Рішення № 13657147, 17.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.11 Справа № 8/298пд

За позовом Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова Торгова Компанія", м. Луганськ, -

про визнання недійсним договору комісії.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник, - довіреність №95 від 15.01.11 року; ОСОБА_3 представник, - довіреність №91 від 15.02.10 року;

від відповідача Швидкий О.О. ліквідатор, постанова господарського суду Луганської області від 26.08.2010 по справі № 12/64б; паспорт НОМЕР_3, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській обл. 16.10.99 року;

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору №1-К комісії на продаж продукції, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптова Торгова Компанія" (далі - ТОВ "ОТК") та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) 05.01.10 року, при цьому позов мотивовано тим, що позивач цей договір не укладав, не підписував, а зазначенийу ньому товар не отримував.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04.01.11 року до 17.01.11 року у звязку з неявкою позивача.

До початку судового засідання 17.01.11 року сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечив, пославшись на відсутність належного документального підтвердження існування спірних договірних правовідносин, а саме: у нього відсутній оригінал договору та оригінали видаткових накладних (відзив на позов за вих.№527 від 30.12.2010 року).

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивач звернувся до суду з цим позовом у звязку з наступним.

Постановою господарського суду Луганської області від 26.08.10 року у справі №12/64б за заявою боржника ТОВ "ОТК" про банкрутство, - його визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено Швидкого О.О. (а.с.15-16).

На виконання вимог ст. 25 Закону України від 14.05.92 року №2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором вжито заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також на предявлення позовів до третіх осіб з метою повернення дебіторської заборгованості.

В ході здійснення цих заходів ним був виявлені копії спірного договору та (до нього) копії наступних видаткових накладних на відпуск продовольчих товарів в асортименті: №РН-0011793 від 12.01.10 року на суму 678.396,86 грн.; №РН-0011794 від 22.01.10 року на суму 281.569,78 грн. та №РН-0011795 від 29.01.10 року на суму 630.942,95 грн., - а разом на суму 1.590.909,59 грн. (а.с.10-13), - при цьому судом звернуто увагу на те, що кожна з них не містить підпису уповноваженої особи ТОВ "ОТК" на відпуск товару, хоча і скріплена печаткою товариства; кожна з накладних містить підпис уповноваженої особи позивача про отримання товару, яка скріплена його печаткою.

У звязку з виявленням копій вищезгаданих документів ліквідатор ТОВ "ОТК" 27.09.10 року за вих.№352 спрямував на адресу позивача вимогу про сплату вищезазначеного боргу, - після чого позивач дізнався про існування такого договору, документів про його виконання та заявленого ТОВ "ОТК" боргу.

Позивач надав до справи копію договору №1-К комісії на продаж продукції, укладеного між ТОВ "ОТК" (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), відповідно до якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції (п.1.1), конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу продукції, а також інші умови та вказівки комітента наводяться у додатку №1 до цього договору (п.1.2).

Вказаний додаток сторонами за цим спором не виявлено та до справи не надано.

Відповідно до умов розділу 4 договору, передача товару за накладною здійснюється у місці знаходження ФОП ОСОБА_1 (тобто у місті Дніпродзержинську), куди товар транспортується транспортом комітента (ТОВ "ОТК"), - однак документальні докази транспортування товару відповідачем сторонами не виявлені та до справи не надані.

З тексту наданого до справи договору вбачається, що у ньому врегульовані усі інші умови, у т.ч.: обовязки комісіонера (розділ 2) та комітента (розділ 3); порядок виплати винагороди комісіонеру (розділ 5); порядок розрахунків (розділ 6); термін дії договору (розділ 7); відповідальність сторін (розділ 9); порядок розвязання спорів (розділ 10), зміни його умов (розділ 11) та інші умови (розділ 11) (а.с.9).

Оригінал спірного договору сторони не виявили та до справи не надали.

Позивач заперечує факт укладення та підписання цього договору, скріплення його власною печаткою, а також свою участь у виконанні його умов.

Відповідач не надав до справи документальних доказів на спростування цих доводів позивача, а навпаки - підтвердив факт відсутності у нього належних та допустимих доказів укладення спірного договору та його виконання.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правовідносини, про які йдеться у спірному договорі, належать до купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До справи не надано належних та допустимих доказів виконання сторонами цього договору.

З обставин справи та наявних доказів вбачається, що спірний договір не відповідає вимогам наступних частин ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме:

частини 3, - відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, - в той час, як позивач заперечує факт укладення та підписання згадуваного у цьому рішенні договору, а відповідач це твердження не спростував;

частини 5, - в силу якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, - що позивач заперечує, а відповідач не спростував це заперечення.

Згідно приписів ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Саме таким правом скористався позивач за цим спором.

В силу частин 1-3,5 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів законність та обґрунтованість своїх вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202-204,215,216,655 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22.32-34,36,43,44.47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним договір №1-К комісії на продаж продукції, укладений 05 січня 2010 року, у місті Луганську, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптова Торгова Компанія" (комітент) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова Торгова Компанія", ідентифікаційний код 33765665, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Трамвайна-1, буд. 92, - на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа