Рішення № 13657670, 24.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.11 Справа № 4/20/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Кремінська лісомисливське господарство», м.Кремінна Луганської області

до Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг», м.Брянка Луганської області

про стягнення 1574 грн. 84 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача –Чернишова Н.І., розпорядження № 350 від 31.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1261 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 43 грн. 12 коп., інфляційні нарахування у сумі 270 грн. 12 коп.

Представник відповідача у засіданні суду 24.01.2011, вимоги позову визнав частково у сумі 1261 грн. 60 коп., у зв’язку із сплатою суми боргу.

Позивач заявою ,здану до суду 21.01.2011, просить суд перенести слухання по справі на інший день, заява судом відхиляється за необґрунтованістю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно договору купівлі - продажу товару № 01-50 від 01.12.2008 (далі - Договор), укладеного між сторонами у справі, Продавець (позивач) зобов’язаний передати у власність Покупця (відповідачу) товар, визначені у п.1.2 договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар ( п. 2.1 Договору).

Згідно п.2.2 Договору, датою поставки вважається день передачі товару Покупцю, вказаний у накладній або рахунку.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару –новорічні ялинки, відповідно до товарно- транспортної накладніої № 3198 від 12.12.2008 на суму 4761,60 грн., які належним чином підписана сторонами у справі.( а.с.11).

Відповідач умови договору виконав не повністю, провів часткову оплату за поставлений товар у сумі 3501,00 грн., тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 1261 грн. 60 коп.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму

боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 43 грн. 12 коп. за період з 03.02.2009 по 01.10.2010, інфляційні нарахування в сумі 270 грн. 12 коп. за період 03.02.2009 по 01.10.2010.

На адресу відповідача позивач направив претензії № 747 від 23.07.2009 та № 373 від 14.04.2010 з вимогою сплатити суму заборгованості та нарахувань відповідно до ст.. 625 ЦК України., відповідач відповіді не надав, оплату за поставлений товар не провів.

Оскільки відповідач оплату за поставлену продукцію не провів, тому позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1261 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 43 грн. 12 коп., інфляційні нарахування у сумі 270 грн. 12 коп.., посилаючись на ст.ст.525,526,625 ЦК України.

Представник відповідача у засіданні суду 24.01.2011, вимоги позову визнав частково у сумі 1261 грн. 60 коп., у зв’язку із сплатою суми боргу.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору купівлі - продажу товару № 01-50 від 01.12.2008, поставив відповідачу товар, а відповідач отримав вказаний товар, що підтверджено матеріалами справи, а саме товарно- транспортною накладною № 3198 від 12.12.2008 ( а.с.11).

В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за складає 1261 грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на день її розгляду, відповідач, відповідно до квитанції №4871147 від 24.01.2011 на суму 1261,60 грн., повністю провів оплату заборгованості за поставлений товар.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 1261 грн. 60 коп., слід припинити, на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Вимоги про стягнення 3% річних в сумі 43 грн. 12 коп. за період з 03.02.2009 по 01.10.2010, інфляційні нарахування в сумі 270 грн. 12 коп. за період 03.02.2009 по 01.10.2010, нараховані позивачем, відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 43 грн. 12 коп., інфляційні нарахування в сумі 270 грн. 12 коп., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи та відповідачем не оспорені.

У судовому засіданні 24.01.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки часткова сплата заборгованості відбулась відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526,610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних послуг», вул.. Майколона,1, м. Брянка Луганської області, код ЕДРПОУ 21775797 на користь Державного підприємства «Кремінська лісомисливське господарство», вул..Хвойна,1, м.Кремінна Луганської області, код ЄДРПОУ 00993604, 3% річних в сумі 43 грн. 12 коп., інфляційні нарахування в сумі 270 грн. 12 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог щодо стягнення заборгованості у суму 1261 грн.60 коп. провадження по справі припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –27.01.2011.

Суддя Г.М.Батюк

Пом.судді Ю.А.Зайцева