Рішення № 136558635, 15.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Житомир

справа № 240/17267/25

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 29.05.2025 №1417 Радомишльської міської ради Житомирської області "Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 ", що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Радомишльську міську раду Житомирської області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,0 га, кадастровий номер 1825088300:09:000:0122 на території Раковицького старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у місячний строк після закінчення в Україні воєнного стану, задовольнити її.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2.0 га. кадастровий номер 1825088300:09:000:0122 на території Раковицького старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області для ведення особистого селянського господарства як учаснику бойових дій. Однак, згідно з рішенням від 29.05.2025 №1417 Радомишльська міська рада Житомирської області відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та зазначає, що вичерпні підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначені частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), натомість підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а саме те, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, забороняється.

Оскільки спірне рішення не містить законодавчо визначених підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених статтею 123 ЗК України, то позивач вважає рішення відповідача протиправним та таким. що підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали суду від 07.07.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.07.2025 від відповідача - Радомишльської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №57678/25), у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що заява позивача від 16.05.2025 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність була розглянута належним чином, у відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема із врахуванням ч. 7 ст. 118 ЗК України, де передбачено, що відповідний орган, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови стала пряма заборона безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану, який на момент прийняття рішення діє в Україні. Також не погоджується із посиланням позивача на норми ст. 123 ЗК України, які, на думку відповідача, жоним чином не регулюють спірні правовідносини.

30.07.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив (за вх.№60400//25), у якій зазначає, що оскільки до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність, належним способом захисту свого порушеного права вважає зобов`язання Радомишльської міської ради Житомирської області повторно розглянути його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,0 га на території Раковицького старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області для ведення особистого селянського господарства у місячний строк, після закінчення воєнного стану в Україні.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 16.05.2025 позивач звернувся до Радомишльської міської ради Житомирської області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,0 га, кадастровий номер 1825088300:09:000:0122 на території Раковицького старостинського округу Радомишльської міської ради Житомирської області для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з рішенням сорок восьмої сесії VIII скликання Радомишльської міської ради №1417 від 29.05.2025 Про відмову ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий №1825088300:09:000:0122, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Раковицького старостинського округу, оскільки безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, виготовлення такої документації забороняється.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до сулу з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІП (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 3 статті 24 Закону №280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; г) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами а-в статті 12 ЗК України визначено, щодо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл. селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин: е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) здійснення інших повноважень, визначених законами України.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу. ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини З статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

При цьому, повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України, частиною першою якої визначено, що сільські, селищні, міські ради псредають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України. України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність або користування земельної ділянки, у тому числі для ведення селянського господарства у межах населеного пункту, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради із заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов`язаний розглянути у місячний строк.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Судом встановлено, що 16.05.2025 позивач звернувся до відповідача, як учасник бойових дій, із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0, за кадастровим номером 1825088300:09:000:0122 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Раковицького старостинського округу Радомишльської міської ради. До заяви позивач додав викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки для безоплатної передачі у приватну власність із зазначенням кадастрового номеру та типу власності, копію паспорту та РНОКПП.

Так, за результатами розгляду відповідної заяви відповідач відмовив в надання дозволу, підставою для відмови є діюча заборона на безоплатну передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації під час дії воєнного стану, який на момент прийняття рішення діє в Україні.

Аналізуючи підстави відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, суд зазнане наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню. військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України. її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Отже, як на дату прийняття спірного рішення відповідача, так і на час розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року №2145-ІХ (далі - Закон №2145-ІХ) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Вказані змінило ЗК України набрали чинності 7 квітня 2022 року.

Таким чином, з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-ІХ, з 7 квітня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22 відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Радомишльська міська рада, приймаючи рішення від 29.05.2025 №1417 "Про відмову" про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий №1825088300:09:000:0122, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Раковицького старостинського округу, діяла у відповідності до положень підпункту 5 пункту 27 розділу «Перехідні положення» ЗК України, оскільки інших альтернативних дій не вправі була вчиняти.

Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача є таким, що прийняте у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості отримати відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність по закінченню в Україні воєнного стану, звернувшись із відповідною заявою та долучивши необхідні документи.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, в контексті встановлених обставин справи та правового регулювання, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з дотримання вимог діючого законодавства, що не призвело до порушення прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Радомишльської міської ради Житомирської області (Майдан Соборний,12, м.Радомишль, Житомирський р-н. Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 25923935) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, від.мови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 15 травня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко