Ухвала суду № 136559955, 15.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 360/555/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.02.2026 № 909270134698 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач є пенсіонером та отримувачем пенсії за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні в Луганській області. Місцем реєстрації та містом фактичного проживання позивача є Луганська область.

З 01.03.2016 позивачу припинили виплачувати пенсію.

Неодноразово небайдужі сусіди намагалися в режимі телефонного спілкування з`ясувати такі дії пенсійного органу щодо позивача вже після звільнення місцевості від російської окупації. Але окрім відповіді очікуйте нічого втішного не почули.

У лютому 2026 року після проходження фізичної ідентифікації в режимі відеоконференцзв`язку Головним управління ПФУ було прийнято рішення про встановлення особи.

16.02.2026 відповідачем прийнято рішення відмову у поновленні пенсії через відсутність особистого звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з оригіналами документів.

Таке рішення відповідача вважає протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.

На підставі викладеного, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відстрочення ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 1064,96 грн за подання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 04.05.2026 продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк на подання відзивів на позовну заяву на сім календарних днів з дня отримання ухвали, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

12.05.2026 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, обґрунтоване таким.

Зважаючи на те, що позивач звернулась з позовом лише у 2026 року, а виплату пенсії призупинено з 01.03.2016, відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, оскільки заявлені поза межами шестимісячного строку, а підстави для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведені.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №9901/325/19 (провадження №11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №520/1353/17.

Таким чином, звернувшись 25.03.2026 до суду з позовними вимогами за період з 01.03.2016, ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску цього строку, а відтак підстави для його поновлення відсутні. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №460/2461/21 (в ЄДРСР 108487911).

Позивачем взагалі не ставилось питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

Згідно ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи клопотання відповідача та питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.02.2026 № 909270134698 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 за її заявою від 28.12.2025.

Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» 23.03.2026, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, визначеного статтею 121 КАС України.

З огляду на наведене, позивач звернулася до суду з дотримання строку, визначеного статтею 122 КАС України, тому клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не належить до задоволення.

Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення без розгляду позовної заяви адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя А.Г. Секірська