Ухвала суду № 136580607, 30.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/2941/25

Провадження №2/752/1110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

представника позивача Дубчак Л.С.,

представника відповідача Ямкового В.І,

представника відповідача Ратушної А.М.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про передачу за підсудністю справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про визнання недійсним договору, поділ спільного сумісного майна подружжя та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про визнання недійсними договорів про уступку права вимоги та уступку майнових прав, поділ спільного сумісного майна подружжя та зобов`язання вчинити певні дії.

Представник відповідача адвокат Ямковий В.І. подав до суду клопотання про передачу справи №752/2941/25 за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

В обґрунтування клопотання зазначив, що до вказаної справи правила частини першої статті 30 ЦПК України щодо виключної підсудності не застосовуються, оскільки об`єкт інвестування, щодо якого заявлені позовні вимоги не введений в експлуатацію, а тому не є нерухомим майном.

Представник відповідача адвокат Ямковий В.І. у підготовчому засіданні підтримав клопотання щодо передачі справи за підсудністю до іншого суду.

Представник відповідача адвокат Ратушна А.М. у підготовчому засіданні підтримала клопотання щодо передачі справи за підсудністю до іншого суду.

Представник позивача адвокат Дубчак Л.С. у підготовчому засіданні заперечувала проти передачі справи до іншого суду.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши заяву представника відповідача про передачу справи за підсудністю, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Частиною 16 ст. 28 ЦПК України закріплено право позивача на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

ЦК України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У розумінні частини другої вказаної статті ЦК України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям «нерухоме майно». Однак вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Так, зокрема, відповідно до статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об`єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином, нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу як незавершеного будівництвом нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

З огляду на аналіз чинного законодавства об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Таким чином, майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

У частині 1 ст. 30 ЦПК України йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто перелік спорів цієї категорії є розширеним.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2018 року у справі №201/12876/17).

Як вбачається з позовної заяви, позов містить вимоги про визнання договорів недійсними, поділ майна подружжя та зобов`язання вчинити певні дії. Предметом спору є майнові права на об`єкт інвестування, а саме трикімнатну квартиру площею 81,85 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Отже, оскільки спір у цій справі фактично виник з приводу об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , то спір щодо набуття у майбутньому майнових прав на квартиру відповідно до вимог частини 1 ст. 30 ЦПК України має розглядатися Голосіївським районним судом міста Києва.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 711/6895/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, на яку посилався і сам заявник.

Щодо доводів про відсутність державної реєстрації та невведення в експлуатацію, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України підсудність визначається за місцезнаходженням майна, а не виключно за наявністю державної реєстрації права власності. Поняття «позов, що виникає з приводу нерухомого майна» охоплює будь-який спір, в якому нерухомий об`єкт виступає предметом правового конфлікту - незалежно від ступеня його юридичного оформлення.

Посилання клопотання на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19 стосується питань права власності, а не підсудності, тому не є подібним.

Об`єкт будівництва фізично існує, його місцезнаходження є незмінним - у Голосіївському районі міста Києва. Саме цей факт є вирішальним для застосування правил виключної підсудності.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що цивільна справа № 752/2941/25 підпадає під правила виключної підсудності, встановленої ч. 1 ст. 30 ЦПК України, та підлягає розгляду Голосіївським районним судом міста Києва - за місцезнаходженням спірного об`єкта інвестування. Підстави для передачі справи до Оболонського районного суду міста Києва відсутні.

За таких обставин суд вважає, що клопотання представника відповідача про передачу справи №752/2941/25 за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 28, 30, 259, 260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача про передачу справи №752/2941/25 за підсудністю - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала складена 30.04.2026.

Суддя О. Б. Кокошко