Рішення № 13655923, 01.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.11 р.                     Справа № 4/303                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Парфелюк І.П. – довіреність від 12.01.2011р. №9,

від відповідача – Солодухов І.В. – директор,

за позовом - Приватного акціонерного товариства „Едельвіка” м. Луцьк

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Екосплав”

м. Костянтинівка

про стягнення 15873,71грн. заборгованості, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 15873,71грн., з яких: 13000,00грн. - заборгованість, 2847,71грн. – пеня за прострочення платежу за період з 28.08.2008р. по 27.02.2009р., 26,00грн. – штраф за прострочення платежу в розмірі 0,2% від суми заборгованості відповідно до п. 9.2 договору.

В підтвердження позову позивач посилається на підписаний між Закритим акціонерним товариством фірмою „Едельвіка” м. Луцьк, найменування якого 08.04.2010р. змінено на Приватне акціонерне товариство „Едельвіка” м. Луцьк, та відповідачем договір №28/08 від 20.08.2008р. з специфікацією №1, розхідну накладну №342 від 22.08.2008р. на суму 33000,00грн. та довіреність №142 від 22.08.2008р., по яких отриманий товар відповідачем, претензії №431 від 12.11.2008р., №126 від 01.04.2009р., які направлені відповідачу з вимогою оплати.

Відповідач погоджується з вимогами позову в частині стягнення заборгованості в сумі 13000,00грн., що стосується вимоги про стягнення неустойки (пені та штрафу), просить відповідно до п.3 ст.267 Цивільного кодексу України застосувати встановлену статтею 258 цього ж кодексу скорочену тривалість позовної давності.

18.01.2011р. позивачем надано суду клопотання про визнання судовими витратами його витрати в сумі 713,00грн., які пов’язані з проїздом свого представника із міста Луцька до міста проведення судового процесу – м.Донецьк. Як докази витрат, позивачем надані посвідчення про відрядження особи, яка приймала участь в судовому засіданні, квитки на автобус № 11941 від 17.01.2011р. на суму 100,00грн., № 11950 від 19.01.2011р. на суму 100,00грн., квитки на залізничний проїзд ТР № 880496 від 17.01.2011р. Київ.Пас – Донецьк на суму 212,01грн. та від 18.01.2011р. ТР № 880497 від 18.01.2011р. – Донецьк – Київ.Пас на суму 181,00грн.

18.01.2011року в процесі судового розгляду вияснено недостатність документів для вирішення спору по суті, а тому господарський суд оголосив перерву на 10-00годин 01.02.2011р. на підставі ст.77 ГПК України. Після перерви, при дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом -

2

ВСТАНОВЛЕНО:

Позовні вимоги стосуються виконання умов договору №28/08 від 20.08.2008р. з специфікацією №1 підписаного між сторонами в частині грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором №28/08 від 20.08.2008р. з специфікацією №1 постачальник (позивач) зобов’язався передати покупцю (відповідач) товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що додаються до договору та являються його невід’ємною частиною, а покупець – приймати та оплачувати товар протягом 5 банківських днів в розмірі та в строки, зазначені в специфікаціях (п. п. 1.1, 6.1 договору). Згідно з п. 11.1 договору він діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому, але не більше ніж до 31.12.2008р. На виконання умов договору сторонами підписана специфікація №1 до договору, згідно з якою позивач поставляє відповідачу 550 рукавів фільтрувальних D250,L3300 за ціною 60,00грн. з ПДВ на загальну суму 33000,00грн. з ПДВ, а покупець здійснює розрахунок за отриманий товар по факту поставки протягом 5 робочих днів. Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем по розхідній накладній №342 від 22.08.2008р. поставлений, а відповідачем на підставі довіреності №142 від 22.08.2008р. отриманий товар на загальну суму 33000,00грн., тобто на всю суму, обумовлену сторонами в специфікації.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково, що підтверджено витягами з банківських рахунків, після чого заборгованості складає 13000,00грн. (33000,00 – 20000,00).

