Рішення № 136577628, 15.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/9417/25

Провадження 2/465/1016/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Ванівського Ю.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-9791360 від 24.05.2024 року у розмірі 13920,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. 24.05.2024 між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9791360 на суму 6 600,00 грн. Відповідач приєднався до умов договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 33299, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. На виконання умов договору, 24.05.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «Платежі Онлайн» на платіжну картку №5355-28ХХ-ХХХХ-4512.

17.12.2024 між первісним кредитором та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

02.06.2025 між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №02/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 02.06.2025 за договором факторингу від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 920,60 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників №б/н від 02.06.2025 до позивача підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу від 02.06.2025 року.

Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 13 920,60 грн., яка складається з: 6600,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7320,60 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.12.2025 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу скеровувалася копія ухвали Франківського районного суду м.Львова від 04.12.2025 року, на адресу зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 , засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №R067117255686, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на фізичну особу.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з ч.1, 2 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено,що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 24.05.2024 року між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9791360, в розділі І якого визначено предмет та основні істотні умови договору, а саме:

сума ліміту кредитної лінії - 6000,00 грн. (п.1.2);

строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування - 19 травня 2025 року (п.1.3);

позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме: 08 червня 2024 року та на кожний 15 день після цієї дати протягом строку кредитування (п.1.4);

стандартна процента ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3 цього договору (п.п.1.5.1);

знижена процента ставка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.4 цього договору (п.п. 1.5.2);

кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 600,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору (п. 1.6).

Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 33299.

Крім цього, відповідач підписав 24.05.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора 69316 паспорт споживчого кредиту, в якому визначено основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Згідно інформаційної довідки ТзОВ «Платежі Онлайн» від 20.12.2024 №1387/12, 24.05.2024 року було проведено успішну транзакцію №41653-56094-70364 на суму 6000,00 грн.

17.12.2024 між первісним кредитором та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

02.06.2025 між ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №02/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 02.06.2025 за договором факторингу від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13 920,60 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників №б/н від 02.06.2025 до позивача підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу від 02.06.2025 року.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині ч. 2ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за статтею 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9791360 від 24.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» станом на 01.10.2025 складає 13920,60 грн., яка включає в себе:

прострочену заборгованість за сумою кредиту - 6600,00 грн.;

прострочену заборгованість за процентами - 7320,00 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів 04.12.2025 на адресу суду надійшла відповідь АТ «ПУМБ» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 у гривні.

Номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_2 не є/був та в анкетних даних ОСОБА_1 не знаходився/знаходиться.

В Банку за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_5 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою: № НОМЕР_2 . В анкеті ОСОБА_1 вказано номер телефону НОМЕР_5 .

В результаті аналізу операцій, здійснених по карті 5355280027264512, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 24.05.2024 по 29.05.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6000,00 гривень через сервіс іншого банку.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, заперечень проти позову відповідач не надав, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, відповідачем жодним чином спростовано не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

За частиною 1 статті 1077, частиною 3 статті 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 514, частиною 1 статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що доказів повернення боргу станом на день розгляду справи відповідачем не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку зі сплати заявленої заборгованості за кредитним договором № 00-9791360 від 24.05.2024 року, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, яка на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить - 13920,60 грн., яка включає в себе: прострочену заборгованість за сумою кредиту - 6600,00 грн.; прострочену заборгованість за процентами - 7320,00 грн., є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01.02.2023 року по справі №160/19098/21.

Звертаючись даним позовом до суду, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду:

договір про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» №20/08/25-01 від 20.08.2025, до якого був доданий додаток №1 до вказаного договору - протокол погодження вартості послуг, в якому перелічені послуги, які надає адвокат та їх вартість за 1 годину;

акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом були надані юридичні послуги, за які виконавець прийняв від замовника гонорар у розмірі 7000,00 гривень;

додаткову угоду №25771114533 до договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову, значення справи для позивача, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000 гривень. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Відповідно до частини друго їстатті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 17.10.2025 №29538.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» суму заборгованості за кредитним договором № 00-9791360 від 24.05.2024 року в розмірі 13 920 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень

60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 8, офіс, 310а;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ванівський Ю.М.