Ухвала суду № 13656743, 06.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ У Х В А Л А

06.01.11 Справа № 01-10/12-4/2011.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали за заявою

першого кредитора Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Перевальськ Луганської області

та другого кредитора Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Алчевськ Луганської області

до боржника Акціонерного товариства закритого типу "Русь єдина", м. Алчевськ Луганської області

про порушення провадження у справі про банкрутство

розглянувши заяву кредиторів та додані до неї матеріали, суд

в с т а н о в и в :

Як свідчать матеріали справи 29.12.2010 (згідно поштового штемпелю на конверті, отримана судом 06.01.2010, вхідний номер 4-46/11) кредиторами: Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Перевальськ Луганської області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м. Алчевськ Луганської області на адресу господарського суду Луганської області була направлена заява від 27.12.2010 про порушення справи про банкрутства боржника - Акціонерного товариства закритого типу "Русь єдина", м. Алчевськ Луганської області в порядку ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Перевіривши відповідність поданої кредиторами заяви вимогам ст. 57 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 31 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду із заявою до неї необхідно додавати докази сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі та докази сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У ч. 13 ст. 7 Закону про банкрутство зазначено, що із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.

Як встановлено у п. 3 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за № 50 (з відповідними змінами та доповненнями, далі Інструкція) по справах, що розглядаються господарським судами, державне мито сплачується до подання позовної заяви та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Згідно з вимогами п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.93 „Про державне мито” (далі Декрет) за подання до суду заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство розмір державного мита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на цей час 85 грн. 00 коп.).

Згідно п. 14 Інструкції при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Як зазначено у п. 5 Розяснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.

До вищезгаданої заяви кредиторами у підтвердження сплати державного мита наданий оригінали квитанції від 29.12.2010 № 12501401, що свідчить про перерахування державного мита ОСОБА_1 в сумі 85 грн. 00 коп. за наступними реквізитами: р/р 31118095700006, МФО 804013, призначення платежу: "Луг.хоз.суд госпошлина за рассмотр д", що не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки призначення платежу не містить відомості про те, яка саме заява оплачується державним митом.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 № 1258 (із відповідними змінами та доповненнями) з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

До вищезгаданої заяви кредиторами у підтвердження сплати витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу надана квитанція від 29.12.2010 № 126/142, що свідчить про перерахування ОСОБА_1 витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач УДК в г. Луганськ, поточний рахунок 31217264700006, код отримувача 24046582, банк отримувача ГУ ДКУ у Луганській області, код банку отримувача 804013, призначення платежу: "ОСОБА_1 Г К И/К НОМЕР_1 оплата витрат на инфор тех забез розгл госп справ", код пл. 22050003, сим зви бан 264, що не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки призначення платежу не містить найменування суду, до якого особа звертається.

Пункти 4 та 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачають повернення судом заяви і доданих до неї документів без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Аналогічні положення містить і ст. 9 Закону про банкрутство.

Враховуючи викладене та у відповідності до п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вищезазначена заява не приймається до розгляду і повертається судом заявникам.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Подані ж кредиторами копії документів взагалі не засвідчені, а оригінали підписані через рисочку, без зазначення посади та вихідних даних особи, яка їх дійсно підписала, що викликає сумніви у їх справжності та унеможливлює оцінку судом наявності правових підстав ініціювання справи про банкрутство на стадії прийняття заяви до провадження.

З огляду на викладене подані кредиторами докази є неналежними, тому не можуть бути прийняті судом у обґрунтування їх вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 № 1258 (із відповідними змінами та доповненнями) повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

З огляду на викладене суд вважає за необхідне повернути повністю з Державного бюджету України ОСОБА_1 державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., сплачене ним за квитанцією від 29.12.2010 № 12501401 та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., сплачені ним за квитанцією від 29.12.2010 № 126/142, на його розрахунковий рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47, п.п. 4, 10 ст. 63, ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд

у х в а л и в :

1. Повернути заяву від 27.12.2010 та додані до неї документи заявникам - Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, м. Перевальськ Луганської області та Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2, м. Алчевськ Луганської області без розгляду.

2. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

3. Повернути повністю з Державного бюджету України ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., сплачене ним за квитанцією від 29.12.2010 № 12501401 та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., сплачені ним за квитанцією від 29.12.2010 № 126/142, на його розрахунковий рахунок.

Підставою для повернення є зазначена ухвала, скріплена гербовою печаткою суду.

Додаток (тільки Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1): на 18 аркушах у т.ч. оригінал квитанції від 29.12.2010 № 12501401 про сплату державного мита на суму 85 грн. 00 коп. та оригінал квитанції від 29.12.2010 № 126/142 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Суддя О.С. Палей