Рішення № 136582329, 05.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11533/25

№ 2/183/3828/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №101760325 від 27 березня 2023 року в розмірі 14 820,00 гривень, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулось до суду з цим позовом.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 27 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі Кредитодавець, Позикодавець, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі відповідач, Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 101760325 (надалі Кредитний договір, Договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 4 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором.

27 червня 2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №100-МЛ/Т, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги та позивач набув статусу Нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за Кредитним договором №101760325 від 27 березня 2023 року, що укладений між Кредитодавцем та відповідачем.

Позивач указує, що відповідачем умови Кредитного договору не виконано, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 14 820,00 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 10 620,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 200,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачеві надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22834781/289 від 16 жовтня 2025 року.

Постановленою суддею ухвалою від 22 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечив проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 27 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101760325, відповідно до умов якого відповідачеві надано кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн (п.1.2), загальним строком на 105 днів з 27 березня 2023 року (п.1.3), з пільговим періодом 15 днів, що завершується 11 квітня 2023 року, поточним періодом 90 днів, що завершується 10 липня 2023 року (п.1.3.1, 1.3.2), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором. Проценти за договором складають 60,00 грн за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту у пільговий період (п.1.5.2) та 3,00 відсотків у сумі 10 800,00 грн у поточному періоді (п.1.5.3). Також п. 1.5.1. передбачена сплата Позичальником (відповідачем) комісії за надання кредиту 200,00 грн. Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 *56 (п.2.1). Договір укладено в електронній формі одноразовим ідентифікатором (п.6.1, 6.2) /а.с.9-11 зворот/.

Дані про ідентифікацію відповідача підтверджені наданою позивачем Довідкою представника ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію за одноразовим ідентифікатором /а.с.12 зворот/.

Також судом досліджено надані позивачем у копіях: Анкету-заяву на кредит №101760325 від 27 березня 2023 року /а.с.12 зворот/, Графік платежів /а.с.11 зворот/, Паспорт споживчого кредиту № 101760325 /а.с.12/, які містять детальну інформацію про надання кредиту, порядку укладання договору, порядку та строків погашення заборгованості, однак не містять реквізитів підпису відповідача у них.

27 березня 2023 року ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за Договором, надало відповідачеві грошові кошти у сумі 4 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 61802756 /а.с.13/.

У порушення положень Договору, відповідач, користуючись коштами наданими позивачем, не виконав зобов`язання своєчасно і в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість /а.с.13 зворот, 14/.

27 червня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги № 100-МЛ/Т, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» /а.с.14 зворот-16 зворот/, включно і до ОСОБА_1 за Договором № 101760325 від 27 березня 2023 року на загальну суму 14 820,00 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків 10 620,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 200,00 грн, що підтверджується відповідним витягом з реєстру боржників /а.с.19/, актом приймання-передачі реєстру боржників за договором № 100-МЛ/Т /а.с.18 зворот/, платіжною інструкцією про перерахування плати за відступлення права вимоги /а.с.19/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття Позичальником пропозиції Кредитора про укладення кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що Договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав Договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) .

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам Договору та вимогам арифметичної вірності, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед ТОВ «Мілоан» та позивачем, як правонаступником Кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

При цьому, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії, виходячи з такого.

Так, положенням п. 1.5.1. вищевказаного Договору про споживчий кредит № 101760325 передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за надання кредиту 200,00 грн.

Однак, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором у розмірі 14 620,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 10 620,00 грн. У решті позову належить відмовити.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу, у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано копії: Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року /а.с.21/, Акту № Д/4707 наданих послуг від 22 жовтня 2025 року на суму 8 000,00 грн /а.с.21 зворот/, детального опису наданих послуг від 22 жовтня 2025 року до Акту № Д/4707 наданих послуг від 22 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року /а.с.21 зворот/.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до п.6 Акту № Д/4707 наданих послуг від 22 жовтня 2025 року Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

З огляду на вищезазначене, позивач може сплатити кошти за надані послуги з правничої допомоги після ухвалення судом рішення, що відповідає принципу свободи договору та волевиявленню сторін.

Водночас, суд вважає, що суму витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу завищено, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн неспівмірними зі складністю справи, оскільки позов стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребує вивчення великої кількості судової практики, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача в судові засідання не з`явився, внаслідок чого суд висновує, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 4 000,00 грн.

При цьому, суд ураховує, що позов задоволено на суму 14 620,00грн з заявлених до стягнення 14 820,00 грн, що складає 98,65% від ціни позову. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 946,00 грн витрат на правову допомогу.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 98,65%, судовий збір сплачено в розмірі 2 422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 389,69 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101760325 від 27 березня 2023 року, яка утворилась станом на 03 листопада 2025 року, у розмірі 14 620 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 10 620,00 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у загальному розмірі 6335 (шість тисяч триста тридцять п`ять) гривень 69 копійок, з яких: 2 389,69 грн витрат по сплаті судового збору та 3 946,00 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складене та підписане 18 травня 2026 року після закінчення відпустки головуючого судді.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614; юридична адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов