Рішення № 13657268, 12.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.11                                                                                 Справа № 19/337

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ

до Державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у Луганській області” в особі Структурного підрозділу „Автотранспортне господарство”, м.Луганськ

про стягнення 308081 грн. 70 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Гонцул І.О., довіреність № 4-д від 11.01.2011;

від відповідача –представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 781 від 22.09.2008 в сумі 294795 грн. 63 коп., інфляційних збитків у розмірі 1559 грн. 20 коп. та 3% річних у сумі 11726 грн. 87 коп.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивач, постачальник) та Державним підприємством „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів у Луганській області” в особі Структурного підрозділу „Автотранспортне господарство” (відповідач, споживач) 22.09.2008 був укладений договір на постачання теплової енергії № 781, за умовами якого згідно договору постачальник бере на себе зобов'язання подавати споживачу теплову енергію належної якості і в необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами в строки, узгоджені договором.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав своєчасно і у повному обсязі, здійснивши постачання теплової енергії.

Відповідно до п.4.2.11 і п.4.2.15 договору споживач зобов”язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-тиденний строк з дня його отримання та кожного місяця до 20-го числа здійснювати звірення взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника за минулий період.

У розділі 7 "Порядок та умови проведення розрахунків" сторони домовились, що розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі, у відповідності з затвердженими двоставковими тарифами, на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу по пошті або вручаються під підпис. У випадку відмови споживача від отримання рахунку, постачальник здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків. Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення зі споживача вартості спожитої теплової енергії (п.7.1).

Споживач здійснює оплату за надані послуги по поставці теплової енергії у 5-денний строк з дня отримання рахунку (п.7.2).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (а.с.7.4).

На підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" (а.с.19-23) були затверджені тарифи на послуги теплопостачання.

Водночас, п.1 рішення № 188 затверджено перехід до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п.2 рішення № 188.

Згідно з п.8 рішення № 188 набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування (рішення опубліковано в міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" № 26 від 25.06.2008).

Таким чином, рішення № 188 набрало чинності з 01.08.2008 та, відповідно нарахування за послуги теплопостачання за затвердженими двоставковими тарифами почались з 01.08.2008.

Відповідно до п.1.4 „Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду”, що затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 02.11.2000 № 776/4997, двоставковий тариф на теплопостачання –це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. В свою чергу, приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється приладом обліку теплової енергії або при його відсутності за розрахунком за один квадратний метр опалювальної площі.

13.10.2008 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято нове рішення № 303 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" (а.с.24-28), яке було опубліковано у громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска" № 43 від 15.10.2008. Пунктом 7 рішення № 303 передбачено, що відносно внесення змін до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та на послуги з централізованого постачання гарячої води для інших груп споживачів, крім першої групи споживачів –населення, набирає чинності з моменту опублікування даного рішення у міській громадсько-політичній газеті "Жизнь Луганска". Отже, рішення № 303, в частині нарахувань відповідачу плати за послуги для третьої групи споживачів, набрало чинності з 15.10.2008.

24.02.2009 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято нове рішення № 51 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 "Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари" (а.с.29-31), яке набрало чинності з моменту його прийняття, крім п.1, який набирає чинності в частині встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари для другої групи споживачів, (бюджетні установи) та для третьої групи споживачів, а саме, для інших споживачів, крім споживачів, зазначених у п.5.1 цього рішення, з 01.01.2009.

Відповідно до п.1.3 Статуту позивача, власником підприємства є територіальна громада м.Луганська в особі Луганської міської ради.

За умовами ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.4 ст.191 Господарського кодексу України законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно із ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, які займають монопольне становище на ринку, є регульованими, а отже не можуть встановлюватись за домовленістю сторін.

Відповідач не здійснив оплату нарахованих сум за теплопостачання у повному обсязі, згідно з отриманими рахунками за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року (а.с.47-59), чим порушив зобов'язання за договором. Таким чином, сума заборгованості відповідача станом на 01.09.2010 складає 294795,63 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач направив на адресу відповідача претензії № 15/42-4/648 від 20.03.2009 на суму 143793,38 грн. (а.с.32) та № 15/42-4/846 від 08.04.2009 на суму 211534,55 грн. (а.с.33), які були отримані уповноваженим представником відповідача, що вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.34-35), але обґрунтованого заперечення відповідачем не надано та суму боргу не сплачено.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже позивачем правомірно нараховані сума інфляційних витрат, яка складає 1559,20 грн. та 3% річних від суми заборгованості, яка складає 11642,32 грн., оскільки позивач допустився помилки при розрахунку. Тобто в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення 3% річних у сумі 84,55 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.01.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Луганської області”, м.Луганськ, вул.Коцюбинського, б.2А, код 30597124 в особі Структурного підрозділу „Автотранспортне господарство”, м.Луганськ, вул.Переяславська, б.9, код 26349680 на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ, вул.Куракіна, б.23А, код 24047779 заборгованість за договором на постачання теплової енергії № 781 від 22.09.2008 у сумі 294795 грн. 63 коп., інфляційні нарахування у сумі 1559 грн. 20 коп., 3% річних у сумі 11642 грн. 32 коп., державне мито у сумі 3079 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 93 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.01.2011.

Суддя                                                             Т.В.Косенко