Рішення № 136575542, 04.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16842/25

Провадження № 2-о/201/83/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Тоцькій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна,-

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтуванні поданої заяви, представник заявниці - адвокат Розум О.В. (діє на підставі ордеру серії АР № 1268084 від 01.10.2025р.) зазначає, що заявниці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2001р., посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-65 належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано у КПТІ виконкому Бердянської міської ради 27.02.2001р., про що свідчить штамп реєстраційний напис на документів про право особистої власності.

Оскільки право власності заявниці не було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який почав функціонувати з 2012 р., заявниця звернулася до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на підставі оригіналу правового документу та технічного паспорту. Рішенням державного реєстратора було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки заявницею не надано довідки про підтвердження права власності з КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради.

На підставі викладеного, просить встановити факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було здійснено БТІ з використанням паперових носіїв інформації, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2001р., посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-65, на підставі якого ОСОБА_1 належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Представником заявниці - адвокатом Розумом О.В. через підсистему «Електронний суд» надіслана суду заява про розгляд справи без його участі. На задоволенні заяви наполягає.

Заінтересовані особи про час та дату розгляду справи сповіщені належним чином, в судове засідання не з`явилися, правом подання пояснень не скористалися.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти на відповідні їм правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 31.01.2001р. державною нотаріальною конторою м. Бердянська, зареєстровано в реєстрі за № 2-65, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок, складеним Бердянським державним комунальним підприємством з технічної інвентаризації (інвентаризаційний номер 9864, реєстровий номер 8467), власниками об`єкта нерухомості станом на 2001 рік зазначені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (частка 1/2) (а.с. 24-29).

Як вбачається з рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій від 13.08.2025р., прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Александрук Г.В., заявниці було відмовлено у державній реєстрації права власності. Згідно з мотивувальною частиною вказаного рішення, причиною відмови стала неможливість підтвердження виникнення права власності до 2013 року через відсутність доступу до архівних даних БТІ м. Бердянськ (а.с. 14-16).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У ч.7 вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

У постанові від 18.01.2024р. в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24.04.2024р. у справі № 694/2318/23, від 08.05.2024р. у справі № 214/4921/23 та від 05.06.2024р. у справі № 557/1535/23.

Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019р. у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Заявниця вказує, що внаслідок окупації міста Бердянська Запорізької області в неї виникла необхідність зареєструвати своє право власності у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень.

Довідки щодо правової належності, яке видає бюро технічної інвентаризації, вона надати не може, у зв`язку із чим, у заявниці виникла необхідність встановити факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було здійснено БТІ з використанням паперових носіїв інформації, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.01.2001р., посвідченого державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Тищук Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі 2-65, на підставі якого їй належить 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Статтею 548 ЦК України Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18).

На підставі викладеного суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки факт державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що було здійснено БТІ з використанням паперових носіїв інформації, який просить встановити заявниця, не породжує юридичних наслідків в силу того, що сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Від державної реєстрації не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, в даному конкретному випадку право власності виникло у заявниці в силу закону, видане їй свідоцтво про право на спадщину зареєстроване в БТІ, на підтвердження чого на цьому свідоцтві проставлено відповідний штамп.

Як вказано у заяві, ОСОБА_1 не може зареєструвати своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак їй належить звернутися до суду або із заявою про встановлення їй факту належності на праві власності цього нерухомого майна у випадку відсутності спору, або із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно у випадку наявності спору, або із позовною заявою в порядку КАС України про скасування рішення державного реєстратора про відмову у реєстрації права власності, якщо вона не погоджується із цим рішенням.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст.4, 13, 81, 89, 247, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний реєстратор прав на нерухоме майно Александрук Ганна Вікторівна.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Повний текст рішення буде складено впродовж 5 днів.

Суддя: Д.О. Покопцева