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факту наявності заборгованості за товар, господарський суд задовольняє позовну вимогу в частині стягнення боргу в повному обсязі.

Враховуючи несвоєчасну та не в повному обсязі оплату відповідачем товару, позивач просить суду стягнути з боржника 2847,71грн. пені за прострочення платежу за період з 28.08.2008р. по 27.02.2009р., 26,00грн. штрафу за прострочення платежу в розмірі 0,2% від суми заборгованості відповідно до п. 9.2 договору.

18.01.2011р. відповідач, керуючись пунктом третім статі 267 Цивільного кодексу України надав письмову заяву про застосування строку позовної давності, встановлену статтею 258 названого кодексу України щодо стягнення штрафних санкцій.

3

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім цього, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами–суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тобто з урахування шестимісячного терміну та подвійної облікової ставки НБУ при визначенні кінцевого терміну розрахунку за товар.

Суд встановив, що сторонами договором передбачені: а) строк виконання грошового зобов’язання (п.6.1договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені та штрафу (п. 9.2 договору).

З п.6.1 договору оплата повинна здійснюватися по факту постави протягом 5-ти банківських днів.

Підтверджено, що поставка відбулась 22.08.2008р. (п’ятниця), а тому оплата повинна бути проведена до 29.08.2008р. включно.

Починаючи з 30.08.2008р. у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права щодо стягнення неустойки за прострочку оплати з боржника.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення неустойки відповідно до штампу поштового відділення на конверті 15.12.2010р., а повинен був звернутися до господарського суду не пізніше 30.02.2010р.

У зв”язку з пропуском строку, визначеного статтею 258 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26,00грн. штрафу за прострочення платежу в розмірі 0,2% від суми заборгованості відповідно до п. 9.2 договору і пені в сумі 2847,71грн. за прострочку виконання боржником грошового зобов’язання за період з 28.08.2008р. по 27.02.2009р., господарський суд відмовляє.

4

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, за якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до цієї статті позивач має право на звернення до суду до боржника за порушення грошового зобов’язання до повного виконання ним грошового зобов’язання.

18.01.2011р. позивачем надано суду клопотання про визнання судовими витратами його витрати в сумі 713,00грн., які пов’язані з проїздом свого представника із міста Луцька до міста проведення судового процесу – м.Донецьк

Розглядаючи це клопотання, суд виходить з наступного:

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, за участь у розгляді справи перекладача та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК); за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (статті 39 ГПК) тощо. До інших судових витрат за змістом статті 44 ГПК відносяться також і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, явка представника сторони, яка судом визнана обов’язковою в наслідок якої сторона зазнала витрати, не входять до складу судових витрат, а тому у клопотанні позивача щодо стягнення 593,01грн., які пов’язані з проїздом свого представника із міста Луцька до міста проведення судового процесу – м.Донецьк відмовляється. Крім цього, сума, заявлена до стягнення в розмірі 119,99грн. яка визначена позивачем як добові не доведена.

Приймаючи до уваги, що з вини обох сторін виник цей спір, на них покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.267,258,526,530,546,549,550,551,610,612,629 Цивільного кодексу України, ст.67,193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного акціонерного товариства „Едельвіка” м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Екосплав” м. Костянтинівка про стягнення 15873,71грн., з яких: 13000,00грн. - заборгованість, 2847,71грн. – пеня за прострочення платежу за період з 28.08.2008р. по 27.02.2009р., 26,00грн. – штраф за прострочення платежу в розмірі 0,2% від суми заборгованості відповідно до п. 9.2 договору частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Екосплав” м. Костянтинівка-85113, вул. Б. Хмельницького, 1, ЗКПО 33560703 на користь Приватного акціонерного товариства „Едельвіка” м. Луцьк-43023, вул. Карбишева, 2, ЄДРПОУ 20134458 заборгованість в сумі 13000,00грн., 130,00грн. державного мита та 193,28грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 01.02.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника: