Вирок № 136569347, 08.05.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5106/26

Провадження № 1-кп/359/564/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 травня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12026111100000550, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2026 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Требухів Броварського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.

Так, 09.04.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи поряд з земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив здійснити таємне викрадення чужого майна.

09.04.2026 близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, розуміючи, що за його діями ніхто не спостерігає, перебуваючи за вищевказаною адресою, зайшов на територію вказаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_5 та пересвідчившись, що вхідні двері будинку не зачинені, проник в будинок, звідки викрав шезлонги без підлокітників у кількості 4 штук, подушки до шезлонгів темно-сірого кольору у кількості 4 штук, саморобну гойдалку, які належать ОСОБА_5 .

Заволодівши вищевказаним майном, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 6956,60 гривень.

Такими своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше сховище, вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання ОСОБА_4 надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки прокурора та потерпілого суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують особу обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред`явленому обвинуваченні.

Так, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та показав, що 09.04.2026 року близько 23 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов на територію земельної ділянки, після чого проник до будинку, звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_5 , а саме: шезлонги без підлокітників у кількості 4 штук, подушки до шезлонгів у кількості 4 штук та саморобну гойдалку. У вчиненому щиро розкаявся, свою вину визнав повністю, просив суворо його не карати.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення.

Також судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винним, зважаючи на надані ним показання в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_4 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілого та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_4 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілого, але незважаючи на це, ОСОБА_4 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, тоді як потерпілий такої можливості був позбавлений.

Цей злочин обвинувачений вчинив з проникненням в будинок. Умисел на викрадення чужого майна виник у ОСОБА_4 ще до проникнення до будинку. Саме тому таємне викрадення чужого майна є поєднаним із проникненням до іншого сховища.

Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_4 з інкримінуванням кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану» є правильною, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України, та діяв як на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення 09.04.2026 року, так і на час ухвалення вироку.

Тому суд вважає, що ОСОБА_4 повинен бути засудженим:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у інше сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції визначеної ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на право власності.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він має місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, неодружений, дітей не має, з вищою освітою, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони.

Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.

Також суд бере до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчиненого, яка сповнена жалем та розкаянням, а з процесуальної точки зору є виключно добросовісною та свідчить про щиру готовність нести відповідальність, обвинувачений дотримувався встановленого в суді порядку, виконував покладені на нього обов`язки, та завжди добровільно прибував до суду, що вказує на його реальне бажання предстати перед судом і продемонструвати своє виправлення.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Так, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні погодився надавати показання щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, та неодноразово, в ході судового розгляду висловлював жаль з приводу вчиненого, критично та негативно оцінював свої дії, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, підтвердив те, що він зробив для себе належні висновки та більше ніколи не допустить порушення вимог законодавства щодо посягання на право власності, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася. З огляду на вищевикладене суд вважає, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 має місце дійсно щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій передбачений законом спосіб.

Стаття 75 КК України передбачає, що при призначенні низки покарань, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Разом з тим, виходячи з фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, форми, виду та ступеня вини, мотивів кримінального правопорушення, а також обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до та після його вчинення, суд враховує індивідуальні особливості обвинуваченого, зокрема його вік, стан здоров`я, соціальний стан, матеріальне та сімейне становище, спосіб і умови життя.

Крім того, суд бере до уваги наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, його добросовісну процесуальну поведінку під час судового провадження, а також те, що ОСОБА_4 у судовому засіданні засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своєї поведінки, щиро шкодував про скоєне, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого.

На думку суду, наведені обставини у своїй сукупності істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ступінь суспільної небезпечності винної особи, що дає підстави для висновку про можливість перевиховання та виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває, тому і вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.

Тому, за таких обставин, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставини за яких воно вчинено, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_4 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Так, на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 424 грн. 08 коп., що є документально підтвердженим за матеріалами судової справи.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та ст. 50, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст.ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 08.05.2026 року.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) - на користь держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12026111100000550, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2026 року), - 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 коп., процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта у цьому кримінальному провадженні.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: складні шезлонги у кількості 4 штук, які мають дерев`яну каркасну основу світлого кольору, натягнуте тканинне полотно синього кольору та 4 змінні подушки, а також гойдалку, яка складається з прямокутної дерев`яної основи білого кольору, до якої прикріплені товсті мотузки світло-коричневого кольору, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , залишити у власності ОСОБА_5 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому.

Суддя ОСОБА_1