Рішення № 136568722, 13.05.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/853/26

Провадження № 2/165/733/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

16 березня 2026 року ТзОВ "Споживчий центр", в особі його представника Оболонкової Ю.В., звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 листопада 2024 року між ТзОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15.11.2024-100002279. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 9500 грн., строком на 140 днів із фіксованою незмінною відсотковою ставкою 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів. Позивач ТзОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач ОСОБА_1 , всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином обов`язки перед фінансовою установою не виконав та має прострочену заборгованість, яка станом на дату подачі позову складає 27455 грн. і включає заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9500 грн., 11305 грн. заборгованості за відсотками та 475 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), а також 1425 грн. додаткової комісії, 4750 грн. неустойки. З огляду на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ "Споживчий центр" заборгованість за договором №15.11.2024-100002279 усього в розмірі 27455 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін.

У п.3 прохальної частини позовної заяви представник позивача Оболонкова Ю.В. просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, не заперечила щодо заочного розгляду справи (зворот а.с. 8).

ВідповідачОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.42).

Відповідно до ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 листопада 2024 року між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15.11.2024-100002279, шляхом підписання сторонами пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (а.с. 23-27).

Згідно п.3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-3486

Як зазначено у заявці від 15 листопада 2024 року, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився на сайті та підписав одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 9500 грн., строком на 140 днів. Денна процентна ставка складала 1%, що нараховується за день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом зазначених у графіку платежів (а.с.26).

Комісія, що пов`язана з наданням кредиту обумовлена сторонами в розмірі 475 грн., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 475 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п.5 паспорту споживчого кредиту).

Відповідач ОСОБА_1 , підписавши паспорт споживчого кредиту (а.с.21-22), підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Оскільки, у наявних в матеріалах справи, а саме копії заявки відповідача та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів, вказана заявка та підтвердження кредитного договору підписані електронним підписом відповідача, суд вважає, що відповідач підписала кредитний договір та була проінформована про всі істотні умови кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин факт укладення договору між сторонами підтверджений наданими позивачем доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що прийняті зобов`язання за кредитним договором позивач ТзОВ «Споживчий центр» виконав та надавав відповідачу кредитні кошти. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

З наданої позивачем довідки-розрахунку (а.с. 18) про стан заборгованості за кредитним договором №15.11.2024-100002279 від 15 листопада 2024 року, за відповідачем рахується у фінансовій установі заборгованість у розмірі 27455 грн, що включає заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9500 грн., 11305 грн. заборгованості за відсотками та 475 грн. комісії (пов`язаної з наданням кредиту), а також 1425 грн. додаткової комісії, 4750 грн. неустойки.

Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем, суд, з огляду на встановлений строк кредитування, приймає його до уваги та вважає доведеним розмір заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісії, що нарахована при наданні кредиту.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача пені (неустойки), суд виходить з наступного.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

При цьому, суд наголошує, що основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що підтверджується висновками викладеними у постанові ВС від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Водночас п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою ст.1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказував позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству, тому у цій частині позовних вимог суд відмовляє

Також, позивач, заявляючи вимоги, просив стягнути з відповідача 1425 грн. додаткової комісії.

Нараховуючи комісію у заявленому розмірі фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

У постанові Касаційного цивільного суду від 15 січня 2020 року у справі №363/940/16-ц зазначено, що умови кредитного договору, які передбачають сплату одноразової комісії за надання фінансового інструменту та щомісячної комісії за обслуговування кредиту без зазначення конкретних послуг, є нікчемними. Суд підкреслив, що такі комісії фактично є платою за дії, які банк здійснює на власну користь, що суперечить принципам справедливості та вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п.59 Постанови Касаційного цивільного суду від 04.04.2025 року у справі №757/2965/15-ц, практика правозастосування положень ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також положень ст.55 закону України «Про банки і банківську діяльність», у редакціях, які набрали чинності з 13 січня 2006 року, зокрема в частині визнання нікчемними положень кредитного договору про сплату винагороди за надання фінансового інструменту є усталеною (постанова Верховного Суду України від 15 січня 2020 року у справі №363/940/16-ц).

З змісту договору також неможливо визначити та встановити за які саме послуги надані фінансовою установою, стягується комісія.

При цьому, згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Також, згідно з ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача в користь позивача комісії у розмірі 1425 грн., тому у цій частині позовних вимог відмовляє.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд приходить висновку, що позов ТзОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом, відсотків та разової комісії, тобто в розмірі 21280 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача суд стягує сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 2023,42 грн., що підтверджується документально (а.с.10).

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №15.11.2024-100002279 від 15 листопада 2024 року, в розмірі 21280 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 2023 (дві тисячі двадцять три) грн. 42коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк