Рішення № 13656742, 06.01.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.11 Справа № 17/335

За позовом Фабрика «Варіант»товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 58894 грн. 00 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Абдієва Д.І. (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, вид. Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській обл. 03.02.2004), довіреність № б/н від 05.01.2011;

від відповідача: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт НОМЕР_3, вид. Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській обл. 04.07.1995).

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 44913,11 грн., пені у сумі 7597,17 грн., штрафу у сумі 16982,62 грн., 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3056,01 грн. (згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог, що надійшла до суду 10.12.2010).

Представником позивача у судовому засіданні 06.01.2011 було надано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач, у звязку з частковою сплатою основного боргу відповідачем у сумі 14913,11 грн., просить стягнути з відповідача борг у сумі 30000,00 грн., пеню у сумі 7597,17 грн., штраф у сумі 16982,62 грн., 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3056,01 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач відзивом на позовну заяву, зданому в судовому засіданні 06.01.2011, проти позову не заперечує та просить суд при винесенні рішення взяти до уваги його фінансовий стан та зменшити суму штрафних санкцій, які є надмірно великими у порівнянні з збитками позивача.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Фабрикою «Варіант»товариством з обмеженою відповідальністю (позивач у справі), як Продавцем, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 18 від 19.02.2010 (далі Договір).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у рахунках-фактурах та/або у Специфікації (у разі необхідності) на Товар, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти такий товар, та оплатити його повну вартість згідно умов Договору.

Згідно пункту 3.2. Договору загальна вартість цього Договору складає: 136 913,11 грн.

У пункті 3.4. Договору сторони встановили порядок оплати, згідно якого Покупець зобов'язується оплачувати вартість товару (п. 3.1. Договору) наступним чином:

- передплата складає 50000,00 грн., що сплачуються протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури Продавця;

- остаточні 86913,11 грн. наступним чином: суму 43456,56 грн. до 20.03.2010; суму 43456,55 грн. до 20.04.2010;

Відповідно до пункту 5.2 Договору, документом, що засвідчує факт та обсяг передачі Товару Покупцю є відповідна товаророзпорядча накладна, що підписується представниками обох Сторін, та вручається Продавцем Покупцю в момент фактичної передачі Товару на складі Продавця.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що за прострочення більш ніж на 30 днів строку проведення платежів, передбаченого п. 3.4. Договору, до Покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії товару.

Згідно пункту 6.5 Договору, за прострочення строку передачі товару Покупець має право нарахувати та стягнути з Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого у строк товару за кожен день такого прострочення.

В пункті 6.7 сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання припиняється в момент спливу строку позовної давності щодо цього зобов'язання, але не пізніше виконання основного зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору він поставив відповідачеві товар на загальну суму 136913,11 грн.

Відповідачем було здійснено передплату в сумі 50000,00 грн., 22.04.2010 сплачено 2000,00 грн. та згодом, з порушенням строків оплати, оплачено вказаний товар на суму 104913,11 грн., всього сплачено 106913,11 грн., однак, в порушення умов договору поставлений товар в повному обсязі оплачений не був.

Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 30000,00 грн., що виникла за видатковою накладною № ВА-0000384 від 26.02.2010, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7597,17 грн. за період з 21.03.2010 по 20.10.2010, 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3056,01 грн. за аналогічний період, та штраф у сумі 16982,62 грн.

Відповідач проти позову не заперечує та просить суд зменшити суму штрафних санкцій.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач на підставі рахунку-фактури № СФ-0000053 від 16.02.2010 поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № ВА-0000384 від 26.02.2010 на суму 136913,11 грн. (а.с.16).

Відповідачем було здійснено передплату в сумі 50000,00 грн., 22.04.2010 сплачено 2000,00 грн. Надалі, з порушенням строків оплати, плачено вказаний товар на суму 104913,11 грн., всього сплачено 106913,11 грн., однак, в порушення умов договору поставлений товар в повному обсязі оплачений не був.

Факт наявності основного боргу в сумі 30000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 7597,17 грн. за період з 21.03.2010 по 20.10.2010.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань передбачена сторонами у п. 6.5 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого у строк товару за кожен день такого прострочення.

В пункті 6.7 сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання припиняється в момент спливу строку позовної давності щодо цього зобов'язання, але не пізніше виконання основного зобов'язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 7597,17 грн. за період, з 21.03.2010 по 20.10.2010, яка є вірно нарахованою та обґрунтовано заявленою, з огляду, в тому числі, на умови пункту 6.7 Договору та приписи частини 6 статті 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стосовно вимоги про стягнення штрафу у сумі 16982,62 грн. слід зазначити, що вона підлягає задоволенню з огляду на передбачення такої штрафної санкції у пункті 6.3 Договору, де вказано, що за прострочення більш ніж на 30 днів строку проведення платежів, передбаченого п. 3.4. Договору, до Покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії товару.

Сума штрафу також вірно розрахована позивачем.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідач просить суд зменшити штрафні санкції: штраф до 8000,00 грн., пеню до 3000,00 грн. у звязку з тим, що товар за Договором

Суд враховує, що відповідач в більшій частині погасив добровільно заборгованість, а також те, що прибуток відповідача, згідно звіту субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за третій квартал 2010 року склав 159600,00 грн., за другий квартал 101000,00 грн., за перший квартал 81505,00 грн., тоді як сума по договору, яку повинен був остаточно сплатити відповідач до 22.04.2010 складає 136913,11 грн.

З наведеного вбачається, що несплата відповідачем боргу спричинена не його безпідставним ухиленням від виконання зобовязання, а обєктивними причинами, серед яких, в тому числі, невиконання контрагентами відповідача своїх зобовязань за договорами між ними.

Крім того, стягнення пені та штрафу у заявлених розмірах суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, в той час як збитки позивача не такі великі як заявлені до стягнення штрафні санкції. Однак, невиконання зобовязання все ж таки повинно спричиняти настання негативних наслідків і для особи, що його порушила, а тому стягнення штрафу та пені як санкцій за невиконання зобовязання є підставним навіть за умови невиконання зобовязання з обєктивних причин.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача, застосувавши ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають до стягнення, на 50%: пені - до 3798,58 грн., штрафу до 8491,31 грн. У стягненні решти пені та штрафу слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3056,01 грн. за період з 21.03.2010 по 20.10.2010.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 30000,00 грн., пені у сумі до 3798,58 грн., штрафу в сумі 8491,31 грн., 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 3056,01 грн., є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню, в решті позовних вимог слід відмовити.

При зменшенні позовних вимог судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

В частині зменшення штрафних санкцій судові витрати покладаються на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Фабрика «Варіант»товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 325, ідентифікаційний код 21170203, основний борг у сумі 30000,00 грн., пеню в сумі до 3798,58 грн., штраф у сумі 8491,31 грн., 3% річних у сумі 1258,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3056,01 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 588,94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 172,19 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 11.01.2011.

Суддя О.С. Фонова