Рішення № 136561188, 07.05.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/43/26

Провадження №2/930/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м.Немирів

Немирівський районий суд Вінницької області в складі головуючої судді Богоніс Н.Я.,

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.,

представника органу опіки та піклування Тригуба В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Немирівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Органу опіки та піклування Немирівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що малолітня ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЇЇ батьками, відповідно до свідоцтва про народження, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 25.08.2025 року мати дитини ОСОБА_2 звернулася до КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім.Пирогова Вінницької обласної ради» із заявою про відмову забрати дитину з пологового будинку, у зв`язку із тим, що вона не має можливості виховувати дитину. Після народження ОСОБА_2 дитину відмовилася годувати, з нею не спілкувалася та не відвідувала. Речей для дитини не надала. Батько дитини ОСОБА_1 відповідно до вироку Немирівського районного суду від 18.06.2025 року у справі №930/526/24, відбуває покарання в державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 15.08.2025 року по теперішній час. Кінець строку відбування покарання - 08.07.2028 року. Батько дитини ОСОБА_1 31.10.2025 року звернувся до служби у справах дітей Немирівської міської ради із заявою, посвідченою т.в.о. начальника державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)», якою повідомив про добровільну відмову від дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьки дівчинки тривалий час не проживають, як подружжя, однак перебувають у зареєстрованому шлюбі, тому дитина відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України походить від подружжя. Мати дитини ОСОБА_2 проживає із співмешканцем ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради від 21.10.2025 року №531 малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а на підставі Наказу начальника служби у справах дітей Немирівської міської ради від 21.10.2025 року №01-07/22 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » дитину тимчасово влаштовано в сім`ю родичів/знайомих ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки дитина перебуває на повному утриманні гр. ОСОБА_5 , відповідачі покладених законом на батьків обов`язків, не виконують, не беруть педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь- якої іншої участі у вихованні доньки, у зв`язку з цим, органом опіки та піклування Немирівської міської ради було надано висновок про позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 відносно їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даний висновок у подальшому винесено на розгляд виконавчого комітету Немирівської міської ради та затверджено рішенням від 18 листопада 2025 року №594 «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 відносно їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьками, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачів до своїх батьківських обов`язків. З огляду на зазначене, просить позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 15.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 27 січня 2026 року.

В судове засідання 27 січня 2026 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи ли повідомлені належним чином. Відповідно до інформації, наданої представником Органу опіки та піклування, відповідач ОСОБА_1 з 15.08.2025 року відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83». З метою забезпечення можливості участі відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» підготовче засідання відкладено на 11.03.2026.

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026 року. Задоволено клопотання представника позивача про виклик у судове засідання свідка.

Судове засідання 07.04.2026 було відкладено на 16.04.2026 у зв`язку із неможливістю відповідача ОСОБА_1 приєднатися до відеоконференції, судове засідання 16.04.2026 було відкладено на 07.05.2026 з метою забезпечення можливості участі відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83».

Представник позивача органу опіки та піклування Немирівської міської ради Тригуб В.С. у судовому засіданні 07.05.2026 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. У судовому засіданні пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 25.08.2025 звернулася до КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім.Пирогова Вінницької обласної ради» із заявою про відмову забрати дитину з пологового будинку у зв`язку із тим, що вона не має можливості виховувати дитину. Після народження ОСОБА_2 дитину відмовилася годувати, з нею не спілкувалася та не відвідувала. Відповідач ОСОБА_1 відповідно до вироку Немирівського районного суду від 18.06.2025 року відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 15.08.2025 року до 08.07.2028. На теперішній час відповідачі жодного з покладених законом на них обов`язків не виконують, не беруть будь-якої іншої участі вихованні доньки, не спілкуються з нею, не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, ніяким чином не піклуються про дитину, не проявляють ніякої зацікавленості у її подальшій долі, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду. Крім цього зазначив, що відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що не знає від кого дитина.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не повідомила суд про причини своєї неявки в судове засідання та не подала відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_1 взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)», суду повідомив що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суду пояснив, що давно не проживає з матір`ю дитини ОСОБА_2 та не впевнений що це його дитина, тому не планує брати цю дитину на виховання.

Допитана у судовому засіданні 07.05.2026 свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що на підставі Наказу начальника служби у справах дітей Немирівської міської ради від 21.10.2025 року №01-07/22 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » дитину ОСОБА_6 тимчасово влаштовано в її сім`ю, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Суду пояснила, що дитина перебуває на її повному утриманні, відповідачі не піклуються про дитину, не проявляють заінтересованості в її подальшій долі, не цікавляться її станом здоров`я, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідачів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, які у них містяться, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, встановив фактичні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального у правління Міністерства юстиції (м.Київ) 19 вересня 2025 року.

