Рішення № 13657635, 24.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.11 Справа № 8/281

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, - про стягнення 1834 грн. 51 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача Гавриш Ю.К. заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №42-01 від 22.12.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 1834,51 грн., нарахованої ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності №1/1505, укладеного між відповідачем (орендар) та Кредитною спілкою "Донбас-Фінанс" (суборендар) 15.05.09 року, а також договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №003194/09, укладеного між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 14.05.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.12.10 року до 23.12.10 року; з 23.12.10 року до 13.01.11 року та з 13.01.11 року до 24.01.11 року - у звязку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 24.01.11 року позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він не має боргу перед позивачем (пояснення від 30.11.10 року за вих. №б/н та ін.) та надав докази про сплату частки боргу у загальній сумі 184,51 грн. (а.с.22, 39, 49 та ін.).

До судового засідання, призначеного на 24.01.11 року, відповідач не зявився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.58).

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, приймаючи до уваги, що термін судового розгляду справи добігає кінця 25.01.11 року, що унеможливлює її подальше відкладення, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,69,75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

14.05.09 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №003194/09, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлові вбудовані приміщення в одноповерховій адміністративній прибудові до пятиповерхової будівлі гуртожитку площею 64,3 кв.м, оціночною вартістю 40910,00 грн., яке перебуває на балансі Сєвєродонецького професійного хіміко-технологічного ліцею та знаходиться за адресою: Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, просп. Радянський, 22 (п.1.1), яке орендареві передано в оренду під розміщення перукарні (п.2.1).

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2009 року встановлена у сумі 180,00 грн. (без ПДВ) (п.3.1), яка підлягає індексації (п.3.3) та повинна бути сплачена щомісячно, не пізніше 8-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.4); розмір орендної плати може бути переглянуто за умов. визначених у п.3.5 договору.

Орендар зобовязаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2); він має право за згодою орендодавця здавати майно у суборенду. Суборендну плату у розмірі, що не перевищує орендної плати за обєкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету (п.6.3).

За невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1).

У випадку несвоєчасного або не в повному обсязі перерахуванням орендної плати орендар, відповідно до Цивільного кодексу та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", сплачує до державного бюджету та балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми недоплати за кожний день прострочки платежу, а також 3% річних від простроченої суми, при цьому нарахування пені здійснюється на суму боргу, незалежно від часу його виникнення (п.9.4).

Договір укладено на період з 14.05.09 року по 14.05.10 року (п.10.1), з можливістю продовження терміну його дії за умов, визначених у п. 10.7 договору (а.с.5-7).

Згідно акту прийому-передачі орендованого майна від 14.05.09 року орендодавець передав орендареві предмет оренди (а.с.8).

15.05.09 року, за згодою орендодавця, орендар уклав договір суборенди державного майна №1/1505, згідно якому орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 30 кв.м в одноповерховій адміністративній прибудові до пятиповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться за вищевказаною адресою (п.1.1), при цьому суборендна плата була встановлена на рівні 495,31 грн. на місяць (без урахування ПДВ), у т.ч. до державного бюджету 412,79 грн. (без ПДВ). Суборендар сплачує усю суму суборенди орендареві, який, у свою чергу, перераховує кошти до державного бюджету України (п.3.1). Орендна плата підлягає перегляду за умов, визначених у п. 3.2 договору (а.с.10-11).

Згідно акту прийому-передачі нерухомого майна від 15.05.09 року орендар передав предмет оренди суборендареві (а.с.12).

25.09.09 року договір суборенди був розірваний (а.с.13), а предмет оренди повернутий орендареві (а.с.14).

Позивач стверджує, що відповідач за період з травня по вересень 2009 року не сплатив на його користь суборендну плату у загальній сумі 1834,51 грн. (розрахунок, - а.с.4).

Вказана сума боргу мала місце станом на 25.11.10 року - день звернення позивача з позовом до суду (а.с.2-4).

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав до справи документальні докази часткової сплати боргу на загальну суму 184,51 грн., у т.ч. 23.11.10 року він сплатив частку боргу у розмірі 34,51 грн. (а.с.22), - тобто станом на 25.11.10 року фактична сума боргу становила 1800,00 грн. (1834,51 грн. 34.51 грн.).

В іншій частині відповідач позов не спростував, від здійснення взаємозвірки стану розрахунків з позивачем ухилився.

Станом на день вирішення спору по суті залишок суми основного боргу становить 1650,00 грн. (1834,51грн. 184,51 грн.)

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обовязковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (ч. 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі ЗУ №2269-ХІІ).

В силу ст. 774 ЦКУ орендар за згодою орендодавця має право передати предмет оренди в суборенду, при цьому до договору суборенди застосовуються правила про договір оренди.

Згідно частині 1 статті 762 (та ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

Отже, уклавши вищезгадані договори, сторони взяли на себе низку зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що орендар в період з квітня по червень 2009 року не у повному обсязі вносив орендну плату.

Орендар визнав та підтвердив ці доводи.

Таким чином, несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо сплати орендної плати за користуванням орендованим майном, - тобто істотної умови договору оренди, підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем.

Відповідач не довів суду правомірність своєї відмови від сплати орендної плати у спірній сумі, - тобто припустився порушення зобовязання.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 29 ЗУ №2269-ХІІ, за невиконання зобовязань за договором оренди в односторонньому порядку сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором, - на чому і наполягає позивач по цій справі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить вимогу про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, що є його правом.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

Відповідно до ст.ст.44,47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Отже, з відповідача на користь Державного бюджету України (з урахуванням того, що на день звернення з позовом до суду сума боргу становила 1800,00 грн., а не 1834,51 грн., а часткове погашення суми боргу мало місце після подання позову до суду) підлягає стягненню:

відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»- державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - або 100,08 грн.;

відповідно до розділу ІІ постанови КМУ від 05.08.09 року №825 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258»- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231,56 грн.

Судом взято до уваги, що згідно п.35 ст. 4 вищезгаданого Декрету позивач звільнений від сплати державного мита при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16, 203,509,526,527,530,611-613, 623-625,629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,18,19 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного бюджету України на рахунок:

31114093700080, установа банку ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046627, - основний борг з орендної плати у сумі 1650 (одна тисяча шістсот пятдесят) грн.00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили;

31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито у сумі 100 (сто) грн. 08 коп.; видати наказ державній податкові інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області;

31217264700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, КБК 22050003, символ звітності банку 264, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 56 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.01.11 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа