Рішення № 13657187, 13.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.11 Справа № 17/354

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Рутченківський завод «Гормаш», м. Донецьк

до Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області

про стягнення 6 765 грн. 11 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5276,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1575,14 грн. та 3% річних у сумі 220,73 грн., за договором № 1081-У/09-8КУО від 22.09.2008. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 24.12.2010 № 1588).

13.01.2011 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач, просить стягнути з відповідача борг у сумі 5276,34 грн., 3% річних у сумі 210, 25 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1 278, 52 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 27.12.2010, 13.01.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством «Рутченківський завод «Гормаш»(позивач у справі), як Продавцем, та Відкритим акціонерним товариством «Краснодонвугілля»(відповідач у справі), як Покупецем, був укладений договір № 1081-У/09-8КУО від 22.09.2008 (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Продавець зобов’язався виготовити з власних матеріалів і на умовах цього договору передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити прес консольний ПК- 250 за ціною 118020,00 грн. у кількості 1 шт.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що загальна вартість договору складає 118020,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, розрахунки за ним здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі 100% вартості продукції протягом 20-ти робочих днів з моменту постачання продукції.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу прес консольний ПК- 250 за ціною 118020,00 грн.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що погашення заборгованості з боку відповідача відбулося лише часткове.

Так, згідно з взаємозаліком між сторонами, що відбувся в листопаді 2008 року, на суму 109703,66 грн., заборгованість зменшилася та склала 8316,34 грн.

Згідно з другим взаємозаліком в травні 2009 року на суму 3040,00 грн., заборгованість зменшилася і склала 5276,34 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 118020,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 29-10/2008-с7 від 29.10.2008 та довіреністю серії КУ КУП № 000203 від 28.10.2008 на отримання від позивача цінностей за договором № 1081-У/09-8 КУО від 22.09.2008 (а.с.10,12).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами здійснено два взаємозаліки 30.11.2008 на суму 109703,66 грн. та 29.05.2009 на суму 3040,00 грн., решта боргу у сумі 5276,34 грн. відповідачем не сплачена.

Отже, факт наявності боргу в сумі 5276,34 грн. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 210,25 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1278,52 грн. за період з 27.11.2008 по 14.09.2010 відповідно.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 5276,34 грн., 3% річних у сумі 210,25 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1278,52 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м. Краснодон Луганської області , вул. Комсомольська, буд. 5, ідентифікаційний код 32363486, на користь Відкритого акціонерного товариства "Рутченківський завод «Гормаш», м. Донецьк, вул. Петровського, буд. 74, ідентифікаційний код 00176383, борг у сумі 6 765, 11 грн., інфляційні нарахування 1 278, 52 грн., 3% річних 210, 25 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 99,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 229,70 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 18.01.2011.

Суддя О.С. Фонова