Ухвала суду № 136571783, 15.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6821/23

Провадження №: 6/755/275/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід судді, яка подана в межах розгляду заяви ОСОБА_2 від 13 листопада 2025 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: стягувач Акціонерне товариство «Аграрний фонд»,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В. перебуває на розгляді заява ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: стягувач Акціонерне товариство «Аграрний фонд».

14.05.2025 (Вх.№140526) до суду надійшла заява про відвід головуючого судді Коваленко І.В., подана та підписана ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» 13.05.2026 року.

Вказана заява обґрунтована тим, що справа, що 13.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (вх. 69071/25-Вх). 25.11.2025 відповідно до протоколу розподілу заява була передана судді Інні Коваленко для розгляду. Відповідно до листа Дніпровського районного суду міста Києва від 27.01.2026 заява передана судді Інні Коваленко, тобто викладені в ухвалі по справі від 07.05.2026 міркування не відповідають дійсності. Проте станом на 13.05.2026 всупереч установленому законом 10-денному строку на розгляд заява не розглянута, до слухання судом не призначена, що свідчить про триваюче нехтування принципом верховенства права. Заявник та його представник неодноразово подавали клопотання про прискорення розгляду заяви, проте клопотання залишені суддею Інною Коваленко без жодної реакції. Достовірно обізнана про подання заяви та ухиляючись від її розгляду судді Інна Коваленко допустила видачу виконавчих документів у справі у січні 2026 року, внаслідок чого з ОСОБА_1 примусово повторно стягнуті грошові кошти за виконаним добровільно судовим рішенням. У судовому засіданні 06.04.2026 під головуванням Інни Коваленко суддя повідомила сторони, що заява від 13.11.2025 не розглядається та не призначена до розгляду внаслідок неналежного виконання працівниками канцелярії суду своїх посадових обов`язків, непередачі судді Інні Коваленко матеріалів для розгляду. Дослідження ЄСІТС Електронний Суд засвідчує проголошення суддею Інною Коваленко відомостей, які явно не відповідають дійсності. Згідно з електронним протоколом матеріали заяви від 13.11.2025 передані судді Інні Коваленко вже 25.11.2025: Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду 25.11.2025 Найменування суду: Дніпровський районний суд міста Києва Єдиний унікальний номер судової справи: 755/6821/23 Номер провадження: 6/755/592/25 Суть судової справи: про визнання виконавчого листа таким. що не підлягає виконанню Категорія справи: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Проте станом на 13.05.2026 заява не розглянута. Отже, дії судді Інни Коваленко завдають шкоди авторитету суду та свідчать про повідомлення суддею відомостей, що завідомо не відповідають дійсності, тобто викликає обґрунтовані сумніви у доброчесності судді Інни Коваленко. Наведене позбавляє довіри до судді Інни Коваленко з боку заявника через недотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Крім того, суддя Інна Коваленко грубо порушила розумні строки розгляду заяви, що спричинило істотні майнові наслідки для заявника. Крім того, заявник звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою на суддю Інну Коваленко, що само по собі дає підстави для відводу судді задля забезпечення неупередженості та об`єктивності під час розгляду заяви. Зважаючи на викладене, з урахуванням умисних системних та послідовних дій судді з недотримання стандартів доброчесності та принципу верховенства права, наявністю достатніх сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, заявляю відвід судді Інні Коваленко.

Дослідивши підстави та доводи поданої заяви про відвід судді, вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Неупередженість судді, як правило, означає відсутність його упереджень та необ`єктивності, що може бути перевірено за допомогою двох тестів: а) суб`єктивного, що враховує особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто визначає, чи мав суддя будь-які особисті упередження, або чи був він об`єктивним у справі; б) об`єктивного, що вимагає встановлення того, чи забезпечив сам суд, а також конкретний склад суду у справі, незалежно від персональної поведінки будь-кого з його членів, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

При цьому неупередженість має одночасно існувати як фактично (суб`єктивний тест), так і має бути забезпечена її розумна видимість (об`єктивний тест) (рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти», № 17056/06 від 15 жовтня 2009 року, «Rustavi 2 Broadcasting Company Ltd та інші проти Грузії», № 16812/17 від 18 липня 2019 року).

Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.

Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Неупереджений та об`єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).

Окрім того, згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об`єднання, а також юридичні особи зобов`язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до положень ч.2, ч.3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Аргументи заяви ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 не свідчать про існування обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Коваленко І.В.

Оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, суддя констатує відсутність будь-яких підстав стверджувати, що вона виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.

Водночас, суддя наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

За об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду немає жодних фактів, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді Коваленко І.В., доводи заявника щодо необхідності її відводу від участі у розгляді заяви не є об`єктивно виправданими.

Оцінивши наведені представником заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підстави для відводу головуючого у справі судді Коваленко І.В., суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді за відсутності доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 36, 38-40, 182, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід головуючого-судді Коваленко І.В., яка подана в межах розгляду цивільної справи № 755/6821/23, провадження №2/755/275/26 за заявою ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: стягувач Акціонерне товариство «Аграрний фонд», - необґрунтованою.

Передати заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід головуючого-судді Коваленко І.В., яка подана в межах розгляду цивільної справи № 755/6821/23, провадження №2/755/275/26 за заявою ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: стягувач Акціонерне товариство «Аграрний фонд», для її вирішення у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет http://dn.ki.court.gov.ua

Суддя : І.В.Коваленко