Рішення № 13657832, 27.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.11 Справа № 10/294

За позовом Приватного підприємства "Глобус-Альфа Ко", м. Черкаси

до Дочірнього підприємства "Лисичанський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод", м. Луганськ

про стягнення 342 882 грн. 75 коп.

Суддя Т.М. Мінська

в присутності представників сторін:

від позивача - Говоров Т.В. –представник за довіреністю № б/н від 26.10.2010,

від відповідача - Циганок Г.А. –представник за довіреністю № б/н від 12.03.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 07.07.2010 № 75 у розмірі 342 882 грн. 75 коп., з який 312750 грн. 00 коп. –основний борг, 14040 грн. 54 коп. –пеня, 2696 грн. 01 коп. –3% річних; 13396 грн. 20 коп. –інфляційні.

Відповідач відносно позовних вимог пояснив, що договір від 07.07.2010 № 75 не містить всіх істотних умов договору в розумінні Господарського кодексу України, а поставка позивачем товару здійснювалась на підставі накладних. Тому, відповідач вважає, що вказаний договір не може бути підставою стягнення пені.

Також заперечує проти нарахування 3% річних, інфляційних та узгодив суму заборгованості перед позивачем на суму 312 750 грн. 00 коп.

Відповідач просить суд при винесенні рішення розстрочити його виконання згідно графіку узгодженого з позивачем.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами у справі було підписано за допомогою факсимільного зв’язку договір № 75 від 07.07.2010 про поставку товару, обумовленого специфікацією. Подальше підтвердження договору оригінальними підписами і печатками не здійснено.

Позивач поставив відповідачу товар за наступними накладними, без посилання в видаткових і податкових накладних на будь-який договір, тобто за усною домовленістю. Товар був поставлений за наступними накладними:

№ ГЛ-0000235 від 16.07.2010 на суму 82725 грн.,

№ ГЛ-0000487 від 02.08.2010 на суму 147500 грн.,

№ ГЛ-0000773 від 16.08.2010 на суму 73750 грн.,

№ ГЛ-0001084 від 30.08.2010 на суму 91500 грн.

31.08.2010 відповідачем проведено оплату в сумі 82725 грн. На час звернення з позовом не оплачено суму 312 750 грн. 00 коп.

Позивач нараховані 3 % річних виходячи із строку оплати за поставлений товар протягом 1 банківського дня з моменту прийняття товару до 16.11.2010, що в загальній сумі становить 2696 грн. 01 коп. та за цей же період нараховано інфляційні втрати в загальній сумі 13396 грн. 20 коп.

Також позивач нарахував пеню в сумі 14040 грн. 54 коп. на підставі договору від 07.07.2010 № 75.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:

Фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину поставки продукції.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ч. 2 ст. 530 ЦК України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) однак сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу, тобто строк оплати у відповідача настав протягом дня з моменту прийняття товару з дня прийняття товару, як правильно визначено позивачем.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення боргу, інфляційних втрат і річних відсотків відповідають вимогам законодавства.

Така правова позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 20.05.2010 № 39/279, від 05.08.2010 № 13/496/09, від 05.08.2010 № 17/54 та інших.

Щодо вимог про стягнення пені, то виконання зобов’язання згідно ст. 546 ЦК України може забезпечуватися неустойкою, яка існує у вигляді штрафу та пені. А відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Враховуючи, що позивач не довів, що за вищеназваними накладними ним поставлено товар на виконання договору від 07.07.2010 № 75, правочин про забезпечення виконання зобов’язання по оплаті за цей товар не вчинено в письмові формі. В задоволенні вимог про стягнення пені слід відмовити.

Позовні вимоги в сумі основного боргу 312750 грн. 00 коп., 2696 грн. 01 коп. –3% річних; інфляційних втрат в сумі 13396 грн. 20 коп. підтверджені документально, відповідають вимогам законодавства, і визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право розстрочити виконання рішення. Позивач просить розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості в сумі 312750 грн. 00 коп. згідно погодженого з відповідачем графіку. Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного та ст.ст. 525, 526 ЦК України, і, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Лисичанський холодокомбінат" Відкритого акціонерного товариства "Луганськхолод", 93113 м. Лисичанськ Луганської області, вул. Першотравнева, 201-а, код 21756908 на користь Приватного підприємства "Глобус-Альфа Ко", 18019 м. Черкаси, вул. Автомобілістів, 6, код 37106062 заборгованість в сумі 312750 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2696 грн. 01 коп.; інфляційні втрати в сумі 13396 грн. 20 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 3288 грн. 42 коп.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226 грн. 33 коп.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості в розмірі 312 750 грн. 00 коп. за наступним графіком:

09.02.2011 –5000 грн.

23.02.2011 –5000 грн.

03.03.2011 –10000 грн.

11.03.2011 –20000 грн.

16.03.2011 –30000 грн.

24.03.2011 –52750 грн.

31.03.2011 –60000 грн.

07.04.2011 –65000 грн.

14.04.2011 –65000 грн.

видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено і підписано 31.01.2011.

Суддя Т.М.Мінська