не спростовують обов`язку зі сплати внесків ОСББ, оскільки зазначені договори регулюють відносини щодо постачання комунальних послуг, а не питання утримання спільного майна багатоквартирного будинку та внутрішньобудинкових мереж. Надані відповідачем договори не містять умов щодо технічного обслуговування місць загального користування, прибудинкової території та інших елементів спільного майна, утримання яких здійснюється ОСББ за рахунок внесків співвласників.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на те, що у 2025 році загальними зборами ОСББ не було прийнято нового рішення про затвердження розміру внесків, а тому, на його думку, нарахування заборгованості у 2025 році із застосуванням розміру внеску, затвердженого на 2024 рік, є безпідставним.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до статей 15, 16, 20 Закону № 2866-III співвласники зобов`язані своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, встановлені рішенням загальних зборів ОСББ. Законодавством не передбачено, що рішення загальних зборів про встановлення розміру внесків автоматично припиняє свою дію із закінченням календарного року, якщо інше прямо не визначено самим рішенням зборів.

Суд звертає увагу, що правова природа внесків на утримання будинку та прибудинкової території полягає у забезпеченні безперервного фінансування витрат на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, функціонування його інженерних мереж, забезпечення санітарного та технічного стану будинку, оплати комунальних та господарських витрат ОСББ. Такі витрати є постійними та безперервними у часі, а тому відсутність нового рішення загальних зборів про зміну розміру внесків сама по собі не означає припинення обов`язку співвласників брати участь у витратах на утримання спільного майна.

Із дослідженого судом протоколу загальних зборів № 2 від 16.10.2023 не вбачається, що затверджений розмір внесків був обмежений виключно строком до 31 грудня 2024 року або що після спливу зазначеного періоду його дія автоматично припиняється.

Також матеріали справи не містять доказів прийняття загальними зборами іншого рішення, яким би було скасовано, змінено або припинено дію попередньо встановленого розміру внесків.

За змістом діяльності ОСББ рішення загальних зборів щодо розміру внесків діє до моменту прийняття нового рішення з цього питання. Саме такий підхід забезпечує стабільність управління багатоквартирним будинком, безперервність його утримання та реалізацію обов`язку співвласників брати участь у витратах на спільне майно. Інше тлумачення фактично призвело б до неможливості фінансування діяльності ОСББ після завершення календарного року за відсутності нового рішення зборів, що суперечило б самій меті створення ОСББ та принципам належного утримання багатоквартирного будинку.

Суд також враховує, що відповідач продовжував користуватися спільним майном будинку та результатами діяльності ОСББ у 2025 році, зокрема послугами з прибирання місць загального користування, освітлення, технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж, забезпечення належного санітарного і технічного стану будинку та прибудинкової території. При цьому доказів припинення діяльності ОСББ або ненадання відповідних послуг відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на відсутність окремого рішення про затвердження внесків саме на 2025 рік не спростовує існування його обов`язку зі сплати внесків у раніше затвердженому розмірі, оскільки чинне рішення загальних зборів не було скасоване чи змінене. Сам факт неприйняття нового рішення не є підставою для звільнення співвласника від виконання передбаченого законом обов`язку щодо участі у витратах на утримання спільного майна.

Крім того, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що рішення загальних зборів ОСББ втратило чинність, припинило свою дію або не підлягало застосуванню у 2025 році. Так само відповідачем не доведено, що ОСББ приймало будь-яке рішення про скасування відповідного внеску чи припинення нарахувань.

Несплата відповідачем внесків покладає тягар утримання спільного майна на інших співвласників будинку, що суперечить принципу рівності прав та обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, закріпленому у статтях 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи відповідача про безпідставність нарахування заборгованості у 2025 році за розміром внеску, затвердженим рішенням загальних зборів ОСББ у 2024 році, є необґрунтованими, суперечать змісту чинного рішення загальних зборів та положенням законодавства, а тому підлягають відхиленню судом.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (стаття 30 зазначеного Закону).

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

- Договір про надання юридичних послуг та правової допомоги № 20/12-24 від 20.12.2024, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Болоховцевим Євгенієм Олексійовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 793);

- додаток № 1 до Договору № 20/12-24 від 20.12.2024, яким погоджена обсяг та вартість послуг, які виконує адвокат: 1) вивчення первинних документів Клієнта та надання консультації з питань стягнення з боржника - власника житлових та/або нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , заборгованості по сплаті внеску на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (квартирної плати) та інших обов`язкових платежів за отримані житлово-комунальні послуги - 1 000,00 грн; 2) складання процесуального документа (позовної заяви, заяви про видачу судового наказу), формування додатків до процесуального документа та складання інших процесуальних документів, необхідних для стягнення з боржника - власника житлових та/або нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , заборгованості по сплаті внеску на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (квартирної плати) та інших обов`язкових платежів за отримані житлово-комунальні послуги - 2 000,00 грн; 3) отримання копі\ судового рішення та виконавчого документу (судового наказу) - 500,00 грн, всього 3 500,00 грн;

- платіжну інструкцію № 294 від 12.04.2025 про перерахування позивачем адвокату гонорару в сумі 3 500,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи ціну позову, складність справи, яка є типовою та нескладною, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, який об`єктивно підтверджується матеріалами справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, критерії розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеної частини позову в сумі 3 281,25 грн.

Що стосується витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 246 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат (пункт 5 частини 7 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України).

За таких обставин, оскільки представник відповідача відповідно до вимог частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України зробив заяву про те, що докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33» задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33» заборгованість з оплати обов`язкових внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 січня 2024 року по 31 березня 2025 року у розмірі 52 433 (п`ятдесят дві тисячі чотириста тридцять три) грн 85 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 281 (три тисячі двісті вісімдесят одну) грн 25 коп та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Відповідно до статті 246, пункту 5 частини 7 статті 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 14.05.2026 р. о 16:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є.

5. Зобов`язати ОСОБА_1 протягом п`яти днів після ухвалення рішення надати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гвардійський 33» (код ЄДРПОУ 45229725; м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33).

8. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 18.05.2026 року.

Суддя Н.В. Новіченко