Рішення № 13657084, 13.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.11 Справа № 8/295

За позовом Державного підприємства “Первомайськвугілля” в особі Відокремленого підрозділу “Вузол виробничо-технологічного зв’язку”, м. Первомайськ Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства “Первомайське шахтобудівельне управління”, м. Первомайськ Луганської області, -

про стягнення 39635 грн. 31 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Чуприк С.О. –юрисконсульт, - довіреність № 01/4-10-678 від 04.01.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з жовтня 2002 року по березень 2004 року (договір №210 про надання послуг електрозв’язку від 01.01.01 року); з квітня 2004 року по листопад 2004 року (договір №210 про надання послуг електрозв’язку від 01.04.04 року) та з листопада 2007 року по січень 2010 року (договір №210 про надання послуг електрозв’язку від 01.01.07 року) у сумі 35703,11 грн., 3% річних у сумі 859,01 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3073,19 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов зазначених договорів.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27.12.10 року до 13.01.11 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 13.01.11 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;89;99).

Так, суд на адресу відповідача (місто Первомайськ, вул.Переїздна,9 Луганської обл., - що підтверджено довідкою з ЄДР №7889858 від 22.12.10 року), 15.12.10 року за вих. №1422 та 27.12.10 року за вих.№1462 спрямував ухвали суду про відкриття провадження у справі і призначення її до слухання та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового зв’язку повернув до суду 2 письмових повідомлення про вручення цих поштових відправлень уповноваженій особі відповідача.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача. –на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.01 року між позивачем (підприємство зв'язку) та відповідачем (споживач) укладено договір №210 на надання послуг електрозв'язку, відповідно до якого підприємство зв'язку забезпечує встановлення та підключення кінцевого(вих) пристрою (їв) споживача через абонентську лінію до телефонної мережі загального користування, надає споживачу послуги електрозв'язку, а останній сплачує плату за встановлення та вартість послуг, які надаються (п.1.1).

Споживач зобов'язаний своєчасно вносити абонентську плату та плату за надані послуги електрозв'язку (п.2.2.3).

За користування телефонною мережею, яка включає в себе абонентську плату та плату за послуги, які надаються; споживач вносить плату у безготівковій формі на рахунок підприємства зв'язку не пізніше 20-го числа наступного місяця (пункти 3.1-3.6).

При невиконанні вимог п.2.2.3 споживач сплачує пеню за кожну добу затримки у розмірі однієї залікової ставки НБУ (4.2.1).

Договір діє до 31.12.01 року (п.7.1), з можливістю пролонгування терміну його дії за умов, визначених у п. 7.4. (а.с.20).

01.04.04 року сторони уклали договір №210 аналогічної назви та змісту, з терміном дії до 31.12.04 року та можливістю пролонгування терміну його дії за умов, визначених у п. 7.4. (а.с.22).

01.01.07 року сторони уклали договір №210 аналогічної назви та змісту, з терміном дії до 31.12.09 року та можливістю пролонгування терміну його дії за умов, визначених у п. 7.4. (а.с.24).

01.10.08 року до останнього договору укладено додаткову угоду, якою сторони узгодили перелік телефонів, які обслуговує підприємство зв'язку, та суму абонентської плати за їх користування (а.с.25).

Позивач стверджує, що він надав на користь відповідача послуги електричного зв'язку на суму:

за період з жовтня 2002 року по березень 2004 року –13492,53 грн.;

за період з квітня 2004 року по листопад 2004 року – 6212,15 грн.;

за період з листопада 2007 року по січень 2010 року –18193,44 грн., - а разом на суму 35703,11 грн.

Факт надання цих послуг документально підтверджений рахунками за вказаний період, наданими до справи позивачем (а.с.26-77).

Внаслідок несплати відповідачем вартості отриманих послуг зв'язку 09.12.08 року за вих. №997-9 позивач спрямував на його адресу претензію №1/210 на суму боргу 27727,80 грн., яка мала місце станом на 01.12.08 року, з пропозицією невідкладно сплатити його (а.с.79).

Відповідач повністю визнав наявність такого боргу та зобов'язався його сплатити у разі надходження коштів (відповідь на претензію від 26.01.09 року за вих. №7).

Відповідно до приписів частини 1 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Вищезгадана відповідь споживача на претензію підприємства зв'язку свідчить про повне визнання ним боргу, який утворився за період з жовтня 2002 року по 01.12.08 року, а значить –і про переривання терміну позовної давності щодо боргу, який виник у термін понад 3 роки до вказаної дати.

В силу частини 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не звертався до суду з такою заявою.

01.10.10 року сторони за вищезгаданими договорами та цим спором здійснили взаємозвірку та склаи відповідний акт, згідно якому відповідач визнав наявність у нього боргу за спожиті послуги зв’язку станом на 01.101.0 року у сумі 35703,11 грн.

Оцінюючи цей доказ, суд керується приписами вищецитованих ст.ст.264 та 167 ЦКУ.

Позивач, керуючись умовами договорів та чинного законодавства, на суму основного боргу в 35703,11 грн. за період з 10.02.08 року по 01.12.10 року нарахував:

інфляційні нарахування у сумі 3073,19 грн.;

3% річних у сумі 859,01 грн, - а разом 39635,31 грн, - які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання (ст. 509 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов’язання, то відповідно до правила ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши від позивача послуги мобільного зв’язку, абонент (відповідач) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобов’язання.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов’язань за договорами та додатковими угодами до них позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов’язань за вищезгаданими договорами.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підстав для застосування терміну позовної давності при вирішенні цього спору суд не вбачає.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22.32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Первомайське шахтобудівельне управління», ідентифікаційний код 00181131, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Переєздна, 9 Луганської області, - на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», ідентифікаційний код 26402747, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а Луганської області, - заборгованість за послуги електрозв’язку у сумі 35703 (тридцять п’ять тисяч сімсот три) грн. 11 коп., інфляційні нарахування у сумі 396 (триста дев’яносто шість) грн. 35 коп., 3% річних у сумі 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 01 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 396 (триста дев’яносто шість) грн. 35 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.01.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –17 січня 2011 року.

Суддя А.П.Середа