Рішення № 136569193, 15.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2569/26

Провадження № 2/357/3760/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

за участі відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС»» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просили стягнути на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 245171267 від 16.02.2020 в розмірі 29 797,48 грн, та 2 662,40 грн судового збору і 7 000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 245171267 у формі електронного документа з використанням електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора 438С7РСV на суму 10 500,00 гривень. Проте, в подальшому відповідач ОСОБА_1 збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11 200,00 грн. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №85 від 23.06.2020 року за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 245171267 від 16.02.2020 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 245171267 від 16.02.2020 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС»» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 245171267 від 16.02.2020. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»» до ТОВ «ФК «ЕЙС»» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 29 797,48 грн., з яких: 11 199,56 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 18 597,92 грн. - заборгованість по відсотках.

Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконала своїх зобов`язань. Відтак, ТОВ «ФК «ЕЙС»» просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

04.05.2026 судом отримано через ЕКЕС від відповідача Відзив на позовну заяву. Зміст заперечень відповідача полягає у тому, що вона не визнає позов повністю з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір № 245171267 від 16.02.2020 (у вигляді паперової копії) та додаткова угода від 05.03.2020 року, було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору та додаткової угоди не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами укладення договору між відповідачем та кредитором. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо. Відповідач наголошує, що при належному укладенні договору існує можливість перевірки автентичності підпису. Якщо йдеться про підписання договору, укладеного в письмовій формі, то підпис можна перевірити шляхом призначення почеркознавчої експертизи. У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає підписом, неможливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС-повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефона саме відповідачу, а також позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач. Позивачем також не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Отже, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину, а саме Кредитного договору № 245171264 від 16.02.2020, в тому числі в електронній формі, що підтверджує безпідставність нарахованих позивачем відсотків, які нібито відповідач погодила з первісним кредитором у договорі.

Щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги, то відповідач вказувала, що договір факторингу укладено 28.11.2018 року, тобто майже за 2 роки до того моменту, коли було укладено кредитний договір № 245171264 від 16.02.2020, як про це зазначає позивач. Тобто станом на дату укладення договору факторингу не існувало та не могла існувати будь-яка кредитна заборгованість відповідача перед позивачем, яку б можна було відступити на користь позивача. Водночас відповідач вказувала, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Фактично заміна кредитора у зобов`язанні не відбулася, оскільки передача права вимоги за зобов`язанням, яке виникло після закінчення строку дії та виконання договору факторингу, не є можливою. Отже, відсутність належних доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору, суттєві протиріччя в договірних документах позбавляють можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув право вимоги за кредитним договором.

Щодо строку кредитування та нарахованих відсотків, відповідач зазначає, що навіть якщо допустити припущення, що вона дійсно підписала цю кредитну угоду, тоді варто врахувати строк кредитування, який вказаний в наданих позивачем документах. Відтак, кредитор міг нарахувати протягом періоду кредитування - 30 к.д., який позичальник розумів як узгоджений строк кредитування, по договору № 245171264 від 16.02.2020, проценти за період кредитування на суму 5355,00 грн. (10500*1,70%*30 днів). З урахуванням неукладеності договору заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів є безпідставними.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів (тіла кредиту), відповідач зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості, який доданий позивачем до позовної заяви, не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Отже, матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором.

Відповідач вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідач посилається на те, що з наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 7000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з відповідача. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС»» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність обов`язку відповідача сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце. Оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з відповідача вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі. Крім того, відповідач зауважує, що для вирішення питання про понесені витрати на правову допомогу суд перевіряє чи співмірні ці витрати із складністю справи; узгодженою судовою практикою з приводу спірних правовідносинах; виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); необхідним часом, які витрачає адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідач вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката. Відтак, вказана вартість послуг адвоката 7000,00 грн., на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною. А тому правові підстави для стягнення 7000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, відтак у задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

04.05.2026 через ЕКЕС від представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС»» Сахарової О.І. надійшла Відповідь на відзив у якій представник позивача вказувала на те, що при заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.

Щодо використання електронного підпису та факту надання позивачем оригіналу кредитного договору, позивач вказує, що доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор 2A78DY6Z направлено відповідачу 16.02.2020 о 12:10:48 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 16.02.2020 о 12:11:33. Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору № 245171264 від 16.02.2020 року. Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначаються особисті данні Позичальника, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Щодо додаткових угод до кредитного договору, сторона позивача звертає увагу суду, що додаткові угоди, хоч і були укладені після підписання Кредитного договору, є невід`ємною частиною цього договору, і їх умови підлягають виконанню, оскільки вони стосуються уточнення чи корегування умов основного договору. У даному випадку, додаткові угоди є частиною виконання Кредитного договору, укладеними з метою уточнення або змін умов основного договору. Вони повинні розглядатися, як складова частина Кредитного договору, оскільки не суперечать його основним положенням. Отже, навіть за відсутності підписів, ці додаткові угоди мають юридичну силу, оскільки є частиною єдиного договору, і їх умови повинні бути виконані. Тому заперечення відповідача щодо їх недійсності через відсутність підписів не є підставою для визнання їх недійсними, оскільки вони є невід`ємною частиною основного договору.

Сторона позивача звертає увагу суду на те, що відповідач здійснювала часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення факту існування зазначеного договору та визнання зобов`язань за ним. Сплата відсотків, нарахованих за кредитним договором № 245171264 від 16.02.2020, підтверджує не лише наявність заборгованості, але й згоду ОСОБА_1 з умовами цього договору. Таким чином, наведені обставини є належним та достатнім доказом того, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору та прийняла їх. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144це18) та від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме судом зазначено: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу або суми санкцій є тією, яка свідчить про визнання боргу.

На спростування тверджень відповідача про подання позивачем електронних копій електронних доказів, позивач зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено документи у електронній формі, а саме Кредитний договір № 245171264 від 16.02.2020. Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Наданий позивачем кредитний Договір № 245171264 від 16.02.2020 та приєднаний до позовної заяви, є оригінальним документом.

На спростування доводів відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів, сторона позивача вказувала, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 11200,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення: № e055cb9f-84da-4687-a764-e67da2a93ba6 від 16.02.2020 з відміткою Товариства. № b12e4707-dae4-48b5-b272-9757052cecce від 05.03.2020 з відміткою Товариства.

Звертають увагу суду на те, що жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Звертають увагу суду, що надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору.

Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) - позивач довів факт отримання відповідачем коштів, а отже зобов`язання останнього за кредитним договором. Важливо зазначити, що згідно з матеріалами справи відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил.

Позивач зазначає, що відповідач ставить під сумнів вищезгадані факти, проте в той же час ним не надано: - будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; - будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; - виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; - доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Отже, враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного № 245171264 від 16.02.2020 Договору та наявність заборгованості у боржника.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, представник вказувала, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом усього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Таким чином, право вимоги перейшло від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 23.06.2020, тобто після укладання Кредитного договору № 245171264 від 16.02.2020. Отже, відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Відповідно до п.8.6 Додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину. Згодом ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Таким чином, додатковими угодами №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 продовжено строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Отже, договір № 05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу до 30.12.2024 р.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е. Згідно з п.1.2 Договору перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (Позивач) Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025. Відповідно до Договору Реєстр Боржників це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою у відповідному Додатку (форма Реєстру Боржників) до цього Договору. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 29797,48 грн.

У випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Таким чином, позивач зазначає, що твердження відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними.

Щодо нарахування відсотків сторона позивача вказує на їх правомірність, оскільки всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Відповідач стверджує, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору.

За умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором. 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України. Відповідно до п. 4.3 Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, то представник позивача зазначає, що відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25- 01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Згідно з п. 3.6 Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. На підставі наведеного представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 14.04.2026 року відкрито провадження в даній справі та призначено до судового розгляду, витребувано докази за клопотанням позивача.

11.05.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України та повідомив про дату та час проголошення повного тексту рішення.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію, що викладена у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЕЙС»» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві викладено клопотання щодо розгляду справи за відсутності представника.

Неявка належним чином повідомленого учасника справи у даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до положень ст. 223 ЦПК України.

Суд вислухавши пояснення відповідача, перевіривши викладені у заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Позивач посилається на те, що 16.02.2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом оформлення заявки на отримання грошових коштів в кредит в інформаціно - телекомунікаційний системі Товариства, відповідно до Правил надання грошових коштів, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», договору №245171264.

Відповідно до п. 1.1 договору, Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10 500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.2 договору).

У період 30 днів нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,48 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3 договору).

У випадку користування кредитом понад строк 30 днів, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) (п.1.4 договору).

05.03.2020 рок між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 245171264 від 16.02.2020 року, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 700,00 грн з 05.03.2020 року на строк дії Договору № 245171264 від 16.02.2020 р. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору. Також сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди. Всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід`ємною частиною Договору.

16.03.2020 рок між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору № 245171264 від 16.02.2020 року, відповідно до якої у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, строк, на який наданий кредит за договором № 245171264 від 16.02.2020 року продовжено на 29 днів. Починаючи з 17.03.2020 року позичальник сплачує за користування Кредитом 1,02 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

Згідно графіку розрахунків до додаткової угоди від 16.03.2020 року, сторони погодили, що сукупна вартість Кредиту складає 113,86% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 12752, 32 грн (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом у розмірі 13,86% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 1552 грн 32 коп. (у грошовому виразі); 2) суму Кредиту у розмірі 11200 грн (у грошовому вираженні).

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ідентифікатор відправлено позичальнику 16.02.2020 12:10:55 на номер телефону НОМЕР_1 , Акцепт оферти позичальником підписано одноразовим ідентифікатором - 438C7PCV, Ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 16.02.2020 12:11:33, Перерахування грошових коштів позичальнику 16.02.2020 12:11:47. Додаткові угоди до договору: 1. Суть взаємовідносин: збільшення суми кредиту, Дата: 05.03.2020, Сума: 700 грн. 00 коп. 2. Суть взаємовідносин: продовження строку кредитування, Дата: 17.03.2020, Строк продовження: 29 днів, Процентна ставка на період продовження: 1,02% в день.

Відповідно до копії платіжного доручення № e055cb9f-84da-4687-a764-e67da2a93ba6 від 16.02.2020 року, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав грошові кошти відповідачу у розмірі 10 500,00 грн, призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 245171264 від 16.02.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Також відповідно до копії платіжного доручення № b12e4707-dae4-48b5-b272-9757052cecce від 05.03.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надав грошові кошти відповідачу у розмірі 700,00 грн, призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 245171264 від 16.02.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Із наданої АТ КБ «Приватбанк» запитуваної інформації на виконання ухвали суду від 14.04.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Номер телефону НОМЕР_6 на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 16.02.2020 по 21.02.2020 та з 05.03.2020 по 10.03.2020 був/є фінансовим. Водночас зарахування коштів на суму 10 500,00 грн за період з 16.02.2020 по 21.02.2020 та 700,00 грн за період з 05.03.2020 по 10.03.2020 по рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) відсутнє (а.с.95).

28.11.2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом п.4.1 вказаного договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників у повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.

28.11.2019 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яким внесли зміни до п. 8.1 договору продовжили строк дії договору до 31.12.2020 року.

31.12.2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яким серед іншого визначили, що строк договору закінчується 31.12.2021 року.

31.12.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року.

31.12.2022 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 року.

31.12.2023 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2024 року.

Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» набув права вимоги до відповідача за договором № 245171264 від 16.02.2020 року, сума загальної заборгованості 27 703,19 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 11 199,56 грн, заборгованість за відсотками 16 503,63 грн.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом п.4.1 вказаного договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

03.08.2021 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до умов якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року включно.

30.12.2022 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до умов якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно.

Згідно копії витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року, ТОВ «Онлайн Фінанс» набув права вимоги до відповідача за договором № 245171264 від 16.02.2020 року, сума загальної заборгованості 29 797,48 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11199,56 грн, заборгованість за відсотками 18597,92 грн.

11.07.2025 року між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс»» за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»» та позивач на виконання договору факторингу підписали Реєстр боржників від 14.07.2025 року та акт прийому передачі Реєстру боржників від 14.07.2025 року, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором № 245171264 від 16.02.2020 року, сума загальної заборгованості 29 797,48 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11199,56 грн, заборгованість за відсотками 18597,92 грн.

Згідно розрахунку, складеного ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» станом на 23.06.2020 року, сума загальної заборгованості складає 27 703,19 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11 199,56 грн, заборгованість за відсотками 16 503,63 грн. Відповідачем було здійснено погашення заборгованості у загальному розмірі 1499,00 грн.

Згідно розрахунку, складеного ТОВ «Таліон Плюс» станом на 30.05.2023 року, сума загальної заборгованості складає 29 797,48 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11199,56 грн, заборгованість за відсотками 18597,92 грн.

Згідно розрахунку, складеного ТОВ «ФК «Ейс»» станом на 26.12.2025 року, сума загальної заборгованості не змінена та складає 29 797,48 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11199,56 грн, заборгованість за відсотками 18597,92 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Вирішуючи заявлені вимоги, суд враховує положення ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Щодо електронного підпису, то укладенню договору передувала реєстрація відповідача в ІТС позивача з використанням BankID (або фото-верифікації). Номер телефону НОМЕР_1 був вказаний відповідачем як фінансовий. За змістом ст. 12 Закону «Про електронну комерцію», використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду) є належним аналогом власноручного підпису. Суд відхиляє заперечення, оскільки відповідач не надала доказів компрометації її особистих даних або викрадення телефону у вказаний період.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачені підстави заміни кредитора у зобов`язанні в тому числі через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦПК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, ключовим для правильного вирішення даного спору є встановлення факту отримання відповідачем грошових коштів.

Судом установлено, що на виконання ухвали суду банком надано інформацію, відповідно до якої відсутні відомості про зарахування коштів на рахунок відповідача.

Суд зазначає, що зазначена довідка є належним та допустимим доказом, оскільки видана фінансовою установою у межах її повноважень та безпосередньо стосується предмета доказування.

Таким чином, доводи позивача про надання відповідачу грошових коштів не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Щодо доводів позивача про укладення договору, суд зазначає, що сам по собі факт укладення електронного договору без підтвердження факту надання коштів не є достатнім для виникнення обов`язку щодо їх повернення.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд дослідив кожен доказ, наявний у матеріалах цивільної справи. Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, що позбавляє суд можливості прийти до беззаперечного висновку щодо правової природи, суттєвих умов та дійсності договірних зобов`язань, у зв`язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, відмовляючи у позові, залишає за позивачем понесені ним судові витрати у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, індекс 02094;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола