Рішення № 136559468, 14.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року справа №320/55658/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до ОСОБА_1 пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 01.08.1983 року по 13.09.1983 рік, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 рік, з 16.10.1989 року по 11.06.1990 рік та здійснити перерахунок пенсії - з 29.02.2022 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у відставку.

Таким чином, 21.03.2025 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Вісьтак М.Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 адміністративну справу №320/55658/24 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 року ухвалено позовну заяву залишити без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 постановлено продовжити розгляд справи № 320/55628/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позов тим, що 07 жовтня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року. За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло Рішення № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року, яким відмовило у проведенні перерахунку пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що позивачем до заяви були долучені довідки про стаж роботи за періоди з 01.08.1983 року по 13.09.1983 року, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 року та з 16.10.1989 року по 11.06.1990 року, які уточнюють особливий характер роботи та підтверджують позмінну зайнятість на пільговій роботі за Списком № 1. Такі довідки видані у 2018 році республікою Казахстан. Разом з тим, відповідачем зазначено, що у зв`язку з припиненням з 19.06.2023 року участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 року, а також через відсутність можливості перевірки наданих пільгових довідок, відсутні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу. У зв`язку із наведеним, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Позивач не погоджується з висновками, викладеними у Рішенні № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року, вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

03.09.2025 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області скерував письмовий відзив на позов.

Позиція відповідача у справі полягає в тому, що 07.10.2024 позивач звернувся до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу, набутого до 01.01.2004 року за Списком № 1. За принципом екстериторіальності подану заяву та додані до неї документи було передано для розгляду до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви рішенням від 15.10.2024 № 262240000536 позивачу було відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.08.1983 по 13.09.1983, з 06.05.1985 по 01.02.1989 та з 06.10.1989 по 11.06.1990, підтверджених довідками підприємств, розташованих на території Казахстану, у зв`язку з непідтвердженням такого стажу первинними документами. На обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідач посилається на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, а також Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005. Відповідач вказує, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність відомостей, поданих для підтвердження права на пенсію, тоді як позивачем не було надано належним чином завірених копій первинних документів, на підставі яких складено відповідні довідки про пільговий стаж. Крім того, відповідач зазначає, що після припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 відсутня можливість здійснення перевірки достовірності довідок, виданих на території Республіки Казахстан, у зв`язку із чим відсутні підстави для зарахування спірних періодів до пільгового стажу. Також відповідач звертає увагу на те, що під час призначення позивачу пенсії за віком зазначені періоди роботи вже були враховані до загального страхового стажу.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 07 жовтня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року.

Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву Позивача та надані нею документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області для опрацювання.

Отже, заява Позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатом якої Рішенням про відмову у призначенні пенсії Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.10.2024 номер справи №262240000536 відмовлено в зарахуванні стажу згідно виданих підприємствами що знаходяться в Казахстані довідок про стаж з 01.08.1983 по 13.09.1983, з 06.05.1985 по 01.02.1989, з 06.10.1989 по 11.06.1990 до пільгового стажу роботи за Списком №1 у зв`язку з непідтвердженням вказаного стажу роботи первинними документами.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято Рішення № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

У Рішенні № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року зазначено, що за результатами аналізу електронної пенсійної справи та наданих документів встановлено долучення позивачем до заяви про перерахунок пенсії довідок про стаж роботи за періоди з 01.08.1983 року по 13.09.1983 року, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 року та з 16.10.1989 року по 11.06.1990 року. Зазначені довідки, видані Республікою Казахстан у 2018 році, уточнюють особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення дострокової трудової пенсії, а також підтверджують позмінну зайнятість на пільговій роботі за Списком № 1.

Крім того, у спірному рішенні зазначено, що у зв`язку з припиненням Україною з 19.06.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 року та відсутністю можливості здійснити перевірку наданих пільгових довідок, відсутні підстави для зарахування зазначених періодів роботи.

З огляду на наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, та відмовило у проведенні такого перерахунку.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у зазначеному рішенні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону №1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку […].

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Щодо вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи з 01.08.1983 року по 13.09.1983 рік, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 рік, з 16.10.1989 року по 11.06.1990 рік, суд вказує наступне.

Позиція відповідача полягає у тому, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не вбачало правових підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.08.1983 по 13.09.1983, з 06.05.1985 по 01.02.1989 та з 16.10.1989 по 11.06.1990, підтверджених довідками, виданими Республікою Казахстан у 2018 році.

В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив, що за результатами аналізу електронної пенсійної справи та наданих документів встановлено подання позивачем довідок, які уточнюють особливий характер роботи чи умови праці, необхідні для призначення дострокової трудової пенсії, та підтверджують позмінну зайнятість на роботах за Списком № 1.

Разом з тим, відповідач виходив з того, що у зв`язку з припиненням Україною з 19.06.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 року та відсутністю можливості перевірки наданих пільгових довідок, неможливо зарахувати зазначені періоди до пільгового стажу.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562, встановлено механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі для визначення права на призначення пенсії за віком. Згідно з цим Порядком, такі періоди зараховуються до страхового стажу за умови, що вони визнаються страхувальним законодавством відповідної держави, і це застосовується у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Періоди роботи осіб в іншій державі (за наявності), з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору.

Особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи (п. 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною і російською федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Узбекистан та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини другої статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України "Про міжнародні договори України" припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 №72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., №46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР.

Листом Міністерства закордонних справ України від 06.01.2023 №72/14-612-2008 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, Офіс Генерального прокурора, Посольство України в республіці білорусь, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), повідомлено, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони припинити дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої у м. мінську 22 січня 1993 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого у м. москві 28 березня 1997 року, дія зазначених міжнародних договорів для України припиняється 29 грудня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992, Угоди від 14.01.1993 у відносинах із росією, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із Республікою Казахстан, означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із Республікою Казахстан підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі, а тому припинення участі України у 2023 році в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не може впливати на права позивача щодо врахування стажу та підтвердження пільгового характеру праці за періоди роботи, набуті ним у 1983-1990 роках на території Республіки Казахстан.

Таким чином, стаж роботи та заробіток (дохід), набуті позивачем на території Республіки Казахстан до припинення участі України в Угоді від 13.03.1992 року, а також до зупинення дії та виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року у відносинах із Республікою Казахстан, підлягають врахуванню при вирішенні питання щодо права особи на пенсійне забезпечення та його обчислення.

За таких обставин суд зазначає, що ОСОБА_1 здійснював трудову діяльність на території Республіки Казахстан у періоди з 1983 по 1990 роки, а тому мав правомірні очікування щодо врахування відповідних періодів роботи та підтвердженого пільгового стажу при вирішенні питання пенсійного забезпечення.

Відтак, незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1 виключно з підстав припинення участі України у зазначеній Угоді та неможливості перевірки наданих довідок не може вважатися правомірним.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок пенсії з 29.02.2022 року.

Частиною 5 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійною фонду або до уповноваженою ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мапи місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Частина 5 статті 45 Закону №1058-IV передбачає, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійною фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії та подав документи на підтвердження спірних періодів пільгового стажу.

При цьому суд дійшов висновку, що незарахування Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 1 виключно з підстав припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та неможливості перевірки наданих довідок не може вважатися правомірним.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів пільгового стажу, а тому вимога про здійснення перерахунку пенсії з 29.02.2022 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоди роботи з 01.08.1983 року по 13.09.1983 рік, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 рік, з 16.10.1989 року по 11.06.1990 рік та здійснити перерахунок пенсії - з 29.02.2022 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ»(CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. що підтверджується квитанцією 16.11.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса 61022, Харківська обл., місто Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх; ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 262240000536 від 15 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 1 періоди роботи з 01.08.1983 року по 13.09.1983 рік, з 06.05.1985 року по 01.08.1989 рік, з 16.10.1989 року по 11.06.1990 рік та здійснити перерахунок пенсії - з 29.02.2022 року.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.