Рішення № 136575494, 14.05.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/190/23

Провадження по справі № 2/354/35/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарях судового засідання: Купчак І.Р., Бабаєвої Є.М., Крицкалюк Я.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Гайтанюк М.М.

третьої особи: Черкашиної Т.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача директор Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Черкашина Тетяна Володимирівна про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова», в якому просила суд:

- скасувати наказ № 21-К від 28.12.2022 року «Про звільнення з роботи»;

- поновити позивачку ОСОБА_1 на посаді вихователя Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова»;

- стягнути з Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» на її користь середній заробіток за ввесь час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала у Комунальному закладі соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» на посаді вихователя. 28 грудня 2022 її було звільнено з роботи на підставі наказу відповідача №21-К, за п. 3 ст. 41 КЗпП України. На думку позивачки її звільнення є незаконним, оскільки вона не вчиняла ніякого аморального проступку. Зазначає, що з початком воєнних дій позивачка разом з психологом ОСОБА_2 погодилася на евакуацію на захід України з дітьми. Трохи пізніше їй стало відомо про те, що разом з ними та дітьми Центру поїде також медична сестра ОСОБА_3 та вихователь ОСОБА_4 (яка є її дочкою). Разом з дітьми Центру в кількості 22 осіб та вказаними працівниками поїхали і неповнолітні діти позивачки: дочка ОСОБА_5 , 2011 року народження, син ОСОБА_6 , 2014 року народження, та її чоловік ОСОБА_7 , який з початком повномасштабної війни допомагав волонтерам. Між дітьми Центру та працівниками Центру виникли довірливі та дружні відносини. Діти з будь-яких питань до них зверталися і вони такі питання вирішували. Вони прали одяг з дітей, їх постільну білизну, прибирали в приміщенні, а у вихідні дні разом з дітьми йшли на прогулянки, організовували екскурсії, походи в гори і взагалі, займалися повністю доглядом та вихованням дітей Центру. Умови проживання і виховання дітей неодноразово перевірялися всіма можливими інстанціями. Але вони пройшли всі такі перевірки і жодних претензій до їхньої роботи з жодного контролюючого органу чи з боку керівництва Центру ніколи не було. На початку серпня 2022 року їм - чотирьом працівникам Центру, повідомили, що для дітей на території табору «Карпатські мрії» буде організовано оздоровлення. З дітьми будуть працювати вихователі цього табору, а їм запропоновано з 21.08.2022 року перевестися на простій і на 2/3 заробітної плати. Тоді психологом ОСОБА_2 запропоновано замість простою піти у щорічні відпустки, на що директор ОСОБА_8 в грубій формі сказала, що не має коштів для виплати чотирьом працівникам заробітної плати за період щорічних відпусток. Відтак, ні позивачка, ні психолог ОСОБА_2 , ні вихователь ОСОБА_4 не погодилися з цим. В подальшому відносини між ними (працівниками Центру в евакуації) та директором Центру ОСОБА_8 погіршилися. Вона почала ображати вихователя ОСОБА_4 та психолога ОСОБА_2 образливими, принизливими словами. Одного разу навіть в присутності всіх працівників почала обговорювати розмір її заробітної плати. З 01.11.2022 року за вимогою директора ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та психолог ОСОБА_2 звільнилися з роботи за власним бажанням, ОСОБА_1 було переведено на 2/3 заробітної плати, що підтверджується копією наказу №39 від 30.11.2022 року. А вже 06.12.2022 року Директор сказала написати до вечора заяву на звільнення з роботи. На прохання назвати причини звільнення, директор відповіла, що причини її звільнення вона знайде, відтак остання відмовилася. 20.12.2022 року, зайшовши у соцмережу Viber, позивачка побачила, що директор ОСОБА_8 надіслала 3 фотографії із частинами заяв дітей, де останні негативно про неї відгукувалися, і після цього вихователь ОСОБА_9 повідомила, що директор ОСОБА_8 пропонує їй написати заяву про звільнення з роботи за згодою сторін. Оскільки остання вдруге не погодилася, 22.12.2022 року було створено комісію по трудових спорах через групу «Колектив ЦСПРД» у соцмережі Viber. До комісії по трудових спорах позивачка не зверталася. 28.12.2022 року через соцмережу Viber вона отримала копію наказу про звільнення з роботи з 02.01.2023 року на підставі п.3 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Відтак вважає, що основною і єдиною причиною її звільнення з роботи є особисте упереджене ставлення директора ОСОБА_8 до неї та її дочки ОСОБА_4 , через те, що вони наважилися задати їй «незручні запитання» щодо грошей, щодо ненадання їм щорічних відпусток влітку 2022 року, в той час як сама директор разом з рядом колег - друзів влітку 2022 року отримали і заробітну плату за відпрацьований час і компенсацію за всі дні щорічної невикористаної відпустки. Зазначає, що заяви підлітків написані за вказівкою вихователів, які змінили зміну ОСОБА_1 та директора Центру так як в шапці заяв в назві центру всіма зроблено одну і ту ж помилку. З огляду на це, вважає що її звільнення не було законним та було пов`язане з конфліктом що тривав з керівництвом. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07.02.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

