Рішення № 13657445, 19.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.11 Справа № 5/105пн

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, м. Старобільськ Луганської області

до Приватного підприємства «Водолікарня», м. Старобільськ Луганської області

про звільнення приміщення.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від заявника - Гриненко С.В., посвідчення №548 від 31.07.2009;

від позивача - Доценко В.М., головний лікар, посвідчення № 257 від 20.10.2008.

від відповідача - Осьмак Я.В., довіреність № б/н від 18.11.2010.

від третьої особи - Вінюков В.М., довіреність №1/10-2045 від 22.11.2010.

Суть спору: Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про зобов’язання відповідача звільнити комунальне майно - приміщення на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Старобільськ, вул.. Набережна, 3 та передати його по акту приймання - передачі Старобільській обласній фізіотерапевтичній лікарні, у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди від 12.12.2006р.,на умовах якого відповідач орендував спірне майно.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 № 1759-VI договір оренди спірного майна від 12.12.2006р., який був укладений між позивачем та відповідачем є продовженим до п’яти років з дня його укладення.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.2010 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Луганську обласну раду.

Луганська обласна рада у свої письмових поясненнях по справі та відзиві на позовну заяву, не погоджуючись із доводами відповідача з тих підстав, що Закон № 1759-VI набрав чинності після укладення договору оренди, в той час, як відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, а частини 2 цієї статті встановлює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи, просить задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.12.2010 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 19.01.2011 включно.

У судовому засіданні 11.01.2011, відповідно до ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 19.01.2011 на 14 год. 00 хв.

Після перерви у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

Заступник прокурора Луганської області подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що позовними вимогами є зобов’язання відповідача звільнити комунальне майно - приміщення на 1 поверсі будівлі за адресою : м. Старобільськ, вул.. Набережна, 3 на користь Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні.

Подана заява відповідає вимогам ст.. 22 ГПК України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у судовому засіданні 19.01.2011 надав суду додаткові пояснення у яких зазначив, що акт приймання-передачі майна в оренду, який підписаний та скріплений печатками сторін було втрачено, проте відповідач фактично прийняв в оренду майно, за що сплачував орендну плату, встановлену договором.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, третьої особи та прокурора, оцінивши надані докази, в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

12.12.2006 року між Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею та приватним підприємством «Водолікарня», згідно додаткової угоди №1 від 30.04.2007р., було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове вбудоване приміщення площею 53,6 кв. м., розміщене за адресою: вул. Набережна, 3, на першому поверсі будівлі, що знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, з метою розміщення фізіотерапевтичних кабінетів.

Згідно п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акту приймання-передачі майна.

Пунктом 7.1 договору визначено, що орендодавець зобов’язується передати орендарю в оренду майно згідно з умовами договору по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з договором.

В додатку до договору оренди від 12.12.2006р. зазначено акт приймання-передачі орендованого майна, втім на вимогу суду даний акт наданий не був.

В процесі розгляду справи сторони пояснили, що даний акт втрачено, однак фактичні дії відповідача по здійсненню орендних платежів та дії позивача по їх прийняттю свідчать про вступ сторін в орендні правовідносини на умовах договору оренди нерухомого майна від 12.12.2006р. Факт отримання в оренду нежитлового вбудованого приміщення площею 53,6 кв.м. розташованого на першому поверсі будинку, що знаходиться на балансі позивача підтвердив і відповідач у своїх поясненнях по справі б/н від 19.01.11р.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого майна залишається громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Умовами договору сторони погодили, що даний договір діє з 01.02.2007 по 01.02.2010 (п. 10.1) і його чинність припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.8).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6).

Втім, позивач листом №209 від 22.12.2009р. (отримання відповідачем якого підтверджується відповіддю відповідача на цей лист від 25.12.2009 №138) попередив відповідача про те, що після закінчення строку дії договору б/н від 12.12.2006 він має намір використовувати приміщення, що є предметом оренди, для власних потреб лікувального закладу, а тому не має наміру продовжувати орендні правовідносини.

Відповідач у відповідь на даний лист направив позивачу лист №138 від 25.12.2009р. (отримання позивачем якого підтверджується відміткою на копії листа) з проханням переглянути своє рішення та продовжити строк дії договору оренди від 12.12.2006р. з 01.02.2010р. по 01.02.2013р.

Позивач листом від 25.12.2009р. №211 (отримання відповідачем якого підтверджується підписом уповноваженої особи на копії листа) повторно повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк договору оренди, у зв’язку з тим, що приміщення потрібні йому для здійснення своєї лікувальної діяльності.

01.02.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом №27 (отримання відповідачем якого підтверджується підписом уповноваженої особи на копії листа) в якому висловив прохання, в строк до 05.02.2010р. повернути нежитлове вбудоване приміщення площею 53,6 кв. м., розміщене за адресою: вул. Набережна, 3, на першому поверсі будинку, що знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, у зв’язку з закінченням строку дії договору оренди від 12.12.2006.

11.02.2010р. позивач листом №38 (отримання відповідачем якого підтверджується підписом уповноваженої особи на копії листа) повторно звернувся до відповідача з листом про повернення приміщення, яке ним орендується.

Втім, відповідач орендоване приміщення не повернув, у зв’язку з чим заявлено даний позов.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління, які захищаються законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ст. 137).

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму (ст. 761 ЦК України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна», частиною другою, третьою ст. 17 якого визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору б/н від 12.12.2006, позивачем, як орендодавцем, було передано відповідачу у тимчасове платне користування (оренду) індивідуально визначене майно нежитлове вбудоване приміщення площею 53,6 кв. м., яке розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3 і, згідно рішення Луганської обласної ради №10/24 від 24.02.2000р., перебуває у комунальній власності територіальної громади Луганської області та знаходиться на балансі позивача, зі строком дії з 01.02.2007 по 01.02.2010.

Позивач (орендодавець) у відповідності до статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, листами №209 від 22.12.2009, №211 від 25.12.2009 та №29 від 03.02.2010 повідомляв відповідача про те, що він не має наміру надалі здавати в оренду приміщення загальною площею 53,6 кв. м., а має намір використовувати приміщення для власних потреб, і, відповідно, не буде продовжувати з відповідачем орендні відносини. Листом №27 від 01.02.2010 позивач просив відповідача звільнити орендовані приміщення після закінчення строку дії договору. До того ж, позивач підпорядковується Луганській обласній раді, яка відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» здійснює управління майном територіальної громади, і яка листом №1/12-264 від 11.02.2010р. також повідомила відповідача про те, що строк дії договору оренди не буде продовжуватись та зазначила про необхідність відповідачу виконати умови договору та повернути орендоване приміщення.

Отже, беручи до уваги наведене суд приходить висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 12.12.2006 року припинено, оскільки строк його дії закінчився 01.02.2010 року.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та той факт, що договір оренди нежитлового приміщення від 12.12.2006 року, на підставі якого відповідач займав приміщення, загальною площею 53,6 кв. м., яке розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3 є припиненим відповідач зобов’язаний негайно звільнити та повернути орендоване приміщення орендодавцю (Старобільській фізіотерапевтичній лікарні).

Згідно з вимогами ст. 43, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано підтвердження того, що на день розгляду справи та прийняття рішення він має право на володіння нежитловим вбудованим приміщенням площею 53,6 кв. м., яке розташоване на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, оскільки строк дії договору оренди від 12.12.2006року скінчився 01.02.2010року, що відповідно до ч.2.ст.291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є підставою припинення договору, так як позивач згідно з вимогами ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»повідомив відповідача про припинення договору, а також про те, що договір на наступний період продовжуватися не буде.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що відповідно до ст. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»строк дії договору є продовженим, оскільки зазначеним законом внесено зміни лише в ч.1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», при цьому залишилася незмінною редакція ч.2 зазначеної норми відповідно до якої договір вважається продовженим на той же строк, який передбачений договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення. Позаяк, як власник майна, так і орендодавець надіслали позивачу листи про припинення договору, а за змістом пункту 10.1 договору оренди від 12.12.2006року пролонгація договору - це право, а не обов'язок сторін. На продовження строку дії договору оренди необхідна згода власника майна або орендодавця, натомість з матеріалів справи вбачається, що як орендодавець (ще до набрання чинності зазначеним відповідачем законом) так і власник майна повідомили відповідача про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини, у зв’язку з необхідністю орендодавця використовувати орендоване майно для власної лікувальної діяльності. (Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВГСУ від 21.10.2010 №4/42-пн-10).

В рішенні № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги прокурора (з урахуванням уточнень позовних вимог від 19.01.2011 №05-63вих11) про зобов’язання відповідача звільнити комунальне майно –приміщення на 1 поверсі будівлі за адресою м.Старобільськ, вул.. Набережна, 3 на користь Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні –є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України і підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки заявник у встановленому законом порядку звільнений від їх сплати.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати приватне підприємство «Водолікарня», м. Старобільськ Луганської області, вул.. Набережна, 3, код 31874229 звільнити комунальне майно –приміщення розташоване на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Старобільськ, вул.. Набережна, 3 на користь Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, м. Старобільськ Луганської області, вул. Набережна, 3, код 01987959, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з приватного підприємства «Водолікарня», м. Старобільськ Луганської області, вул.. Набережна, 3, код 31874229:

- на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, МФО 804013, код ЄДРПОУ 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. видати наказ;

- на користь Державного бюджету України на рахунок 31217264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003, витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В. Васильченко

Дата підписання рішення –21.01.2011.