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00053711619 від 19.09.2025, реєстрацію народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку не забрали з пологового будинку було проведено за клопотанням Служби у справах дітей Немирівської міської ради №01-16/624 від 19.09.2025.

25.08.2025 року мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася до КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім.Пирогова Вінницької обласної ради» із заявою про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, якою повідомила, що вона відмовляється забрати свою дитину, дівчинку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із КНП «ВОКЛ ім.Пирогова ВОР» у зв`язку із тим, що вона не має можливості виховувати дитину.

26.08.2025 року працівниками КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» у присутності працівника органу внутрішніх справ України, представника служби у справах дітей та працівника центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, яким встановлено, що мати відмовилася забрати дитину жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; (прізвище, ім`я, по батькові дитини не визначено) з причин, зі слів матері, відсутності можливості виховувати дитину. Після народження, ОСОБА_2 дитину відмовилася годувати, з нею не спілкувалася та не відвідувала. Речей для дитини не надала. Стан здоров`я дитини важкий за рахунок дихальних розладів, незрілості.

Батько дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до вироку Немирівського районного суду від 18.06.2025 року у справі №930/526/24 відбуває покарання в державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 15.08.2025 року по теперішній час. Кінець строку відбування покарання - 08.07.2028 року, що підтверджується довідкою №8/1062 від 24.11.2025, виданою Т.В.О. начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)».

31.10.2025 року батько дитини ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Немирівської міської ради із заявою, посвідченою т.в.о. начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» полковником внутрішньої служби ОСОБА_8 , якою повідомив про добровільну відмову від дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням виконавчого комітету Немирівської міської ради від 21.10.2025 року №531 малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Наказом начальника служби у справах дітей Немирівської міської ради від 21.10.2025 року №01-07/22 «Про тимчасове влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тимчасово влаштовано в сім`ю родичів/знайомих ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із тим, що мати дитини відмовилася забрати дитину з пологового будинку, а батько дитини знаходиться в місцях позбавлення волі.

Рішенням від 18 листопада 2025 року №594 «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 відносно їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » Виконавчим комітетом Немирівської міської ради було затверджено наданий органом опіки та піклування Немирівської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відносно їхньої малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Немирівського районного суду від 25.08.2025 року у справі №930/558/25 ОСОБА_1 та ОСОБА_9 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При вирішенні цієї справи суд керується наступними нормами права, положеннями міжнародних договорів та інших міжнародних документів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991(далі у тексті - Конвеція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Пунктами 1-3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі у тексті - ЄСПЛ) в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09), оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) ЄСПЛ наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також зазначив про те, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Відповідно достатті 11 та частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною, однак не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов`язків.

Наведене вище узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

У цій справі суд встановив, що відповідачка ОСОБА_2 25.08.2025 своєю заявою відмовилася забрати дитину з пологового будинку у зв`язку із тим, що вона не має можливості виховувати дитину, відповідач ОСОБА_1 відповідно до вироку Немирівського районного суду від 18.06.2025 року відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» до 08.07.2028 року, 31.10.2025 року звернувся до служби у справах дітей із заявою про добровільну відмову від дитини. На теперішній час (понад шість місяців після народження дитини) відповідачі жодного з покладених законом на них обов`язків не виконують, не беруть будь-якої іншої участі вихованні доньки, не спілкуються з нею, не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, ніяким чином не піклуються про дитину, не проявляють ніякої зацікавленості у її подальшій долі, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду.

Також суд ураховує те, що відповідач ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи не з`явилася у жодне судове засідання, будь-яких заперечень усних чи письмових проти позову суду не надала, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність бажання брати участь у вихованні дитини.

Суд ураховує те, що відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо позбавлення його батьківських прав не заперечував, суду пояснив, що давно не проживає з матір`ю дитини та не впевнений що це його дитина, тому не планує брати цю дитину на виховання.

Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що батьки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не забрали дитину з пологового будинку, з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини, не виявляють щодо неї батьківського піклування та ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Суд вважає, що відмова батьків від дитини є неправозгідною і суперечить моральним засадам суспільства, а відтак є усі необхідні підстави передбачені законом для позбавлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Відтак позов слід задовольнити повністю.

Разом з тим, суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» органи опіки та піклування звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних із захистом прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відтак, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір на користь державного бюджету.

На підставі наведеного вище та керуючись ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ст. 7, 19, 150, 155, 164-166, 171 СК України, ст. 11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Органу опіки та піклування Немирівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с.Дубовець, Немирівського району, Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженку с.Медвежа, Немирівського району, Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 судовий збір в сумі 1331, 20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 судовий збір в сумі 1331, 20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) на користь держави.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити сторонам у справі, що відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: Орган опіки та піклування Немирівської міської ради, адреса місця знаходження: Вінницька область, м.Немирів, вул.Соборна, буд.26, код ЄДРПОУ 03772619.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , відбуває покарання в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія №83», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя Наталія БОГОНІС