07.02.2023 ухвалою суду витребувано докази з Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» міста Харкова».

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судовому засіданні представник відповідача директор ОСОБА_8 , яка водночас є і третьою особу, повністю заперечила позовні вимоги, оскільки звільнення позивачки з посади відбулося з дотриманням вимог законодавства, у зв`язку зі встановленням факту вчинення позивачкою дій, які для вихователя є аморальними, так як полягали у застосуванні психологічного тиску, образ, приниженні честі та гідності дітей, зневажливого ставлення і грубого поводження з вихованцями КЗСЗД «ЦСПРД» МХ», зловживання довірою адміністрації КЗСЗД «ЦСПРД» МХ», волонтерів та спонсорів, які допомагають вихованцям КЗСЗД «СПРД» МХ», що підтверджується численними заявами зверненнями вихованців та співробітників КЗСЗД «ЦСПРД» МХ». Вихователь ОСОБА_1 в грубій, цинічній формі ображала вихованок КЗСЗД «ЦСПРД» МХ», а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , останні письмово звернулися до директора вжити відповідних заходів. Крім того, не соромлячись, Позивачка замовляла подарунки для своїх неповнолітніх дітей за рахунок спонсорів та волонтерів, які допомагають лише дітям сиротам. Аморально вела себе і в самому закладі «Карпатські мрії» в с. Микуличині. Сторона відповідача також заперечила позицію Позивача про особисту неприязнь до неї та її доньки. Просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.10.2023 року допитано в якості свідка позивачку ОСОБА_1 , та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_7 .

Позивачка ОСОБА_1 як свідок розповіла все, що зазначено у позовній заяві, додатково звернула увагу, що не розумує чому її звільнено, оскільки стосунки з дітьми були добрі. У своїй роботі вона могла робити зауваження вихованцям, однак це не було з метою принизити когось, а у виховних цілях. Дітей вона не ображали, їхні смаколики не їла, а навпаки, що було необхідним купувала за власні кошти. Її діти та діти притулку перебували у рівних умовах. Вона працювала кожного дня, без вихідних до того часу, коли приїхала ще одна вихователька, після чого був складений графік. Благодійну допомогу особисто не отримувала. Був випадок, коли волонтери передали подарунки дітям. Посилка була відправлена на її ім`я. Відтоді її почали звинувачувати у тому, що вона замовила для себе подарунки. Однак, це не відповідає дійсності. Заперечила вчинення будь-якого аморального вчинку, що не сумісний з її роботою, як вихователя.

Свідок ОСОБА_14 показала, що перебуває з позивачкою у дуже гарних стосунках, позивачка проживає тимчасово у неї. Поселилася після звільнення. Ввесь час плакала та переживала у зв`язку з тим, що звільнена. Зазначає, що позивачка є добродушною, та справедливою жінкою, любить чистоту на порядок. ЇЇ син працював разом з позивачкою та характеризує її з позитивної сторони, та те, що вона добре відносилася до дітей закладу.

