Рішення № 13655646, 25.01.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.11 р. Справа № 22/19

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства „НОРД”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 13533086, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34435714,

до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210602,

про стягнення заборгованості 355 933,07 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача:Собченко М.В. - за довіреністю №17/15 від 27.01.2010р.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.08.2009р. по 13.08.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство „НОРД”, м.Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 323 760,00 грн. основного боргу, 12 492,54 грн. інфляційних витрат та 3 354,88 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу б/н від 24.09.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок позовних вимог, копію договору купівлі-продажу б/н від 24.09.2008р. разом із специфікацією до нього, претензій №307 від 18.05.2009р., рахунків-фактур №634 від 20.11.2008р., №664 від 26.02.2009р., №802 від 04.06.2009р., довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №1686 від 18.11.2008р., №387 від 26.02.2009р., №1170 від 04.06.2009р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 54, 55, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Разом із позовною заявою Позивачем подано клопотання №б/н від 06.07.2009р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки Відповідача у сумі заявлених позовних вимог.

11.08.2009р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Відповідача надано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнано у повному обсязі, оскільки останній не вважає доведеною з боку Позивача наявність заборгованості за договором №б/н від 24.09.2008р.

18.08.2009р. представником Позивача до матеріалів справи додано копії накладних №634 від 20.11.2008р., №664 від 26.02.2009р. та №802 від 04.06.2009р., податкових накладних №2/3 від 20.11.2008р., №6/3 від 26.02.2009р. та №2/3 від 04.06.2009р.

27.08.2009р. через канцелярію суду представником Позивача представлено письмові пояснення, якими підтверджено відсутність інших договірних відносин між останнім та Відповідачем, крім договору, що є предметом даного спору та надано реєстр отриманих і виданих податкових накладних за період 01.01.2008р. по 31.08.2009р.

09.09.2009р. представником Відповідача у порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України подане клопотання про зупинення провадження по справі, яке задоволено ухвалою суду від 09.09.2009р.

04.08.2010р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено колегіальний розгляд даної справи у наведеному вище складі суддів.

Ухвалою від 04.08.2010р. при наявності заяви Позивача та в зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення розгляду справи, провадження по справі поновлено.

Ухвалою від 06.09.2010р. вдруге зупинено провадження по справі, розгляд якого поновлено 06.12.2010., про що винесено відповідний процесуальний документ 13.12.2010р.

13.12.2010р. представником Позивача надано заяву №4 від 09.12.2010р., якою позовні вимоги збільшено та фактично до стягнення заявлено 323 760,00 грн. основного боргу, 50 930,64 грн. інфляційних витрат, 17 828,70 грн. 3% річних та 23 311,80 грн. пені, що разом складає 415 831,14 грн.

Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, дана заява прийнята судом. Справа розглядається з урахуванням її змісту.

Разом із заявою №4 від 09.12.2010р. суду представлено банківську виписку, довідку №479 від 13.12.2010р., акт звірки розрахунків за період з 01.01.2008р. по 10.12.2010р., підписаний з боку Позивача, розрахунок штрафних санкцій за договором від 24.09.2008р.

Представник Позивача в судове засідання 25.01.2011р. не з’явився.

Представник Відповідача в судовому засіданні 25.01.2011р. надав відзив на позов, яким проти задоволення позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

24.09.2008р. між Акціонерним товариством „НОРД” в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м.Донецьк, та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” укладено договір купівлі-продажу строком дії по теперішній час у відповідності до п.14.3 даної угоди.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Продавець) зобов’язується виготовити та передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а останній зобов’язується у відповідності до умов цього правочину прийняти його та оплатити.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, кількість, ціна, строки та умови передачі зазначаються у специфікації, які є невід’ємною частиною цього правочину (додаток №1).

Специфікацією №1 від 24.09.2008р. до договору №б/н від 24.09.2008р. сторони обумовили поставку виробів (мовою оригіналу): „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт.ТК 053.00.000СБ в кол-ве 4шт., Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 251.000 СБ в кол-ве 4шт., Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 052.00.000 СБ в кол-ве 4шт.” загальною вартістю 458 640,00 грн. з урахування податку на додану вартість.

Умови поставки: EXW, м.Донецьк, склад Продавця, протягом 3 місяців з дати отримання 50% передплати на поточний рахунок Постачальника, при цьому можлива дострокова поставка.

Враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-завод (... назва місця) (редакція „Інкотермс”, 2000р.), Постачальник вважається таким, що виконав зобов’язання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження Покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема містити повні дані про конкретні господарські операції.

Згідно накладної №634 від 20.11.2008р., Позивачем поставлено Відповідачу „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 052.00.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 134 880,00 грн. з урахування податку на додану вартість (20%), за накладною №664 від 26.02.2009р. „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт.ТК 053.00.000СБ” у кількості 4шт. вартістю 200 640,00 грн. та за накладною №802 від 04.06.2009р. „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 251.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 123 120,00 грн. Всього поставлено обладнання на загальну суму 458 640,00 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №б/н від 24.09.2008р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи накладними. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноважених осіб Відповідача на даних документах.

Повноваження осіб, які здійснили приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1686 від 18.11.2008р., №387 від 26.02.2009р., №1170 від 04.06.2009р., у яких найменування цінностей, що мають бути отримані, співпадає з товаром, поставленим у відповідності до наведеної первинної документації. При цьому правовою підставою отримання товару визначений договір №07/1523 від 24.09.2008р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, суд не приймає до уваги твердження Відповідача щодо не доведеності факту наявності заборгованості з оплати спірного товару, поставленого за договором б/н від 24.09.2008р., копії якого містяться у матеріалах справи, а також не зважає на означення договору у обумовлених довіреностях та банківських виписках, представлених суду, як такого, що не є спірним правочином, за яким здійснювалась поставка, з огляду на наступне.

Як встановлено та зазначено вище, найменування товару, кількість та ціна, визначені специфікацією № 1 від 24.09.2008р. до правочину б/н від 24.08.2009р., повністю співпадають з товаром, ознаки якого зазначені у первинній документації та довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Дата договору, яка зазначена у наведених документах є тотожною даті складання спірного правочину.

Передання товару, враховуючи накладні, податкові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від Позивача, відбулось, як вбачається у межах строку дії договору.

Згідно з поясненнями, наданими Позивачем, в період з 01.01.2008р. по 13.12.2010р. не було укладено жодного іншого договору з Відповідачем, окрім спірного.

Крім того, всупереч вимогам ст. 32-38 Господарського процесуального кодексу України та не зважаючи на неодноразові вимоги суду, викладені в ухвалах, Відповідачем не надано ані оригіналу, ані копії договору №07/1523 від 24.09.2008р. Позивач на вимогу суду також не представив інших договорів з даним контрагентом, окрім наявного в матеріалах справи.

Виходячи з наведених обставин, враховуючи умови дострокової поставки (тобто без здійснення Відповідачем 50% оплати), передбачені договором б/н від 24.09.2008р., суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Таким чином, з урахуванням тверджень Позивача та викладеного вище, відсутні підстави вважати договір б/н від 24.09.2008р. таким, що не охоплює наявні договірні відносини між Позивачем та Відповідачем з поставки спірного товару.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та у межах договору поставки №б/н від 24.09.2008р., копії якого містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 10.5 договору №б/н від 24.09.2008р. визначені умови оплати товару, відповідно до яких Відповідач остаточно повинен розрахуватись за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня передачі її та отримання рахунку на оплату.

Приймаючи до уваги відсутність заперечень Відповідача щодо отримання таких рахунків, дати поставок товару згідно первинної документації та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар згідно накладної №634 від 20.11.2008р. повинен бути здійснений у сумі 134 880,00 грн. не пізніше 30.11.2008р., за накладною №664 від 26.02.2009р. у сумі 200 640,00 грн. не пізніше 07.03.2009р. та за накладною №802 від 04.06.2009р. у сумі 123 120,00 грн. не пізніше 14.06.2009р.

Проте, як вбачається з банківських виписок, Відповідач 27.01.2009р. перерахував грошові кошти за „кулачек на станок согласно договору №07/1523 від 24.09.2008р., у т.ч. ПДВ” у розмірі 134 880,00 грн.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником за накладними №664 від 26.02.2009р. у сумі 200 640,00 грн., №802 від 04.06.2009р. у сумі 123 120,00 грн., що загалом становить 323 760,00 грн. у встановлені договором строки не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату зазначеної заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов’язання становить за обома накладними 50 930,64 грн., 3% річних з простроченої суми – 17 828,70 грн. з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 09.02.2009р. по 14.12.2010р. за накладною №664 від 26.02.2009р. та з 15.06.2009р. по 14.12.2010р. за накладною №802 від 04.06.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про те, що період прострочення за накладною №664 від 26.02.2009р. у сумі 200 640,00 грн. починається з 08.03.2009р., за накладною №802 від 04.06.2009р. на суму 123 120,00 грн. - з 15.06.2009р.

Таким чином, станом на 14.12.2010р. 3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 200 640,00 грн. становлять 10 669,65 грн., інфляційні витрати - 32 867,77 грн.

3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 123 120,00 грн. становлять 5 545,46грн., інфляційні витрати - 16 233,30 грн.

З огляду на наведене, інфляційні витрати за період прострочення оплати вартості поставленої продукції за обома накладними по дату, визначену Позивачем, 14.12.2010р. складають 49 101,07 грн., 3% річних - 16 215,11 грн.

Виходячи з викладеного, позов у частині стягнення даних позовних вимог підлягає задоволенню у встановленому судом розмірі.

Згідно п.11.5 договору №б/н від 24.09.2008р., у випадку просрочки оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожен день просрочки, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період просрочки.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені за обома накладними у розмірі 23 311,80 грн., а саме за період з 09.02.2009р. по 09.08.2009р. (180 днів прострочення), що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі 0,04% за накладною №664 від 26.02.2009р. на суму 200 640,00 грн. та з 15.06.2009р. по 15.12.2009р. (180 днів прострочення) за накладною №802 від 04.06.2009р. на суму 123 120,00 грн.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку що період прострочення за накладною №664 від 26.02.2009р. починається з 08.03.2009р. та станом на 09.08.2009р. (остання дата прострочення, визначена Позивачем) складає 155 днів. Отже, з розрахунку 0,04% від суми накладної (200 640,00 грн.) сума пені у цьому випадку дорівнює 12 439,68 грн.

Період прострочення за накладною №802 від 04.06.2009р. починається з 15.06.2009р. та станом на 15.12.2009р. (остання дата прострочення, визначена Позивачем) складає 184 дні. Отже, при даному розрахунку є наявним порушення Позивачем вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки період, за який визначена сума пені, перевищує шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, період нарахування неустойки за накладною №802 від 04.06.2009р. становить з 15.06.2009р. по 13.12.2009р.

Таким чином, пеня з розрахунку 0,04% від суми накладної (123 120,00 грн.) у цьому випадку дорівнює 8 963,14 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки сума пені із розрахунку 0,04% не перевищує суму пені із розрахунку подвійної облікової, ставки НБУ сума штрафних санкцій за договором №б/н від 24.09.2008р., що підлягає задоволенню за накладною №664 від 26.02.2009р. складає 12 439,68 грн., за накладною №802 від 04.06.2009р. – 8 963,14 грн., що разом становить 21 402,82 грн.

У ході провадження по даній справі Позивачем подано клопотання №б/н від 06.07.2009р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки Відповідача у сумі заявлених позовних вимог.

Правовою підставою даних вимог зазначені ст.ст.22, 66–67 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначене клопотання Позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, відповідно до п.6.1 Роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, накладання господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його правову безпідставність.

Витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства „НОРД”, м.Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”, м.Донецьк, до Відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 323 760,00 грн. суми основного боргу, 50 930,64 грн. інфляційних витрат, 17 828,70 грн. 3% річних та 23 311,80 грн. пені, що разом складає 415 831,14 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, п/р26005301510738 у філії Відділення Промінвестбанку у м.Краматорськ Донецької області, МФО 33441) на користь Акціонерного товариства „НОРД”, в особі філії „Міні-машинобудівний завод” (83112, м.Донецьк, пр.Жуковського, 2, ЄДРПОУ 34435714, п/р26009050617101 у Донецькій філії АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) 410 479,00 грн., у тому числі 323 760,00 грн. суми основного боргу, 49 101,07 грн. інфляційних витрат, 16 215,11 грн. 3% річних та 21 402,82 грн. пені.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, п/р26005301510738 у філії Відділення Промінвестбанку у м.Краматорськ Донецької області, МФО 33441) на користь Акціонерного товариства „НОРД” в особі філії „Міні-машинобудівний завод” (83112, м.Донецьк, пр.Жуковського, 2, ЄДРПОУ 34435714, п/р26009050617101 у Донецькій філії АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 335678) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 4 104,79 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,96 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.У судовому засіданні 25.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Іванченкова О.М.

Суддя Д.О. Попков

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст підписано 31.01.2011р.