Рішення № 13656512, 01.02.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 р. Справа № 24/105

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Дичковській І. М., за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регістр" про стягнення 10 306 грн 11 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

ТОВ "Регістр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 10 306 грн 11 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу відповідач в повному обсязі не оплатив прийнятий в період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р. від позивача за відповідними накладними товар, що спричинило виникнення боргу в сумі 7 391 грн 95 коп. У зв'язку із наявністю цього боргу, на підставі п. 5.1 Договору та ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував відповідачу 737 грн 70 коп. пені, 1 614 грн штрафу, 362 грн 21 коп. інфляційних втрат та 200 грн 25 коп. три проценти річних.

Ухвалою від 22 грудня 2010 р. господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 24/105.

13 січня 2011 р., розгляд справи суд відкладав згідно ст. 77 ГПК України.

Відповідач в жодне засідання не з'явився, хоча про час і місце їх проведення був повідомлений належним чином згідно вимог статей 64, 87 ГПК України. Зокрема, всі ухвали господарського суду Івано-Франківської області направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 42). Разом з тим, направлені відповідачу поштові відправлення суду були повернуті відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Із змісту ч. 1 ст. 64 ГПК України в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. № 2453-VI та п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02 червня 2006 р. N 01-8/1228 вбачається, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відзиву на позов відповідач суду не надіслав і зазначених в ухвалах вимог суду не виконав. За наведених обставин, заслухавши думку представників позивача, керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, положеннями ст. 69 ГПК України про строки вирішення спорів господарським судом, подальше відкладення розгляду справи суд визнав недоцільним і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

01 грудня 2009 р., між ТОВ "Регістр" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу продукції № 1527 (а. с. 8).

Згідно п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар згідно накладних, а покупець зобов'язується приймати цей товар, оплачувати його вартість та повертати тару в строки та на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пунктів 2.3 і 4.1 Договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту підписання представниками сторін накладних на відпуск окремих партій товару, в яких вказується погоджена між сторонами ціна товару.

Як визначено у пунктах 4.3 та 5.1 Договору, при відвантаженні товару без попередньої оплати покупець зобов'язується оплатити вартість отриманого товару в строк до семи календарних днів. За порушення строку оплати отриманого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки та штраф в розмірі десяти відсотків від суми заборгованості.

За змістом п. 9.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 р., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

В період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р., на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 375 грн 85 коп., що підтверджується даними відповідних видаткових накладних (а. с. 9-24).

Однак, в порушення узятих на себе договірних зобовязань, відповідач оплатив поставлений йому позивачем товар частково, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 7 391 грн 95 коп. Указані обставини підтверджуються даними складеного та підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків (а. с. 25).

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 7 391 грн 95 коп. боргу за проданий товар.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень, викладених у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неповної оплати отриманого від позивача товару відповідач порушив укладений між сторонами договір купівлі-продажу і це спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем в сумі 7 391 грн 95 коп. Розмір цього боргу відповідає фактичним обставинам справи, встановленим у ході її розгляду судом та визнається відповідачем (а. с. 25, 27-28), тож вимога позивача про стягнення з відповідача 7 391 грн 95 коп. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ст. 217 ГК України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Згідно приписів п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У звязку із простроченням виконання грошового зобовязання, на підставі п. 5.1 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки на загальну суму 737 грн 70 коп. (а. с. 29), що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 ГК України та вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та штраф у розмірі десяти відсотків від заборгованості на суму 1 614 грн (а. с. 30). Дані вимоги позивача не суперечать зазначеним у ст. 549 ЦК України положенням, вбачаються обґрунтованими, тому суд задовольняє їх у повному обсязі.

Крім того, згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України про те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, позивач просить стягнути з відповідача 362 грн 21 коп. інфляційних втрат і три проценти річних на суму 200 грн 25 коп. (а. с. 31-32). Ці вимоги позивача суд також вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно вимог ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (76018, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регістр" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Торгова, 3; ідентифікаційний код 20530929): 7 391 (сім тисяч триста дев'яносто одну) грн 95 коп. основного боргу, 737 (сімсот тридцять сім) грн 70 коп. пені, 1 614 (одну тисячу шістсот чотирнадцять) грн штрафу, 362 (триста шістдесят дві) грн 21 коп. інфляційних втрат, 200 (двісті) грн 25 коп. три проценти річних, 102 (сто дві) грн державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І. В. Ткаченко

повне рішення складено 04 лютого 2011 р.

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______04.02.11

ст. 82