Свідок ОСОБА_7 розповів, що позивачка є його дружиною. Відповідально відносилася до своєї роботи, любила дітей-вихованців закладу, після звільнення з роботи дуже тяжко переживала, плакала, часто була в апатичному стані.

У судовому засіданні 20.11.2023 року допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_2 , розповіла, що з позивачкою раніше працювала у комунальному закладі, були колегами. Зазначила, що позивачка була не просто вихователем, вона була мамою для всіх, починаючи від найменшого, якому 4 роки, закінчуючи найстаршим, якому 18 років. Вона приймала участь у всіх сферах розвитку дітей з ранку до вечора кожного дня. У неї були прекрасні стосунки з дітьми, всі свої хвилювання, проблеми, навіть скарги на здоров`я, вони приходили розповідати їй. Особисто вона теж відчувала від неї підтримку, ніколи не переживала, коли вона лишалась з дітьми, вона знала, що все буде добре. Вона може офіційно заявити, що ні одна дитина жодного разу не поскаржилась на позивачку. 26 березня вони здійснили евакуацію з дітьми, на яку дали добровільну згоду, ніхто їх не примушував їхати у с. Микуличин. З першого дня вони не просто були на роботі, вони жили, як одна велика сім`я. Попри складнощі, підтримували один одного, завжди знаходили вихід з будь-якої ситуації. Коли були якісь поломки, розбиті кружки, розбиті дзеркала, позивачка купувала їх разом зі своїм чоловіком, за власні кошти, навіть нікому не розповідаючи, щоб захистити дітей. Працювали вони щодня, конкретного графіку не було, адже дітей було дуже багато, але будучи там кожен день, вона бачила, як Позивачка виконувала свої обов`язки. Все це тривало до вересня. Згодом приїхала ще одна вихователька, і вони почали працювати згідно з графіком. Свідок зазначила, що подарунки у волонтерів замовляла вона, а Позивачка до цього ніякого відношення не має. Свідок зазначила, що звільнилась за власним бажанням з особистих причин, на даний час у закладі уже не працює.

Свідок ОСОБА_4 , розповіла, що є дочкою позивачки, разом працювали у закладі, на даний час вона проживає закордоном, в Іспанії, де має статус біженця. У Відповідача вона працювала раніше вихователем та методистом. В кінці березня 2022 року всіх працівників закладу запросила директорка та повідомила про евакуацію дітей. Працівників їхати не змушували, все було за власним бажанням. Позивачка та практикуючий психолог дали згоду одразу, вона погодилася трохи згодом. 26 березня 2022 року вони виїхали двома автобусами через Дніпро. Їхали діти з закладу та діти працівників. 28 березня 2022 року вони приїхали в ДКЗ «Карпатські мрії», їх зустріли та нагодували. Загалом вони жили дружньо, поступово вирішували питання, працювали кожного дня, був організований навчальний процес, ходили в гори, дізнавались місцевість, возили дітей на екскурсії. Орієнтовне навантаження було на одного вихователя - 10-12 дітей, але були й діти по 4 років. Їм також допомагали волонтери, першими були ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , вони привезли їм допомогу у вигляді соків кожній дитині, солодощів. Перед тим, як отримати благодійну допомогу, вона дзвонила директору методисту і просила офіційного листа, на підставі якого надавалася благодійна допомога. Одного разу представник благодійного фонду ОСОБА_15 передавав дітям подарунки, згодом директор центру заборонила передавати йому подарунки для дітей позивачки. Їй невідомо з якої причини звільнили позивачку, адже вона виконувала добре свої обов`язки. Діти завжди горнулись до позивачки. Зауваження дітям робила стосовно одягу, гігієни, але такої аморальної поведінки з боку позивачки ніколи не було. Коли діти поїхали в табір, вони просили відпустку, але директорка їх не відпустила, сказала, що немає коштів. Потім вони дізнались, в кінці серпня, що директорка отримала компенсацію. Директорці зателефонувала ОСОБА_2 , що і стало початком конфлікту. У вересні був складений графік роботи, де у медсестри ОСОБА_3 , були одні нічні зміни. Медсестра звечора засинала, а з дітьми були вони - вихователі, тому й ставили питання перед директором, а чому так, чому вони не працюють справедливо, чому не по сутках. Коли у дітей були скарги на здоров`я, вони підходили до вихователів. 26 жовтня 2022 року відбулися збори колективу, на яких директорка почала ображати її з позивачкою, говорити страшні речі, було багато нецензурної лексики, все зводилось до виплати заробітній платі, зокрема, що вони багато отримують і не виконують своїх обов`язків. Тоді, свідок зазначила, що вона дозволила собі спілкуватися з директором у підвищеному тоні. На другий день їм сказали, що будуть з ними прощатись і щоб вони писали заяви на звільнення за власним бажанням. Коли вона повернулась в листопаді 2022 року в заклад, щоб підписати наказ на звільнення, директорка сказала їй, передати мамі, щоб та готувалася до звільнення.

19 серпня 2025 року опитано свідка ОСОБА_17 в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення Коломацького районного суду Харківської області в присутності її законного представника ОСОБА_18 . Свідок пояснила, що позивачка була її вихователем у Закладі. Вона жила у кімнаті із декількома дівчатами та дочкою позивачки. Саме через дочку Позивачки ОСОБА_19 виникали конфлікти.

У зв`язку з поганим зв`язком допит свідка ОСОБА_17 було відкладено до 30.09.2026 року, однак, ні цієї дати, ні у всіх наступних судових засіданнях свідок не брала участі, хоча суд неодноразово постановляв ухвали про допит її в режимі відеоконференцзв`язку.

Суд, заслухавши сторін, третю особу, опитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновків.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, наказом №6-Пн від 31 січня 2017 р., позивачку ОСОБА_1 прийнято на роботу в Комунальний заклад соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» на посаду вихователя ІІ категорії 10-го тарифного розряду (т.1, а. с. 180).

Наказом Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» від 28 грудня 2022р. №21-к позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади вихователя на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (т.1, а. с. 24).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 11 лютого 2015р. у справі №6-248цс-14 аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Зокрема, аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Згідно роз`яснень викладених в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок, повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Визначення поняття аморального проступку у законодавстві України відсутнє. Таке, на думку суду, є оціночним поняттям, а відтак потребує належної оцінки та дослідження фактів, які стверджують вчинення аморального проступку працівником та несумісність такого проступку з продовженням роботи.

Підставою для звільнення позивачки із займаної посади за вчинення аморального проступку стало Рішення комісії з розслідування вчинення працівником ОСОБА_1 , яка виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи від 26.11.2022 року (т.1, а. с. 201-207), згідно якого, встановлено факти застосування вихователем ОСОБА_1 психологічного тиску, образ, приниження честі та гідності, зневажливого ставлення і грубого поводження відносно вихованців, зловживання довірою адміністрації, волонтерів, спонсорів.

Як вбачається з Протоколу комісії з розслідування вчинення працівником ОСОБА_1 , яка виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи від 26.11.2022 року, предметом розгляду комісії були письмові звернення вихованців КЗСЗД «ЦСПРД» М.Х до директора ОСОБА_8 та пояснення працівників закладу: медичної сестри ОСОБА_3 , вихователя ОСОБА_20 та вихователя-методиста ОСОБА_21 .

Так, із заяви вихованки закладу ОСОБА_11 від 17.09.2022 року, написаної на ім`я директора ОСОБА_8 , вбачається, що відносини у неї з вихователем ОСОБА_1 не складаються найкращим чином. Остання постійно робить їй зауваження відносно прибирання в кімнаті, чергування, кричить без причини, обговорює її зовнішність, одежу (т.1, а.с. 185).

У заяві вихованки закладу ОСОБА_12 від 10.10.2022 року, написаної на ім`я директора, зазначається про несправедливе ставлення до неї вихователя ОСОБА_1 , оскільки остання ображається на неї без будь-якої причини, робить зауваження постійно (т.1, а. с. 186).

Зі змісту заяви вихованки ОСОБА_11 від 29.08.2022, адресованої директору, вбачається, що позивачка ОСОБА_1 відноситься до неї несправедливо, захищаючи свою доньку ОСОБА_19 . Останній дозволено користуватися телефоном вночі, а всім вихованцям закладу заборонено. Також повідомляє, що вихователь ОСОБА_1 робить їй зауваження з приводу прибирання, чергування та одежі, яку вона носить (т.1, а. с. 187).

Вихованка закладу ОСОБА_10 у заяві від 14.09.2022 року повідомила директору, що вихователь ОСОБА_1 звинувачує її у вчинках, які вона не робила, а робила її дочка ОСОБА_19 (т.1, а. с. 4-5).

У заявах від 19.10.2022 року та від 10.10.2022 року медична сестра ОСОБА_3 КЗСЗД «ЦСПРД» М.Х повідомляла директора про непорозуміння між нею та іншими вихователями закладу, зокрема ОСОБА_1 . Медична сестра зазначає, що займається навчанням дітей молодшого віку, в той час як це є обов`язками вихователів (т.1, а. с. 199-200).

Також, у заявах від 06.01.2023 та від 19.12.2022 року вихователь ОСОБА_20 зазначає, що для дочки позивачки ОСОБА_19 було замовлено кросівки як новорічний подарунок у спонсорів закладу. З`ясувалось, що при замовленні подарунків дітям до Нового року, до списків внесли і дітей працівників закладу. Про цей факт спонсорам не повідомили (т.1, а. с. 198).

У той же час свідок ОСОБА_2 , допитана у судовому засіданні, повідомила, що це вона замовляла подарунки для дітей у спонсорів закладу.

У матеріалах справи відсутні будь-які заяви осіб, які займаються благодійною діяльністю, що по відношенню до них були вчинені шахрайській дії, або інші неправомірні дії з боку позивачки ОСОБА_1 чи когось іншого із закладу.

Скріншоти телефонних повідомлень, які містяться у справі, судом проаналізовано, однак у більшості із них неможливо ідентифікувати осіб, які брали участи у переписці, крім того, ці розмови не містять інформації, що має пряме доказове значення у цій справі (т.1, а. с. 47-116, 118-129, 194-196).

Доказового значення не має у цій справі і переглянутий у судовому засіданні диск із записом привітань працівників закладу від дітей, долучений позивачкою (т.1, а. с. 130).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як роботодавець наділений правом звільняти позивача, як працівника, за наявності для того підстав. Однак як встановлено судом, звільнення позивачки на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України відбулося з порушенням закону, відповідачем не надано суду належних доказів вчинення позивачем саме аморального проступку, а тому наказ відповідача №21-к від 28.12.2022 є незаконним, у зв`язку з чим, позивачка підлягає поновленню на роботі на посаді вихователя.

За приписами ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за ввесь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачка не зазначає, у якій сумі просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, не наводить жодних розрахунків.

До кінця судового розгляду позивачка не визначилася із сумою середнього заробітку, у судових дебетах також не вказала, яку суму середнього заробітку просить стягнути з відповідача.

Визначення Судом самостійно суми середнього заробітку, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача суперечитиме принципу диспозитивності, визначеному у статті 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Оскільки позивачем не заявлено у вимозі про стягнення середнього заробітку суму такого заробітку, то у задоволенні останньої слід відмовити.

При цьому, за змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 174, 258-259 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача директор Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Черкашина Тетяна Володимирівна про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ № 21-К від 28.12.2022 про "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 з 28.12.2022 на посаді вихователя Комунального закладу соціального захисту для дітей "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей "міста Харкова".

Стягнути з Комунального закладу соціального захисту для дітей "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей "міста Харкова" на користь держави судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вихователя Комунального закладу соціального захисту для дітей "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей "міста Харкова" - підлягає негайному виконанню.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як ВПО: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Комунальний заклад соціального захисту для дітей «Центр соціального-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова», зареєстроване місцезнаходження: 61175, м. Харків, вул. Власенко 14, Харківської області, ЄДРПОУ 38159995;

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача директор Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціального-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова» Черкашина Тетяна Володимирівна, адреса для листування: 61175, м. Харків, вул. Власенко, 14, Харківської області.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК