Ухвала суду № 136571435, 10.04.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 463/9229/24

Провадження № 2/752/741/26

У Х В А Л А

10 квітня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження, клопотання представника відповідача про поновлення строку подання письмових доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 06.11.2024 року було відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі.

27.08.2025 року від представника відповідача ТОВ «Центр правової допомоги «Україна» - адвоката Сапонова О.В. надійшли письмові пояснення у яких останній просить поновити йому строк для подання письмових доказів до матеріалів цивільної справи № 463/9229/24.

Суд, вивчивши клопотання сторони позивача про поновлення строку на подання до суду доказів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи, а правилами ч.9 цієї ж статті встановлено, що копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поряд із цим, відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Звертаючись до суду 22.08.2025 року з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для подання до суду доказів, представник відповідача ТОВ «Центр правової допомоги «Україна» - адвокат Сапонов О.В. зазначав, що поданий попереднім представником адвокатом Литвиненко І.Л. відзив на позовну заяву є таким, що неналежним чином відповідає фактичним обставинам договірних відносин відповідача ТОВ «Центр правової допомоги «Україна» та позивача ОСОБА_1 , а також до відзиву не було додано докази, що підтверджують обставини на яких грунтуються заперечення відповідача. З огляду на неналежне виконання адвокатом Литвинюк І.Л. своїх обов`язків відповідачем з 18.08.2025 року припинено повноваження адвоката Литвиненко І.Л. щодо представництва у даній справі.

Крім того, представник відповідача зазначив, що з огляду на зазначене вище 20.08.2025 року ТОВ «Центр правової допомоги «Україна» було виконано вимоги його директора та сплачено позивачу на рахунок останнього грошові кошти у розмірі 16 000 грн.

Так, приймаючи рішення про поновлення процесуального строку суд ураховує, що термін прострочення є невеликим та виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ураховуючи обставини викладені відповідачем у письмових поясненнях суд вважає за необхідне прийняти додаткові письмові пояснення та поновити процесуальний строк на подачу доказів, з огляду на загальні завдання та принципи цивільного судочинства, приписи міжнародного законодавства та наведену практику ЄСПЛ.

Разом з тим, судом встановлено, що докази подані стороною відповідача направлені не за коректною адресою позивача, оскільки зазначена в описі вкладення поштового відправлення адреса позивача - АДРЕСА_1 не відповідає адресі зазначеній ним же у позовній заяві АДРЕСА_2 .

Відтак, з огляду на те, що судом поновлено процесуальний строк для подачі доказів та приймаючи до уваги, що відповідачем виконано вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України щодо їх направлення позивачу, однак не за коректною адресою, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача направити додаткові письмові пояснення з доданими до них додатками на адресу позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 141, 270, 353 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

клопотання сторони відповідача про поновлення строку подання до суду доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» про розірвання договору про надання правової допомоги, стягнення грошової суми та відшкодування моральної шкоди- задовольнити.

Поновити стороні відповідача процесуальний строк на подання до суду доказів доданих до додаткових письмових пояснень у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» про розірвання договору про надання правової допомоги.

Прийняти додаткові пояснення відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» від 22.08.2025 року.

Зобов`язати відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги «Україна» направити додаткові письмові пояснення з доданими до них додатками на адресу позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 та надати підтвердження про їх направлення до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.Г. Плахотнюк